Постановление суда № 124841657, 30.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про розгляд звіту

30 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1968/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 04.05.2022 позовну заяву задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсій, що належали її чоловіку ОСОБА_2 і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера та зобов`язано Головне управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсій, що належали її чоловіку ОСОБА_2 і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, у загальній сумі 181031,60 грн.

Рішення суду набрало законної сили 06.09.2022 року.

07.11.2022 року у справі №340/1968/22 видано виконавчий лист (а.с.75).

До суду 09.11.2023 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 04.05.2022 у справі №340/1968/22, відповідно до якої позивач, посилаючись на статтю 382 КАС України, просить суд зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою від 15.03.2024 року суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року в адміністративній справі №340/1968/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року про прийняття звіту, справу №340/1968/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 15.07.2024 року суддя прийняв до свого провадження справу №340/1968/22 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати до суду звіт про виконання рішення від 04.05.2022 у справі №340/1968/22, із обов`язковим зазначенням інформації та наданням доказів про те, за яким номером внесено донараховану суму на виконання рішення суду у цій справі до реєстру судових рішень, чи була включена така сума до плану бюджетного фінансування на 2023-2024 роки та чи буде включена до плану бюджетного фінансування на 2025 рік.

Ухвалою від 02.08.2024 року суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про виконання рішення суду від 04 травня 2022 року у справі №340/1968/22.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року про прийняття звіту, справу №340/1968/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 07.01.2025 року суддя прийняв до свого провадження справу №340/1968/22 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати до суду звіт про виконання рішення від 04.05.2022 у справі №340/1968/22, із обов`язковим зазначенням інформації та наданням доказів про те, за яким номером внесено донараховану суму на виконання рішення суду у цій справі до реєстру судових рішень, чи була включена така сума до плану бюджетного фінансування на 2023-2024 роки та чи буде включена до плану бюджетного фінансування на 2025 рік.

У встановлений суддею строк відповідач подав до суду звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення по справі проведено після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, а виплата недоотриманої пенсії в сумі 181031,60 грн, що належить за рішенням суду ОСОБА_1 , буде здійсненна в порядку черговості виконання рішень суду. Також у звіті зазначено, що органами Пенсійного фонду ведеться реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому всі вищезазначені рішення вносяться до реєстру, а також виконуються в межах фінансування, в порядку їх календарної черговості надходження, додано скріншот картки підсистеми «Реєстр судових рішень».

Матеріали справи містять сканкопію картки з підсистеми Реєстру судових рішень «ІКІС ПФУ», яку створено 04.05.2022, сума боргу перед позивачкою за рішенням суду облікована в картці за №311120. Згідно фотокопії листа до Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року №1100-0902-5/6137 щодо виділення коштів на виплату донарахованих сум за рішенням суду ОСОБА_1 та відповіді Пенсійного фонду України від 29.03.2024 року №2800-030203-9/19030 вбачається, що кошти на виплату заборгованості, обчисленої на виконання рішень суду, не передбачені бюджетом Пенсійного фонду України.

При цьому черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Матеріали справи містять копії підтверджуючих документів щодо проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення по справі № 340/1968/22.

Крім того, відповідач повторно направив лист від 09.01.2025 року за №11000802-5/1644 до Пенсійного фонду України, відповідно до якого територіальний орган пенсійного фонду відповідач, звертається до розпорядника бюджетних коштів щодо виділення коштів на виплату нарахованих сум згідно рішення суду ОСОБА_1 . Відповідь на лист, на день подання звіту, відповідачем не отримано.

Відповідно до частини 1 статті 382-2 суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши поданий відповідачем звіт, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частин 2,4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Так, частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.

Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення в цій справі станом на даний час в повному обсязі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі 181031,60 грн., донараховані у зв`язку з проведенням перерахунку пенсії з її чоловіку ОСОБА_2 .

Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості фактичного виконання судового рішення в цій частині зважаючи на те, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень судів, можуть бути виплачені пенсійними органами лише в межах затверджених бюджетних призначень і в головного управління відсутні необхідні для цього кошти.

За даними картки підсистеми «Реєстр судових рішень», рішення у справі №340/1968/22 зареєстровано під номером 311240.

Крім того, зазначив, що відповідно до черговості погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, станом на 23.07.2024 року фактично виплачено кошти за рішеннями по 19.11.2020 року включно, водночас рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1968/22 набрало законної сили 06.09.2022 року та не може бути профінансовано державою позачергово.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Нормами пункту 4 Порядку №35-1 передбачено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

До бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік та попередні роки 2023-2024 не включено кошти для забезпечення виконання рішень суду, адже рішення суду у справі № 340/1968/22 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконано не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, які закладаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема - Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».

Так, частиною 25 Розділу Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача - суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу пенсії в сумі 181031,60 грн., що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 30.04.2020 року у справі № 804/2076/17 виражена наступна позиція: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Суд зазначає, що позивачу не відмовлено у виконанні судового рішення у даній справі, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів Державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Суд наголошує, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку, що відповідачем вчинено необхідні та залежні від нього дії, спрямовані на здійснення виплати позивачеві заборгованості перерахованої пенсії.

Підсумовуючи, суд зазначає, що оскільки правові підстави для накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відсутні, суб`єктом владних повноважень наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, та вживаються заходи для виконання судового рішення, які на переконання суду є достатніми для прийняття звіту, відповідно суд вимушений прийняти звіт відповідача про виконання судового рішення в цій адміністративній справі.

Водночас суд наголошує, що зазначене не звільняє пенсійний орган від обов`язку виконати рішення суду у повному обсязі, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо подальша поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.

Керуючись статтями 245, 248, 256, 293-297, 382, 382-2 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.01.2024 року про виконання рішення від 20 травня 2022 року в адміністративній справі №340/1968/22 - прийняти.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО