Постановление суда № 124898831, 30.01.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1775/25

Провадження № 1-кс/344/1003/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091010002973 від 21.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 185 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_4 , звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та у разі визначення застави, визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 старший солдат ОСОБА_5 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.07.2022 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2022 №174 старший солдат ОСОБА_5 призначений на посаду номера обслуги 4 зенітного артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України старший солдат ОСОБА_5 зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Проте, старший солдат ОСОБА_5 незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм законодавства, вчинив наступні кримінальні правопорушення, спрямовані на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), за наступних обставин.

При невстановлених слідством місці та обставинах, у старшого солдата ОСОБА_5 виник протиправний умисел на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, а саме електричного водонагрівача (бойлера) марки «Thermex», який належить потерпілому ОСОБА_7 , в квартирі якого підозрюваний ОСОБА_5 виконував ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_5 22.10.2024 приблизно о 15 год. 00 хв. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-І (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024),з метою заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливою метою, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав електричний водонагрівач (бойлер) марки «Thermex» моделі «IF 80VECO», вартість якого згідно висновку експерта становить 9199, 00 грн, та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.

Окрім того, при невстановлених слідством місці та обставинах, у старшого солдата ОСОБА_5 виник протиправний умисел на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, а саме телевізора марки «Samsung», який належить потерпілому ОСОБА_7 , в квартирі якого підозрюваний ОСОБА_5 виконував ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне збагачення, 31.10.2024 о 11 год. 00 хв. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено),перебуваючи у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану,який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-І (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024),з метою заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливою метою, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав телевізор марки «Samsung» моделі «UE40K5500BU», вартість якого згідно висновку експерта становить 6795,00 грн, та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином,старший солдат ОСОБА_9 22.10.2024 о 15 год. 00 хв. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливою метою, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, викрав електричний водонагрівач (бойлер) марки «Thermex» моделі «IF 80VECO», вартість якого згідно висновку експерта становить 9199, 00 грн, та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Також, старший солдат ОСОБА_5 31.10.2024 о 11 год. 00 хв. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливою метою, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, викрав телевізор марки «Samsung» моделі «UE40K5500BU», вартість якого згідно висновку експерта становить 6795,00 грн, та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В результаті протиправних дій старший солдат ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 15 994 гривеньВ результаті протиправних дій старший солдат ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 15 994 гривень.

30.01.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Черемхів, Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , відносно якого 15.04.2024 скеровано обвинувальний акт до Івано-Франківського міського суду за ч. 5 ст. 407 КК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом огляду місця події від 17.12.2024 року, довідкою з ТОВ «Ломбард Кредит Юкрейн», протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до восьми років.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

Переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Підозрюваний ОСОБА_5 систематично не з`являється у судові засідання у статусі обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, крім того до останнього неодноразово застосовувався привід відповідно до ст. 140 КПК України, що свідчить про високу ймовірність останнього переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваному відоме місце проживання потерпілого, та анкетні дані свідка ОСОБА_10 , оскільки вони із ОСОБА_5 спільно виконували ремонтні роботи по АДРЕСА_1 .

Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що 15.04.2024 року до Івано-Франківського міського суду скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України щодо ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий клопотання підтримала, просила задоволити.

Підозрюваний у судовому засіданні свою вину визнав, пояснив, що його знайомим було відшкодовано завдану ним матеріальну шкоду. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091010002973 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

30 січня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі допиту потерпілого від 13.12.2024, протоколі огляду місця події від 17.12.2024, протоколі огляду предмету від 17.12.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/17808-ТВ від 24.12.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/17809-ТВ від 20.12.2024, довідкою з ТОВ «Ломбард Кредит Юкрейн», протоколі допиту свідка від 27.12.2024 .

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_11 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Також, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваному відоме місце проживання потерпілого, та анкетні дані свідка ОСОБА_10 . Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки 15.04.2024 року до Івано-Франківського міського суду скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України щодо ОСОБА_5 ..

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.

Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Одні лише доводи підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов`язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Так, одного лише твердження, прохання сторони захисту обрати інший більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, у зв`язку з необґрунтованістю на їхню думку клопотання, не достатньо для переконання, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов`язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, середню спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні одну малолітню дитину (зі слів), проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги 4 зенітного артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, не судимий. Разом з тим, 15.04.2024 до Івано-Франківського міського суду скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно службової характеристики, за час проходження служби старший солдат ОСОБА_5 зарекомендував себе як недисциплінований та безповідальний, до виконання своїх функціональних обов`язків відноситься недобросовісно та пасивно. Внаслідок вживання алкогольних напоїв при виконанні службових обов`язків Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, зумовлений корисливими інтересами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 ( шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 29 березня 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 29 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повна ухвала 03.02.2025.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1