Решение № 124962463, 05.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2025Справа № 910/6293/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича (м. Київ)

про стягнення 185 008,14 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича про стягнення 185 008,14 грн гарантійного платежу за договором суборенди №ФК-04.2019 від 14.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

05.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

10.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.06.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, з урахуванням воєнного стану в Україні, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІІТ УЛЬТРА» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Матвеєвим Ігорем Вікторовичем було укладено договір суборенди № ФК-04.2019 (далі - Договір), за умовами п. 2.1. якого Орендар передає, а Суборендар зобов`язаний прийняти у строкове платне користування приміщення, характеристики якого наведені в Додатку 1 та Додатку 2 до цього Договору (площею 242,57 квадратних метрів, що розташоване в торгово-розважальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 1, літера А) та сплачувати Плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди Приміщення, вказаного в Додатку 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення Платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання.

Відповідно до Додатку 1 до Договору строк суборенди встановлюється з дати підписання Акту приймання-передачі по 31.04.2022 включно.

Акт приймання-передачі приміщення підписано сторонами 24.05.2019.

Відповідно до п. 4.1. Договору плата за суборенду приміщення складається з:

- орендна плата, порядок нарахування якої визначено в п. 5 даного Договору;

- плата за експлуатаційні послуги, порядок нарахування якої визначено в п. 6 даного Договору.

Згідно з п. .4.2. Договору рахунки для оплати виставляються Орендарем на електронну пошту Суборендаря dmvlasov@bigmir.net, Суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому Договорі, незалежно від факту отримання Суборендарем таких рахунків у паперовому вигляді. Усі платежі здійснюються Суборендарем шляхом перерахування грошових коштів (у національні валюті) на банківський рахунок Орендаря. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Орендаря. Кожна сторона цього Договору оплачує власні банківські витрати.

Відповідно до п. 5.1. Договору Суборендар зобов`язаний належним чином сплачувати орендну плату. Орендна плата починає нараховуватися з дати початку суборенди. Розмір орендної плати визначається у Додатку 1.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Суборендарем щомісяця з 1 по 6 число кожного відповідного поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються Орендарем з 1-го по 3-тє число місяця, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата орендної плати (за майбутні періоди) може здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього Договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату.

Відповідно до п. 5.4. Договору на день здійснення оплати орендна ставка (за умови її застосування до порядку обчислення орендної плати) або орендна плата (в разі незастосування орендної ставки) може коригуватись Орендарем прямо пропорційно до зміни офіційного курсу на день оплати, у порівнянні з офіційним курсом на день підписання цього Договору, способом, зазначеним у Додатку 1. У випадку несплати Суборендарем орендної плати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після складання рахунку Орендарем, Орендар може скласти новий рахунок більш пізньою датою або скласти додатковий рахунок, в якому відобразити зміну Коефіцієнту К (за умови його застосування до порядку обчислення орендної плати) з дати першого рахунку на дату фактичного рахунку.

Згідно з п. 5.5. Договору розмір орендної плати підвищується (індексується) в порядку, передбаченому в Додатку 1, незалежно від направлення відповідного повідомлення Суборендарю.

Згідно п. 6.1. Договору Суборендар зобов`язаний щомісяця сплачувати Орендарю плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування майнового комплексу загалом і Приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені в Додатку 1.

У пункті 11 Додатком 1 до Договору зазначено, що плата за експлуатаційні послуги включена до орендної ставки.

За умовами п. 7.1. Договору крім сплати орендної плати та експлуатаційних платежів Суборендар зобов`язався сплачувати Орендарю плату за споживання комунальних послуг у приміщенні.

Згідно з п. 7.2. Договору Суборендар здійснює на користь Орендаря плату за використання, профілактичний огляд утримування, водопостачання/водовідведення і поточний ремонт мереж електропостачання, та теплопостачання майнового комплексу за такою формулою: вартість комунальних послуг, що споживаються у приміщенні помножена на коефіцієнт 0,3.

На виконання умов Договору Орендар виставляв Суборендарю рахунки на оплату, однак з серпня 2021 року проведення розрахунків по орендній платі та компенсації комунальних послуг належним чином Суборендарем не виконувалось.

12.09.2022 Орендар направив на адресу Суборендаря претензію №12-09 про сплату коштів, яка залишилась без відповіді та задоволення.

У зв`язку із цим Орендар звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Суборендаря про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації/відшкодування комунальних платежів за період з серпня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 1 249 465,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/13965/22 позов Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ УЛЬТРА" на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 207 634,64 грн, заборгованість з компенсації сплати комунальних послуг у розмірі 26 479,49 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 511,71 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

При розгляді справи № 910/13965/22 судом встановлено, що:

- на виконання умов договору суборенди № ФК-04.2019, починаючи з 24 травня 2019 року орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове володіння та користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 1, літера А, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 24 травня 2019 року.

- договір припинився 31.04.2022 у зв`язку з закінченням строку його дії.

- орендар порушив умови договору суборенди в частині проведення розрахунків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня 2021 по квітень 2022 у розмірі 207 634,64 грн та компенсації комунальних послуг за період з серпня 2021 по квітень 2022 включно у розмірі 26 479,49 грн.

Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/13965/22 та не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи в силу положень частини 4 статті 74 ГПК України.

Предметом спору у справі Господарського суду міста Києва №910/6293/24 є вимога Суборендаря про стягнення з Орендаря сплаченого за Договором гарантійного платежу в розмірі 185 008,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що сплачений в забезпечення виконання його зобов`язань за Договором, в тому числі щодо сплати орендних платежів та комунальних послуг, гарантійний платіж розмірі 185 008,14 грн, не було зараховано відповідачем у погашення заборгованості по орендній платі, яка була предметом розгляду в справі Господарського суду міста Києва №910/13965/22, та фактично утримується відповідачем після припинення Договору без достатніх правових підстав.

Відповідач проти таких вимог і доводів заперечує та зазначає про відсутність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин, оскільки вони виникли на підставі укладеного сторонами правочину. При цьому положення укладеного Договору не передбачають можливості повернення гарантійного платежу, а його використання для покриття платежів та збитків є правом, а не обов`язком відповідача.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором сторони визначили, що Гарантійний платіж - це грошова сума, визначена у Додатку 1 до Договору, яка до початку фактичної суборенди сплачується Орендарю Суборендарем для забезпечення виконання зобов`язань останнього, передбачених Договором.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що з метою забезпечення виконання Суборендарем зобов`язань за Договором (у тому числі щодо сплати будь-яких санкцій), Суборендар перераховує Орендарю Гарантійний платіж. Порядок розрахунку, розмір та строки внесення Гарантійного платежу вказані в Додатку 1. У випадку будь-якої затримки у наданні Орендарем рахунку на оплату Гарантійного платежу, така затримка не може бути підставою для його несплати Суборендарем (у такому разі підставою для сплати Гарантійного платежу е цей Договір).

Згідно з п. 8.2. Договору в разі несвоєчасної сплати Суборендарем Гарантійного платежу, Договір може бути розірвано Орендарем в односторонньому порядку без права на застосування до нього Суборендарем будь-яких санкцій і вимог. У такому випадку Договір вважатиметься розірваним наступного дня після настання граничного терміну сплати Суборендарем Гарантійного платежу.

Відсотки, проценти або інші вигоди за внесений Суборендарем Гарантійний Платіж Орендарем не нараховуються або іншим чином не застосовуються на користь Суборендаря (п. 8.3. Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони передбачили, що сума Гарантійного Платежу будь-яким чином не обмежує відповідальності Суборендаря у випадку неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим Договором, Орендар може використати Гарантійний Платіж для покриття будь-яких платежів, витрат та/або збитків, понесених Орендарем через неналежне виконання або невиконання Суборендарем своїх обов`язків за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись, несплату Суборендарем Орендної плати та/або Плати за Експлуатаційні послуги та/або Плати з обороту або будь-яких інших Платежів, обумовлених цим Договором, у тому числі будь-які санкції.

За умовами п. 8.5. Договору Орендар після надання Суборендарю письмового повідомлення може використати Гарантійний платіж або його частину для задоволення вимог Орендаря до Суборендаря, у тому числі обумовлених невиконанням або неналежним виконанням Суборендарем своїх обов`язків за Договором, включаючи, але не обмежуючись, через несплату Суборендарем Плати за суборенду Приміщення або інших Платежів чи штрафних санкцій.

Після задоволення Орендарем своїх вимог до Суборендаря за рахунок Гарантійного платежу або його частини, Суборендар зобов`язаний протягом п`яти календарних днів здійснити на користь Орендаря платіж для відновлення Гарантійного платежу у розмірі, встановленому у Додатку 1 (п. 8.6. Договору).

Відповідно до п. 8.7. Договору Суборендар також зобов`язаний поповнювати розмір Гарантійного платежу у зв`язку з підвищенням розміру Орендної плати та/або Плати за Експлуатаційні послуги, передбаченим в Додатку 1 до Договору, протягом останнього місяця дії Договору.

Пунктом 8.8. Договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання Орендарем Договору у зв`язку з порушенням його умов Суборендарем або у випадку дострокового розірвання Договору з Ініціативи Суборендаря, сума Гарантійного платежу (або його фактично наявний залишок після використання Орендарем частини Гарантійного платежу) не підлягає поверненню Суборендарю і зараховується Орендарем у якості штрафу за дострокове розірвання Договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У пункті 1.1. Договору сторони визначили, що Гарантійний платіж - це грошова сума, визначена у Додатку 1 до Договору, яка до початку фактичної суборенди сплачується Орендарю Суборендарем для забезпечення виконання зобов`язань останнього, передбачених Договором.

Види, умови та порядок забезпечення виконання зобов`язання передбачені Главою 49 ЦК України.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Зі змісту розділу 8 Договору слідує, що Гарантійний платіж за своєю правовою природою є завдатком, який перераховується з метою забезпечення виконання Суборендарем зобов`язань за Договором (у тому числі щодо сплати будь-яких санкцій).

Положеннями статті 571 ЦК України встановлено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Відповідно до умов Договору Орендар після надання Суборендарю письмового повідомлення може використати Гарантійний платіж або його частину для задоволення вимог Орендаря до Суборендаря, у тому числі обумовлених невиконанням або неналежним виконанням Суборендарем своїх обов`язків за Договором, включаючи, але не обмежуючись, через несплату Суборендарем Плати за суборенду Приміщення або інших Платежів чи штрафних санкцій. Після задоволення Орендарем своїх вимог до Суборендаря за рахунок Гарантійного платежу або його частини, Суборендар зобов`язаний протягом п`яти календарних днів здійснити на користь Орендаря платіж для відновлення Гарантійного платежу у розмірі, встановленому у Додатку 1 (п. п. 8.5., 8.6. Договору).

З матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких повідомлень Орендаря про задоволення своїх вимог до Суборендаря за рахунок Гарантійного платежу або його частини, у тому числі вимог про сплату орендних, комунальних платежів, збитків чи штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/13965/22 встановлено, що Договір припинився 31.04.2022 у зв`язку з закінченням строку його дії, а не внаслідок порушення умов цього правочину однією із сторін.

Таким чином, сума Гарантійного платежу мала бути зарахована у виконання умов Договору за відповідним повідомленням відповідача, у тому числі в рахунок сплати неустойки чи інших платежів, під час його дії.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Подібна правова позиція виловлена в постановах КГС ВС від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, на підставі яких позивачем було сплачено Гарантійний платіж. Водночас після припинення Договору в позивача виникло право вимагати від відповідача повернення цього Гарантійного платежу як безпідставно набутого майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, у разі незарахування його в погашення належних за Договором платежів.

Оскільки матеріали справи не містять таких повідомлень відповідача про зарахування Гарантійного платежу, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для утримання спірних коштів після припинення Договору.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що питання щодо наявності підстав для повернення Гарантійного платежу було вирішено судом при розгляді справи №910/13965/22, оскільки таке питання не поставало під час вирішення вказаного спору по суті, а в ухвалі від 13.05.2024 суд зазначив, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" обставини в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, є підставою для звернення до суду з окремим позовом до Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матвеєва Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІІТ Ультра" (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А; ідентифікаційний код 42941171) 185 008 (сто вісімдесят п`ять тисяч вісім) грн 14 коп. гарантійного платежу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко