Решение № 124954265, 30.01.2025, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/7148/24

Провадження № 2/740/410/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, управління) до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,

установив:

У грудні 2024 року позивач звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 переплату пенсії в розмірі 43 360,59 грн.

Позов обґрунтовано тим, що на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області перебуває ОСОБА_1 , яка з 01.11.1994 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; з 21.04.2010 отримувала пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 11.05.2022 отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок). Відповідно до положень цього Порядку особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мають право обчислювати пенсію із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Такі пенсії обчислюються з урахування середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, що визначається за формулою: КЗС = ЗП (мін) х 5/3с1.

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, призначеної у 2023 році, складає 2,500445, у 2022 - 2,50124. Разом з цим при відпрацюванні заяви відповідача № 2276 від. 11.05.2022 про перехід на пенсію за іншим законом з 24.05.2022 середньомісячний коефіцієнт заробітної плати був урахований - 2,90126.

На виконання вимог листа Пенсійного фонду України № 2800-030102-9/9364 від 23.02.2023 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсійних виплат, внаслідок чого виявлено переплату пенсії за період з 28.02.2023 по 30.11.2023 у розмірі 43 360,59 грн. За твердженням позивача, кошти у вказаному розмірі виплачені відповідачу безпідставно.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 30 січня 2025 року 12-00 год.

У відзиві на позовну заяві представник відповідачки - адвокат Пушкарський С. С. просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідачки, а саме, що вона подала до пенсійного фонду недостовірні (такі, що не відповідають дійсності) документи для призначення пенсії або діяла недобросовісно. При цьому обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Крім того, позивачем не додано доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, тощо), з яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою. До позовної заяви не додано результатів службової перевірки щодо помилки працівників при розрахунку пенсійного забезпечення чи доказів про збій програмного забезпечення, що спричинило надлишкові виплати. Текст позовної заяви не містить жодного посилання на вчинення фахівцями позивача рахункової помилки, тобто, така підстава обґрунтування заявленої позовної вимоги, відсутня, а тому і підстави для задоволення позову з цих підстав також відсутні.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі, позов підтримав та просив задовольнити.

До суду надійшла заява представника відповідачки про розгляд справи без його та відповідачки участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 травня 2022 року отримує пенсію у разі втрати годувальника на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з протоколом індивідуального перерахунку за період з 01.02.2023 по 30.11.2023 сума нарахованої ОСОБА_1 пенсії становить 96 732,81 грн, сума виплаченої пенсії - 140 093,40 грн, переплата - 43 360,59 грн (зворот а. с. 23).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.

Відповідно до п. 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зміст наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Указаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином;витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із загального правила, щодо повернення майна набутого без достатньої правової підстави: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду викладеними у справі № 711/1509/17 від 12.12.2018, від 31.10.2018 у справі № 307/2100/16-ц та від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.

В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Однак у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум довічного грошового утримання не допускається.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002. Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Також суд ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Як указує Конституційний Суд України у Рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

При вирішенні вказаного спору суд враховує принцип сontra рroferentem за яким у разі наявності неоднозначності, незрозумілості, інших дефектів договірних умов, дефекти у формулюванні цих умов повинні покладатися на «сильну» сторону, яка їх розробляла і пропонувала, та надавати захист «слабкій» стороні спору.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов недоведеним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Будь яких доказів, які б свідчили про наявності рахункової помилки, чи про надання відповідачкою завідомо неправдивих відомостей, зловживань з її боку чи її недобросовісної поведінки при отриманні пенсії, позивач до суду не надав.

Зокрема, позивачем не доведено, що переплата пенсії відповідачці була здійснена внаслідок рахункової помилки та/або недобросовісності відповідачки, а саме зловживань або будь-якої недобросовісної поведінки з її боку, подання нею недостовірних відомостей, які призвели або могли призвести до виникнення переплати на вказану позивачем суму.

За таких обставин, передбачені законом підстави для стягнення з відповідачки переплати пенсії - відсутні, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 274 - 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко