Постановление суда № 124956574, 06.02.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1973/24

1-і/187/6/25

УХВАЛА

"06" лютого 2025 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024041440000659 від 05.10.2024 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Миколаївка, Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 18.03.2015 Дніпровським районним судом

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за

ч. 1 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити з випробувальним терміном 1 рік;

- 22.09.2016 Заводським районним судом

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано по вироку Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська до відбуття 5 років 4 місяців позбавлення волі;

- 22.03.2017 Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 3

ст. 185 КК України 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано по вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська до відбуття 5 років 5 місяців позбавлення волі;

- 05.07.2017 Дніпровським районним судом

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за

ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене по даному вироку покарання поглинути, призначити по вироку Петриківським районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2017 до відбуття 5 років 5 місяців позбавлення волі. Зарахувати по ч. 5 ст. 72 КК України з 15.01.2016 20.06.2017;

- 19.10.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання;

- 12.12.2022 до Дніпровським районним судом

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт за ч.4 ст.186 КК України;

- 19.12.2022 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт за

ч.3 ст.185, ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 КК України;

- 01.07.2024 року згідно ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 звільнено з ДУВП у зв`язку з внесеною заставою у розмірі 242240 гривень

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041440000659 від 05.10.2024 стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

До обвинуваченого ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.12.2024, який відповідно до ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 продовжено до 08.02.2025.

06.02.2025 прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування на даний час не відпали та продовжують існувати. Також відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України повинен бути застосований саме такий запобіжний захід, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за яке встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Прокурор підтримав подане клопотання просив його задовольнити.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Обвинувачений вказав, що він має місце постійного проживання, свідки до питані, переховуватися від суду він не має наміру. Захисник просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши учасників судового провадження вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Суд зазначає, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II (заходи забезпечення кримінального провадження (статті 131-212) цього Кодексу .

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, у зв`язку з тим, що йому на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного, тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та складено обвинувальний акт, який перебуває на розгляді суду, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Також ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Крім того, вказаний ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово вчиняв майнові злочини проти власності, а також вчинив злочин проти громадянської безпеки, що вказує на те, що для належного забезпечення поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 обмеження прав через запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш ефективним та за сукупністю ризиків необхідним.

Про наявність ризику, передбаченого у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що обвинувачений знає свідка та потерпілого у кримінальному провадженні, а також адреси їх проживання, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків так як останньому відоме їхнє місце проживання, шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Крім, цього встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця роботи та може продовжувати вчиняти майнові злочини. Також останній неодноразово вчиняв майнові злочини проти власності, завдаючи матеріального збитку особам зневажливо ставлячись до скоєного, так як на шлях виправлення не став, майнову шкоду завдану потерпілим не відновив.

Окрім цього, беручи до уваги той факт , що у ОСОБА_4 немає постійного місця роботи чи навчання, постійного джерела доходів, іншою суспільно корисною працею не зайнятий, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів для отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання, застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України;

Таким чином, суд вважає, що підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу відсутні, ризики, які приймалися до уваги судом при обранні запобіжного заходу не зменшилися.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, інші обставини, які давали б підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу, чи обрання інших видів запобіжних заходів, суд не вбачає, розгляд кримінального провадження ще не закінчено, а тому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно продовжити, задовольнивши клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильстваабо погрозоюйого застосування; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на вищевикладене, та те, що 01.07.2024 року згідно ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 звільнено з ДУВП у зв`язку з внесеною заставою у розмірі 242240 гривень, що становить 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак останній знову вчинив умисне кримінальне правопорушення із застосуванням погроз насильством, є підстави вважати, що визначення судом застави не забезпечать необхідної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, саме тому суд вважає за необхідне не визначати розміру застави.

Керуючись статтями 176-178, 183, 314, 350, 376 КПК України, суд,-

Постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) календарних днів до 06.04.2025 включно без визначення розміру застави.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06.02.2025 о 14:15 годині.

Суддя ОСОБА_1