Решение № 124800829, 28.01.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1783/24

Провадження № 2/144/64/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», третіх осіб: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Адвокат Яресько Т.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», третіх осіб: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2024 році ОСОБА_1 з реєстру боржників дізнався, що відносно нього Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем було відкрито виконавче провадження ВП № 69671629 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» заборгованості за кредитним договором № 3325040 від 28 лютого 2020 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Алекскредит», правонаступником якого нібито є ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», у розмірі 69460 грн 00 коп.

Підставою відкриття виконавчого провадження ВП № 69671629 став виконавчий напис № 19490 від 09.02.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем.

Разом з тим, виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом із порушенням вимог законодавства, нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не переконався у безспірності заборгованості.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 19490 від 09.02.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» заборгованості за кредитним договором у розмірі 69460 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом № 19490від 09.02.2022року накладеного приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» в розмірі 68460 грн, а також основної винагороди приватного виконавця за вчинення виконавчого напису в сумі 1000 грн.

Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 10 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. У поданій до суду заяві просили розгляд справи провести без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за місцем реєстрації здійснення їх діяльності, своїм правом на надання пояснень не скористалися.

У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Судом встановлено, що 09.02.2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 19490 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» заборгованість за кредитним договором № 3325040 від 28.02.2020 року у розмірі 68460 грн, що складається з: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 58460 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн заборгованість за комісіями і штрафними санкціями; 0,00 грн заборгованість за пенею (зворот а.с. 11).

За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто із стягувача 1000 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (зворот а.с. 11).

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, у редакції, діючій на час вчинення виконавчого напису 09.02.2022, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2 глави 16 розділі 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у редакції, діючій на час вчинення виконавчого напису - 17.12.2021 (далі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Обґрунтовуючи позов представник позивача адвокат Яресько Т.В. посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, заборгованість не є безспірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», безспірності характеру правовідносин між сторонами, відповідачем суду не надано.

Означене вказує на відсутність у напису сили виконавчого документу, через що виконавчий напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання виконавчого напису № 19490 від 09.02.2022, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано Договір про надання правової допомоги 24211 від 19.11.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акт-приймання передачі (а.с. а.с. 24-27).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Судовий розгляд даної справи завершено за три засідання, в яке представник позивача не з`являвся, рішення ухвалено на підставі наявних письмових доказів. Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн понесених витрат на правничу допомогу та 1453,44 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5, п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. N 1172, ст. ст. 12, 76- 81, 141, 223, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», третіх осіб: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 19490 від 09.02.2022 року, вчинений приватним нотаріусомІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукомТ.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп та 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокат Яресько Тарас Віталійович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №8815/10 від 13.03.2020 року.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», місцезнаходження: вул. Глибочицька, 17б, офіс 503 м. Київ, 04052; код ЄДРПОУ41153878.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, адреса: вул. Галицька, 12 м. Івано-Франківськ, 76000.

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2025 року.

Суддя