Решение № 124803713, 28.01.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

28.01.2025 Справа № 469/253/23

2/469/63/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потрниваєвої М.А.,

учасники справи:

представники позивача Ляр Д.Ю., ОСОБА_1 - не з`явились,

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач 13 березня 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 15 серпня 2016 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором його заборгованість станом на 14 лютого 2023 року склала 57534,58 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 46727,45 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 10807,13 грн.. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі; надав відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач, підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підтвердив, що він ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, на підставі чого відповідачу відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, отримана відповідачем, та мобільний телефон, вказаний відповідачем, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Сторонами при укладенні договору обговорені усі істотні умови, відповідачем особисто заповнена необхідна для отримання кредитної картки інформація; з Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6% (43,2% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Крім того, з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, він отримав кредитну картку та користувався грошима, частково сплачував заборгованість за договором, розрахунок якої ним не спростовано та контррозрахунку не надано, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Стосовно посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами представник позивача зазначав, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи. Проте про втрату картки відповідач не заявляв, грошові кошти знімалися за допомогою банкомату, відповідно особа (або ж сам відповідач), яка знімала кошти, мала в наявності платіжну картку і знала ПІН-код даної картки; 20 листопада 2021 року зняття грошових коштів було здійснено за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації; тільки відповідачу була відома інформація про платіжну карту, номер платіжнї картки, термін її дії та CVV код. Посилається також на те, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину, отже заперечення відповідача з цього приводу не можуть бути враховані; відповідач має право стягнути суму відшкодування з винних осіб, встановлених у кримінальному провадженні.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2024 року за клопотанням відповідача було витребувано у позивача відомості про проведені транзакції (операції) за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ КБ ПриватБанк 20 листопада 2021 року на ім`я ОСОБА_2 з детальним наданням відомостей, за допомогою яких саме засобів вони були вчинені та із зазначенням часу і місця їх виконання, інформації щодо того, за чим розпорядженням були проведені дані операції та у якій спосіб, з наданням відповідних підтверджуючих документів; інформацію щодо наявності звернення відповідача ОСОБА_2 до АТ КБ ПриватБанк з метою блокування платіжної картки за картковим рахунком № НОМЕР_1 станом на 20-23 листопада 2021 року та відомості щодо наявності звернень відповідача ОСОБА_2 до АТ КБ ПриватБанк у період з 20 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року щодо повідомлення банку про втрату/викрадення карти, несанкціонованих транзакцій за його рахунком.

На виконання ухвали суду 20 вересня 2024 року від позивача до суду надійшла виписка по кредитному рахунку відповідача з комплексу Opereta за 20 листопада 2021 року, в якій позивач пояснює, що відповідач був продавцем на OLX, покупець скинув посилання для отримання коштів, відповідач перейшов за посиланням, вказав дані картки, але в результаті відбулося не зарахування коштів, а списання коштів з його картки; входів у Приват24 зі сторонніх пристроїв не виявлено; згідно з даними Адмінки Приват24 логін та пароль Приват24 не змінювався під час несанкціонованих платежів, що може свідчити про розголошення конфіденційних даних; СМС на номер клієнта +380997764877 в архіві не знайдено; аналізом проведених транзакцій через адмінку PanLink встановлено, що всі транзакції проведено безконтактно без присутності фізичної картки (posentrey mode-71), введенням cvv-коду (resp code-1) та без коду для інтернет-платежів 3-D Secure (pos condition-91), NFC pay-A (Apple Pay); картка була підвязана до додатку Apple Pay для безконтактної оплати, так як третім особам сталі відомі конфіденційні дані картки; встановлено, що подавалися заявки на повернення (чарджбек) по вказаних транзакціях, але була отримана відмова; транзакція проходила з присутністю картки/телефона і була підтверджена введенням пін-коду, оскаржити шахрайство не є можливим в рамках правил платіжних систем. Представник позивача зазначає, що оскільки оспорювані дії третіх осіб, в результаті яких з картки відповідача несанкціоновано списано грошові кошти, сталися як наслідок дій відповідача, під впливом невстановлених осіб, вина банку відсутня. Вважає, що дії третіх осіб стали можливими через порушення відповідачем Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він сумлінно виконував умови договору з банком, своєчасно сплачував все платежі та не мав заборгованості за кредитом. Проте вналідок шахрайських дій з його карткового рахунку 20 листопада 2021 року було викрадено кошти двома сумами загальним розміром 41960,72 грн., про що ним негайно повідомлено позивача за телефоном горячої лінії 3700 та заблоковано платіжну картку. Зняття кредитних коштів третіми особами підтверджується випискою по картці/рахунку та випискою за договором, які надані позивачем. 01 грудня 2021 року відділенням поліції №8 Миколаївського РУП за його заявою від 01 грудня 2021 року порушено кримінальне провадження № 12021153150000222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. 24 грудня 2021 року він звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про вчинені шахрайські дії, відкрите кримінальне провадження та зауважив на неправомірному нарахуванні відсотків за використання кредитного ліміту та просив скасувати нарахування відсотків, на що позивач відповів відмовою. Зазначає також, що не вчиняв будь-яких розпоряджень на списання коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до позивача ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи ПриватБанк або у будь-якій інший спосіб; як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням; виявивши безпідставне зняття коштів, він повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, але позивач у позовній заяві про вказаний факт шахрайства не обмовився, хоча має достатньо доказів цього, неправомірно нараховує відсотки та стягує кошти на погашення спірної заборгованості. Вважає, що позивачем здійснюється істотне порушення вимог Закону України Про платіжні послуги, постанови Правління НБУ Україні № 705 від 05 листопада 2014 року, Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком, які відповідачем не замовлялися та не оформлялися, що завдало йому істотної шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості, яку він має погашати. Посилається також на те, що здійснив всі заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених шахрайськиї дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем картки або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя. Крім того зазначає, що в анкеті-заяві не вказаний вид платіжної картки, кредитний ліміт по платіжній картці, відсотки, та що саме є складовою частиною укладеного кредитного договору, та що саме на надані позивачем умови погодився відповідач і саме ці Умови та правила надання банківських послуг він мав на увазі, підписуючи анкету-заяву, тому вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитною карткою безпідставними, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків, не містять його підпису, а отже позивачем не доведено, що він, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до вказаних умов, ознайомившись із ними, що підтверджує спірність заборгованості та неправомірність її обрахування.

На підтвердження надав талон-повідомлення єдиного обліку № 4548 від 01 грудня 2021 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с.96), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021153150000222 (а.с.97), заяву до АТ КБ ПриватБанк від 24 грудня 2021 року (а.с.98) та відповідь з АТ КБ ПриватБанквід 17 січня 2022 року (а.с.100-101).

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15 серпня 2016 року ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.15), у якій погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Як вбачається зі змісту вказаної Анкети-заяви, відповідач не поставив жодної відмітки у розділі Анкети про бажання оформити на своє ім"я будь-яку банківську картку та не вказав бажаного кредитного ліміту, тобто не висловив свого бажання оформити кредитний договір.

Позивачем надано до анкети-заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.21) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.22-58), розміщений на сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини кредитного договору, які відповідачем не підписані, а також довідки про зміну кредитного ліміту та видачу кредитних карток, відповідно до яких відповідачу було видано кредитні картки із встановленим кредитним лімітом (а.с.13, 14).

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 15 серпня 2016 року, складовими якого є підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті банку y мережі інтернет. Згідно з п.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, пароль (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року склала 57534,58 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 46727,45 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 10807,13 грн. (а.с.9-12).

Судом також встановлено, що 20 листопада 2021 року о 15.35 год та 15.38 год. з картки, яка належить відповідачу, відбулося зняття (транзакція) грошових коштів у сумі 39460,72 грн. та 2500,00 грн. (а.с.67 на звороті, 92 на звороті, 136), що визнається сторонами та підтверджується випискою по рахунку.

24 грудня 2021 року відповідач звернувся до позивача з письмовою заявою, в якій повідомив про вчинення невідомими особами шахрайських дій, які без його відома заволоділи коштами з його картки в сумі 41960,00 грн. та просив заблокувати нарахування відсотків та пені на вказану суму (а.с.98).

З відповіді позивача вбачається, що відповідачу відмовлено у задоволенні заяви (а.с.100-101).

Запису дзвінка відповідача на гарячу лінію клієнтської підтримки 3700 не знайдено (а.с.136).

Відповідно до логів входу у Приват24 входи здійснювались з мобільного телефонного номеру, який є номером телефону відповідача, входів зі сторонніх пристроїв не виявлено, логін та пароль Приват24 не змінювався під час несанкціонованих платежів, СМС на номер клієнта ОСОБА_2 не знайдено; всі транзакції проведено безконтактно без присутності фізичної картки (posentrey mode-71), введенням cvv-коду (resp code-1) та без коду для інтернет-платежів 3-D Secure (pos condition-91), NFC pay-A (Apple Pay); картка була підвязана до додатку Apple Pay для безконтактної оплати, так як третім особам сталі відомі конфіденційні дані картки; встановлено, що подавалися заявки на повернення (чарджбек) по вказаних транзакціях, але була отримана відмова (а.с.138-139).

На підставі заяви відповідача 01 грудня 2021 року до ЄРДР за № 12021153150000222 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, такого змісту: «01 грудня 2021 року до ЧЧ відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_2 щодо прийняття мір до невідомого, який 20 листопада 2021 року близько 15.40 год. під приводом купівлі планшету через Інтернет сайт ОLХ шахрайським шляхом, шляхом довіри заволодів коштами заявника з картки ПриватБанку № НОМЕР_1 в сумі 40900,00 грн.» (а.с.97).

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, інших платежів, строк дії договору, не висловлене бажання відповідача укласти кредитний договір.

Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємних частин кредитного договору, не містять підпису позичальника.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, та, відповідно, що позивачем не є доведеною та обставина, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та строки виконання договірних зобов`язань.

Наданий до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 22 листопада 2021 року, тобто через 5 років після підписання анкети-заяви 2011 року, у якому визначено, зокрема, строк дії договору та строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка у межах пільгового періоду 0,00001 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду від 42% до 36% річних залежно від суми кредиту, тип процентної ставки - фіксована, пеня визначена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов"язання щодо повернення кредиту, відсотків, - від 84% до 72% річних залежно від суми кредиту, інші платежі у випадку порушення клієнтом зобов"язань відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - 60 % річних (а.с.16-20), суд не враховує як доказ узгодження сторонами умов кредитного договору з таких підстав.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, яка відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Крім того, у зазначеному паспорті споживчого кредиту позивачем зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, та що інформація, надана споживачеві 22 листопада 2021 року, зберігає чинність і є актуальною до 07 грудня 2021 року.

Тобто наданий паспорт споживчого кредиту не містить жодної інформації щодо умов укладеного сторонами договору від 15 серпня 2011 року, а тому не є належним доказом зазначених обставин.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків в сумі 10807,13 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Укладений між сторонами кредитний договір від 06 червня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), тому, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною першою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - десятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, чинного на момент спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.

Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).

Згідно з п.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, пароль (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Судом встановлено, що 20 листопада 2021 року з картки, яка належить відповідачу, відбулося зняття (транзакція) грошових коштів у загальній сумі 41960,72 грн. (а.с.142 на зв.), що визнається сторонами та підтверджується випискою за договором, після чого відповідач операцій зняття чи переказу коштів не здійснював, лише поповнював рахунок; з рахунку відповідача автоматично списувались відсотки та комісії за обслуговування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, як і не було доведено у ході розгляду справи, що списання грошових коштів з карткового рахунку відповідача відбулося за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції, та враховуючи, що відповідач, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, звернувся до правоохоронних органів та повідомив про цей факт банк, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення розміру заборгованості за кредитом у сумі 46727,45 грн..

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитом станом на 14 лютого 2023 року становить 57531,58 грн., у тому числі 46727,45 грн. заборгованість за кредитом.

Разом із тим, позивачем неправомірно нараховано суму боргу з урахуванням грошових коштів, які були списані з особового рахунку відповідача у розмірі 41960,72 грн..

Як вбачаєтьсязвитягуз особовогорахункувідповідача(а.с.142-152), відповідач з моменту відкриття карткового рахунку активно користувався наданими йому коштами, проводив операції зняття (перерахунку) коштів та їх повернення (сплати) позивачеві, різниця між отриманими та повернутими відповідачем коштами становить 10414,98 грн.

Суд враховує також, що, відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку, позивачем зараховано частину повернутих відповідачем коштів на погашення відсотків та здійснено погашення відсотків за рахунок кредитних коштів відповідача, що не мало правових підстав.

Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 10414,98 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. при ціні позову 57534,58 грн., судом задоволено вимоги на суму 10414,98 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2684,00 грн.* 10414,98 грн. : 57534,58 грн.= 485,86 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 15 серпня 2016 року в сумі 10414,98 грн., а також судовий збір в сумі 485,86 грн., всього стягнути 10900 (десять тисяч дев"ятсот) гривень 84 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: