Решение № 124831234, 23.01.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1526/24

Провадження № 2/135/76/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до . ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовуєтим, що 15.05.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001311586601. ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» із заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001311586601 від 15.05.2019. Положеннями заяви визначено, що підписанням вказаної заяви позичальник беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua. На підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 35400 грн.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.10.2024 виникла заборгованість у розмірі 32057,32 грн, з яких 19332,32 грн заборгованість за кредитом; 8.06 грн заборгованість за процентами; 12716,94 грн заборгованість за комісією.

Тому, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 32057,32 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника банку, не заперечує проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоча повідомлявся про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою місця проживання. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15.05.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № №1001311586601.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 29365 грн, строком на 24 місяці, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99% та процентної ставки0,01 % річних.

15 травня 2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно платіжної інструкції № TR.35222201.29929.8810 від 15 травня 2019 року АТ «ПУМБ» надало ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №1001311586601 у розмірі 29365 грн.

Згідно розрахунку АТ «ПУМБ» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №1001311586601 від 15 травня 2019 року станом на 06.10.2024 становить 32057,32 грн, з яких: 19332,32 грн - заборгованість за кредитом; 8,06 грн - заборгованість за процентами; 12716,94 грн -заборгованість за комісією.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.10.2024 виникла заборгованість за кредитом, що підтверджується розрахунками заборгованості по сумі кредиту та по процентам. Доказів на спростування даних розрахунків заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 204ЦКУкраїни правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628ЦКУкраїни передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, щостаття 204ЦКУкраїни закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною першою статті 526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першоюстатті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цьогоКодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розрахунок заборгованості по сумі кредиту та по процентам за договором від 15.05.2019, укладеним між АТ «Пумб» та ОСОБА_1 наданий суду позивачем, разом із випискою по особовому рахунку є належними та допустимими доказами, стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування банком відсотків.

Разом з тим, розрахунок заборгованості по комісії за кредитним договором не може вважатися належним і допустимим доказом стосовно нарахування банком комісії і відповідно заборгованості відповідача по комісії з огляду на наступне.

Умовами кредитного договору, зокрема заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001311586601 (пункт 4) встановлено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.

Згідно з розділом заяви «Графік платежів» комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 878,01 грн щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором становить 21072,4 грн.

Пунктом 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касові операції щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Судом встановлено, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, відтак не може вважатись частиною договору приєднання.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зроблено висновок, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 4 кредитного договору №1001311586601від 15.05.2019та паспортом споживчого кредитування.

У той же час, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 12716,94 грн за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 19340,38 грн., з яких 19332,32 грн заборгованість за кредитом; 8.06 грн заборгованість за процентами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явивпозов назагальну суму 32057,32 грн. Позов задоволенона суму19340,38 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 1461,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство і організацій України 14282829) заборгованість за кредитним договором №1001311586601 від 15.05.2019, станом на 06.10.2024, у розмірі 19340 (дев`ятнадцять тисяч триста сорок) грн 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1461,45 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя