Постановление суда № 124907113, 19.12.2024, Миронівський районний суд Київської області

19.12.2024 Єдиний унікальний № 371/340/24

провадження № 1-кп/371/178/24

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/340/24

Провадження № 1-кп /371/178/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено 03 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111220000005, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Росава Миронівського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої бібліоетекарем філії №7 Миронівської базової бібліотеки, маючої вищу освіту, не заміжньої, немаючої на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , в частині вчинення 07 грудня 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відомості щодо якого внесено 03 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111220000005.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення крадіжки. Обвинувачена клопотання підтримала.

Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання захисника.

Обвинуваченій роз`яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачена має право на продовження судового розгляду у загальному порядку. Обвинувачена зазначила, що не бажає продовжувати судовий розгляд та просила закрити провадження.

Суд, заслухавши думку учасників, дослідив матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 1-2частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Судом встановлено, що обвинувачена не заперечує проти закриття кримінального провадження із зазначених підстав.

За загальним правилом, закріпленим у частині другійстатті 4 Кримінального кодексу України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у Кримінального кодексу України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 6 ст. 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становитьКримінальний кодекс України, який ґрунтується наКонституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Законом України«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів»від 18липня 2024року №3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративну відповідальність, є крадіжка, розмір якої не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пункт 5 підрозділу 1розділу XX Податкового Кодексу Українипередбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1п.169.1ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2023 становить 2684,00 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1342,00 грн. а 2 неоподатковуваних мінімуми 2684,00 грн.

Отже, крадіжка майна вартістю до 2684,00 грн. включно, є адміністративним правопорушенням.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 Кримінального кодексу України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.

Частина 7 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 звинувачується у вчиненні 07 грудня 2023 року крадіжки майна ТОВ «Вигідна покупка» загальною вартістю 855 гривень 67 копійок (епізод № 6).

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у разі, якщо буде з`ясовано, що наявні підстави, передбачені у тому числі пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20, провадження № 51-2331км21), а також в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.Клопотання захисника про закриття кримінального провадження - задовольнити.

2.Кримінальне провадження № 12024111220000005 від 03 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , в частині вчинення 07 грудня 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст.284КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

3.Копію ухвали негайно після її проголошення вручити учасникам судового провадження.

4.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_1

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя ОСОБА_1