Решение № 124878249, 03.02.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року № 520/30364/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_4 ненарахування та невиплати ОСОБА_1 остаточного грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за листопад 2022р. ОСОБА_2 , який є її рідним сином та 23.11.2022року загинув у дорожньо-транспортній пригоді у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, а також щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , в повному обсязі суму остаточного грошового забезпечення, включаючи суму додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_2 , який є її рідним сином та 23.11.2022року загинув у дорожньо-транспортній пригоді у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним сином ОСОБА_2 , під час проходження військової служби в період з 30.11.2020р. по 03.01.2023р. , відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023р.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , нарахувати та виплати грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна її рідним сином ОСОБА_2 , під час проходження військової служби в період з 30.11.2020р. по 03.01.2023р. , відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023р.;

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивачці на нарахування та виплату ОСОБА_1 , в повному обсязі суму остаточного грошового забезпечення, включаючи суму додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_2 , який є її рідним сином та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у дорожньо-транспортній пригоді у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків та виплату грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна її рідним сином ОСОБА_2 , під час проходження військової служби в період з 30.11.2020р. по 03.01.2023р..

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просить в задоволені позову відмовити, посилаючись на його безпідставність, оскільки враховуючи , що до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2014р. за №209 були внесені зміни від 03 січня 2023р. №3 щодо виключення із списків особового складу військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_2 абз.9 п.12 було викладено в наступній редакції « виплатити членам сім`ї, а в їх відсутність спадкоємцям за їх зверненням винагороду за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у розрахунку 30 000грн. пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01 по 20 листопада 2022року». Відповідно до розрахункового листа військової частини НОМЕР_2 в липні 2024року було виплачено суму у загальному розмірі 22 000,00грн..Оскільки при виплаті винагороди за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у розмірі 22 000,00грн., що не було рішення стосовно наявності або відсутності вини ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, та зазначена сума була нарахована та виплачена без врахуванням щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби. Щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості не отриманого речового майна , відповідач зазначив, що зазначена компенсація не входить до складу грошового забезпечення. а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби. Враховуючи викладене, просить у задоволені позову відмовити.

Позивачкою надано відповідь на відзив у якому зазначено, що виплата у розмірі 22 000,00грн. (пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01 по 20 листопада 2022року), суперечить посиланням відповідача на окреме дорученні Міністерства оборони України №912/3/29 від 23.06.2022р. та відповідно до пункту 8 даного Доручення, у період дії воєнного стану, в разі смерті військовослужбовця, додаткову винагороду у розмірі 30 000грн. виплачувати у повному розмірі за весь місяць в якому військовослужбовець помер, але не більш періоду дії воєнного стану. Крім того, враховуючи, що відповідно до Витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 12.09.2024р.№ 6715 травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , одержана в результаті нещасного випадку , яка призвела до смерті та причина смерті «ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби». Тому позивач вважає, що повинно бути нараховано саме додаткова винагорода у розмірі 100 000,00грн., відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також окремого доручення Міністерства оборони України №912/3/29 від 23.06.2022р.. А посилання відповідача, що смерть ОСОБА_2 не була пов`язана з захистом Батьківщини, а пов`язана з виконанням обов`язків військової служби є безпідставними. Крім того відповідачем не надано жодного доказу, що грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна її рідним сином ОСОБА_2 , під час проходження військової служби в період з 30.11.2020р. по 03.01.2023р. правомірно не нараховано та не зазначено підстав проігнорованої заяви ОСОБА_1 та таку виплату.Просить задовольнити позовні вимоги

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

З наявного свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що позивачка є його матерю, яка після укладання шлюбу з ОСОБА_3 14.04.1998року змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2023р. за №3550 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України встановлено, що ОСОБА_5 , дійсно в період з 01.06.2022року по 27.06.2022року , з14.07.2022р. по 19.09.2022р. та з 23.09.2022р. по 22.11.2022р. брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.11.2022р. за № 2698 , призначене службове розслідування за фактом скоєння 22.11.2022 дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої помер станший лейтенант ОСОБА_2 та отримав телесні ушкодження старший сержант ОСОБА_6 ..

З витягу до Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що вина військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_2 є непрямий умисел. В діях старшого лейтенанта ОСОБА_2 вбачаються порушення вимог ст..ст.11,13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст..1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.14 розділу ІІІ Закону України «Про дорожній рух», через недотримання ним заходів безпеки, під час експлуатації транспортного засобу, нехтування правилами дорожнього руху, а також щодо використання власних транспортних засобів. У зв`язку зі смертю старшого лейтенанта ОСОБА_2 , притягнення його до дисциплінарної відповідальності залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського районного управління національної поліції відділення поліції №8 від 31.01.2024р. кримінальне провадження №12022152152150000161 від 23.11.2022р за фактом ДТП, яке мало місце 22.11.2022р.. закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального порушення.

З витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2023р. за №3 встановлено, що ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, настала внаслідок випадку поза виробництвом. У наказі зазначено: « Не виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за листопад 2022року. Не виплачувати винагороду за за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за листопад 2022року.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.12.2023року за №0666/35/103577 на адвокатський запит повідомлено, що відповідно до абз.10 ч.5 розд.ХVІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі скоєння у військовій частині аварії, подій, пов`язаних з загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей. Враховуючи, що внаслідок вищезазначеної ДТП було зафіксовано смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 , останньому(членам його родини) не було нарахована та виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за місяць, у якому сталася аварія, а саме листопад 2022року.

З наявного витягу з протоколу 12 регіональної військово-лікарської комісії №2363 від 30 липня 2024року, значиться, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 ,1989р.н. «тупа поєднанна травма. Численні переломи ребер. Перелом правого стегна. Розриви печінки. Внутрішньоплевральна та внутрішньочеревна кровотеча. Шок», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , висновком експерта Миколаївського об`єднаного бюро СМЕ від 25.11.2022р. №4641; витягом з акту службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 23.11.2023р. №2698 ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 02.08.2024р. за №1648, на адвокатський запит повідомлено, що до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 січня 2023року №3 щодо виключення із списків особового складу військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_2 , та абз.9 пункту 12 викладений в наступній редакції «виплатити членам сім`ї, а в їх відсутність спадкоємцям за їх зверненням винагороду за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у розрахунку 30 000грн. пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01 по 20 листопада 2022року»

Позивачка вважає, що вона має законне право на отримання остаточного грошового забезпечення, яке було нараховано її загиблому сину, оскільки він виконував бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2022року №2919, що підтверджено наявною в матеріалах довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2023р. за №3550 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України встановлено, що ОСОБА_5 , дійсно в період з 01.06.2022року по 27.06.2022року , з14.07.2022р. по 19.09.2022р. та з 23.09.2022р. по 22.11.2022р. брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки, її син 22.11.2022року виконував бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2022р. №2919, тобто брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, то виходить, що травма, яка була отримана ОСОБА_2 та фактично призвела до його смерті, пов`язана із захистом ним Батьківщини, оскільки подія 22.11.2022року мала місце під час виконання бойового розпорядження, тому вона має право на отримання додаткової грошової винагороди після гибелі сина у повному обсязі, з урахуванням премії та отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00грн. відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022року та виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.Позивачка вважаючи свої права порушеними звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII, (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 2232-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, (далі Закон № 2011-XII).

Згідно із пунктом 2 статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону № 2011-XII, вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти-особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", (далі Положення № 402).

Згідно із пунктами 1.1, 1.3 розділу I Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), встановлюється військово-лікарською експертизою, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть є одним із основних завдань військово-лікарської експертизи.

Пунктами 2.1, 2.2 розділу I Положення № 402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

-Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

-ВЛК регіону.

Відповідно до пунктів 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 пункту 2.4 розділу I Положення № 402, ВЛК регіону має право:

-приймати постанови згідно з Положенням;

-витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови;

-приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК);

Відповідно до пункту 21.5 розділу II Положення № 402, Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

-вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

-вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби"-якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

-вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

-вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289 (далі - Інструкція 332).

Вид події що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії вказується у постанові ВЛК згідно з додатком 3 до Інструкції 332.

Згідно із пунктами 21.7, 21.8 розділу II Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Згідно із пунктами 21.25 розділу II Положення № 402, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):

-довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

-довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою

Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);

-медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

-довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

-копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

-документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;

-лікарське свідоцтво про смерть-надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

-свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.

До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.

Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.

Відповідно до пункту 21.30 розділу II Положення № 402, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

З наявного витягу з протоколу 12 регіональної військово-лікарської комісії №2363 від 30 липня 2024року, значиться, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 ,1989р.н. «тупа поєднанна травма. Численні переломи ребер. Перелом правого стегна. Розриви печінки. Внутрішньоплевральна та внутрішньочеревна кровотеча. Шок », яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , висновком експерта Міколаївського об`єднаного бюро СМЕ від 25.11.2022р. №4641; витягом з акту службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 23.11.2023р. №2698 ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289, (далі Інструкція № 332).

Ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, (пункт 1 розділу I Інструкції № 332).

Пунктами 2, 3 розділу I Інструкції № 332, встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Згідно із пунктом 6 розділу I Інструкції № 332, розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями внаслідок аварії (катастрофи) на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності, проводиться з використанням матеріалів розслідування такої аварії (катастрофи).

Згідно із пунктом 1 розділу II Інструкції № 332, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 332, командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок у свою чергу зобов`язаний в передбачених законодавством випадках,-повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

-протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9, 10 розділу II Інструкції № 332, нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.

Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

-скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

-виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;

-виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

-перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;

-виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

-прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

-виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

-участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

-прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

-заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

-отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

-раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

-смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

-оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

Відповідно до пункту 11 розділу II Інструкції № 332, однією із обставин, за якої нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби є навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Згідно із пунктами 17, 18 розділу II Інструкції № 332, командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3.

За результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

-дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

-військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;

-вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я;

-коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні);

-перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

-порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;

-заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.

Застосування наведених норм чинного законодавства щодо правової оцінки встановлених у справі обставин, дає суду право зробити такі висновки:

-основними документами на підставі яких приймається постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків є висновок, зазначений в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновок, зазначений в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 332;

-ВЛК регіону має право витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови;

-постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

-постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

-постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», приймається якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що позивачкою не надала доказів оскарження протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2363 від 30.07.2024р. у якому зазначено, що «Травма та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Суд зауважує, що регіональна військово-лікарська комісія прийняла правомірне рішення № 2363 від 30.07.2022 року з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, щодо травм, отриманих військовослужбовцем, ОСОБА_2 .

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення позивачці про те, що матеріалами службового розслідування доведено, що син, загинув під час виконання службових обов`язків в районі виконання бойових завдань, оскільки він виконував бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2022року №2919, що підтверджено наявною в матеріалах довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2023р. за №3550 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Виришуя вимоги, щодо нарахування позивачці, як матері загиблого військовослужбовця грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за листопад 2022р., суд виходить з наступного.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях, або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Судом встьановлено, що за результатами службового розслідування за фактом загибелі у дорожньо-транспортній пригоді військовослужбовця ОСОБА_7 видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2022р. №302, відповідно до якого було встановлено, що станом на 23.11.2022р. діяло окреме доручення Міністрства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 та відповідно до п.8 данного доручення , у період дії воєнного стану, а в разі смерті військовослужбовця, додаткову винагороду, у розмірі 30000грн. виплачувати в повному розмірі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер, але не більше періоду дії воєнного стану.

Матеріалами справи встановлено, що військовою частиною було винесено наказ про внесення змін до раніше прийнятого наказу №3 від 03.01.2023р. про виключення із списків особового складу та абз.9 п.12, а саме «відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168 виплатити членам сім`ї, а в їх відсутність спадкоємцям за їх зверненням винагороду за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у розрахунку 30 000грн. пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01 по 20 листопада 2022року».

У позовній заяві позивачка посилається на те, що відповідачем в суперечь посилання на п.8 доручення Міністерства оборони України №912/3/29 від 23.06.2023р., було виплачено на її користь, как матері загиблого військовослужбовця додаткову винагороду ні за весь місяць у якому настала смерть її сина, а лише пропорційно дням безпосередньої участі за період з 01 по 20 листопада 2022року.

Крім того, позивачка зазначає, що враховуючи вимоги п.1 Постанови №168 та окремого доручення Міністерства оборони України №912/3/29 від 23.06.2023р. повинно бути нараховано додаткова винагорода у розмірі 100 000грн., оскільки довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2023р. за №3550 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджено, що ОСОБА_2 , дійсно в період з 01.06.2022року по 27.06.2022року , з14.07.2022р. по 19.09.2022р. та з 23.09.2022р. по 22.11.2022р. брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На що суд зауважує, що лише наявність в матеріалах справи зазначеної довідки не дає жодних правових підстав, щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн.

Щодо позовної вимоги нарахувати та виплати грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна її рідним сином ОСОБА_2 , під час проходження військової служби в період з 30.11.2020р. по 03.01.2023р. та щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби то суд відмовляє у їх задоволені. Оскільки матеріали справи не містять доказів, яки обґрунтовують зазначені позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано доказів, того що на її звернення до військової частини НОМЕР_2 , стосовно виплати остаточного грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за листопад 2022р. та щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби ОСОБА_2 , передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», нею було отримано відмову у здійсненні такої виплати.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.

Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні 19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема, зазначив: Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п`ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист своїх прав і свобод.

Ряд положень Конвенції отримали своє відтворення у нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ), що регулює судовий захист публічно-правових прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. Такими положеннями є, наприклад, право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом (ст. 6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції) тощо.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.Системний аналіз коментованих норм процесуального закону свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі 800/587/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі 522/3665/17 (провадження К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.