Решение № 124798046, 28.01.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17732/24

Провадження № 2/161/908/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Новак Л.В.,

за участю представника позивача Шевчук Д.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Андрусік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Шевчук Дар`ї Олегівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2024 позивач через свого представника звернувся в суд із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

Свої вимогиобґрунтовує тим, що 24 червня2011року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого2024року у справі № 161/775/24.

Від даного шлюбу у сторін є дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З2016року фактичні сімейні відносини між позивачем та відповідачкою були припинені, вони проживали окремо і одночасно з припиненням спільного проживання ОСОБА_4 разом з батьком позивачем переїхала до квартири своїх бабусі та дідуся, де проживає і по дату подачі позову за адресою: АДРЕСА_1 . Спору з відповідачкою про місце проживання дитини ніколи не було, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 завжди була забезпечена житлом.

Протягом всіх цих років, починаючи з2016року, саме позивач займався навчанням, дозвіллям, розвитком, харчуванням, забезпеченням базових потреб, здоров`ям дитини.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка є матір?ю дитини свідомо ухилялась та ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків не цікавиться життям дитини, не відвідує дочку за місцем її проживання ігнорує шкільні заходи та батьківські збори, навчанням не цікавиться, не виявляє бажання проводити час з донькою, допомагати фінансово.

Пояснює, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов?язків, які з2016року виконував позивач одноособово. Більше того, навіть після мобілізації позивача відповідачка не виявила бажання забрати доньку до себе або якимось іншим чином приймати участь в її житті, фактично залишивши на виховання та піклування батькам позивача.

На даний час у зв?язку з мобілізацією позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 позбавлена батьківського піклування та батьківської участі у її житті. Так, вона зараз проживає з дідусем та бабусею, які по можливості намагаються дати дитині все необхідне для гармонійного її розвитку та становлення особистості, однак вони є особами похилого віку, пенсіонерами та аж ніяк не можуть замінити дитині батька.

Стверджує, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_4 не лише не суперечитиме інтересам дитини, а навпаки забезпечить належні умови для гармонійного розвитку та становлення її особистості та можливість і далі рости та жити з батьком в звичній їй атмосфері сім?ї, піклування та підтримки.

На підставі вищевикладеного, просив позбавити ОСОБА_1 , батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 27.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16.12.2024 судом ухвалено підготовче провадження у справі завершити та призначити справу до судового розгляду.

Представниця позивача адвокатка Шевчук Д.О.в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, судові витрати просила залишити за позивачем.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову, суду пояснила, що з донькою не спілкується, не зустрічається, не любить її, не має її номеру телефону. З 2016 року проживає з позивачем окремо, оскільки подружні відносини не склалися. Чоловік переїхав проживати з дочкою до його батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Де дитини проживала в належних умовах. В школу до дитини не ходила ні разу. Пояснила, що вона проживає в кімнаті 15 кв.м, не має стабільних заробітків, тому не має бажання забирати дитину до себе, її не цікавить емоційний стан дитини.

Представниця третьої особивиконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування Андрусік О.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Вказала, що при спілкуванні з дитиною при нагадуванні їй за маму в неї були негативні емоції, можливо через те, що коли вона жила з мамою то зазнала каліцтва.

Заслухавши думку представниці позивача, відповідачки, представниці третьої особи, свідків, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 20.02.2024, що підтверджується копією рішення Луцького міськрайонного суду у справі №161/775/24 (а.с.6-8).

Дочка ОСОБА_4 проживає з батьком та дідусем з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до інформації комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №5 Луцької міської ради» від 12.09.2024№01-20/114 за спостереженням класного керівника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 за період навчання головним чином у вихованні та забезпеченні учениці 6-А класу ОСОБА_4 бере участь батько ОСОБА_2 , який постійно цікавиться станом справ та успішністю дочки, здійснює оплату харчування та інших шкільних потреб дочки. ОСОБА_7 до школи не приходила, з класним керівником та вчителями-предметниками не спілкувалася (а.с.11).

Відповідно до декларації №0001-8KE7-TH00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, законним представником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 №4461, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 29.08.2024 (а.с.14).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 від 03.2.2024 №327, затвердженого рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 11.12.2024 №754-1, У відсутність батька дитиною опікується бабуся ОСОБА_8 та дідусь ОСОБА_9 . Матір дитини не виявила бажання забрати дочку до себе на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з висновком оцінки потреб сім?ї ОСОБА_1 , складеним 13.11.2024управлінням соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді Луцької міської ради, матір дитини не бере участі у задоволенні потреб дитини, аліменти на її утримання не сплачує. У своїх поясненнях від 12.11.2024 ОСОБА_1 повідомила, що не підтримує зв?язок з дочкою, не зустрічається з нею, не бере участь у її вихованні та навчанні та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи інтереси дитини, беручи до уваги протокол комісії з питань захисту прав дитини від 29.11.2024№ 14, керуючись п. 2 частини першої ст. 164 Сімейного кодексу України, служба У справах дітей вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . ОСОБА_1 останній раз по АДРЕСА_2 бачила два роки тому. Пояснила, що виховує ОСОБА_11 її батько ОСОБА_12 , який наразі проходить службу в ЗСУ.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що вона проживає в АДРЕСА_4 . Малолітня ОСОБА_14 з 2016 року постійно з батьком, і в садочок, і на море і в школу. Їй відомо, що ОСОБА_8 зраджувала ОСОБА_15 , тому він з дитиною переїхав до батьків, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_8 не займається дитиною, хоча їй ніхто не чинить жодних перешкод. Анню доглядає та виховує батько - її син ОСОБА_16 . Однак, оскільки наразі ОСОБА_16 проходить службу в ЗСУ, дитину доглядає вона та дідусь.

Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 суду повідомила, що вона проживає з татом, бабусею та дідусем. Тато зараз в ЗСУ, кожен день їй телефонує. Мама не приходить до неї, номеру телефону до мами не має. Мама не цікавиться її життям. Ніхто не забороняє їй спілкуватися з мамою. Раніше вона хотіла з мамою побачитись, а потім змирилася. Зараз не хоче, щоб мама її забрала до себе. Розповіла, що одного разу, коли тато поїхав в Польщу, до мами прийшов чоловік, він бив їх, а потім взяв її руку і тримав над газовою конфоркою, внаслідок чого в неї дуже обпеклася рука.

З дослідженихсудом доказіввбачається, що ОСОБА_1 не вживає заходів длязабезпечення своєїучасті увихованні таспілкуванні з донькою.Наведене даєпідстави для висновку, що відповідачка самоусунулася від виховання своєї дитини та не виконує покладених на неї Законом батьківських обов`язків без поважних причин.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, малолітньої ОСОБА_4 , судом встановлено, що матір дитини фактично не піклувалась про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкувалась з донькою в обсязі та шляхом, необхідним для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює належних умов для отримання нею освіти, що свідчить про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

З урахуванням наведеного суд вважає, що бездіяльність відповідачки щодо невиконання своїх батьківських обов`язків є усвідомленою, змінити поведінку матері в кращу сторону неможливо, вбачається її вина у невиконанні своїх обов`язків по відношенню до дитини, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських ОСОБА_1 є обґрунтованими, їх задоволення відповідає інтересам дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2 позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 164, 166 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 04051327.

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2025.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк