Решение № 124778145, 29.01.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Справа № 480/2028/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, у якій просить:

- визнати протиправним залишення без розгляду заперечення на акт фактичної перевірки від 16.11.2023 № 7085/18/19/РРО/ НОМЕР_1 та зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області розглянути заперечення на акт перевірки від 06.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.02.2024 №0000885-1303-1828.

Ухвалою суду від 21.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 21.03.2024 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги були роз`єднані. У провадженні справи №480/2028/24 залишити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про:

- визнання протиправним залишення без розгляду заперечення на акт фактичної перевірки від 16.11.2023 № 7085/18/19/РРО/ НОМЕР_1 ;

- зобов`язання Головного управління ДПС у Сумській області розглянути заперечення на акт перевірки від 06.12.2023.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 14.02.2024 №0000885-1303-1828.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 22.11.2023 поштовим відправленням № 0600061626783 позивачем отримано від Головного управління ДПС у Сумській області акт фактичної перевірки від 16.11.2023 №7085/18/19/РРО/ НОМЕР_2 . Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 06.12.2023. Однак, замість розгляду вказаного заперечення на акт перевірки, відповідачем прийнято рішення про залишення його без розгляду, про що повідомлено позивача листом від 26.12.2023 №18145/618-28-07-06-05, у зв`язку з пропуском строку для звернення із запереченням на акт перевірки. На думку позивача, ним не порушено строк подання заперечень на акт перевірки, встановлений п.86.7 ст.86 Податкового кодексуУкраїни.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надіслав на адресу суду відзив, у якому зазначив, що заперечення від ФОП ОСОБА_1 датоване 06.12.2023 на акт фактичної перевірки від 16.11.2023 за №7085/18/19/РРО/ НОМЕР_2 надійшло до ГУ ДПС у Сумській області лише 13.12.2023 за вх. №3196/6 (на п`ятнадцятий робочий день після отримання акту перевірки 22.11.2023). Згідно з підпунктом 1.6.2 пункту 1.6 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС від 04.09.2020 №470 (в редакції наказу Державної податкової служби України від 30 липня 2021 року № 729) (далі - Методичні рекомендації №470) у разі незгоди платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати до територіального органу ДПС, який здійснював (очолював) перевірку, свої заперечення до акта (довідки) в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Кодексу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Оскільки норми пункту 86.7 статті 86 Кодексу не містять будь-яких додаткових норм щодо порядку подання заперечень, при визначенні передбаченого абзацом першим цього підпункту терміну враховується день їх фактичного подання (надходження) до відповідного органу ДПС (абзац третій підпункту 1.6.2 пункту 1.6 розділу 1 Методичних рекомендацій № 470). Разом з тим згідно Методичних рекомендації № 470 передбачено, що у разі наявності на час прийняття податкового повідомлення-рішення обґрунтованих заперечень платника податків, які надійшли після визначеного в абзаці першому цього підпункту терміну до його прийняття (але були надані платником податків до підприємства поштового зв`язку протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) перевірки), доцільно приймати такі податкові повідомлення-рішення з урахуванням результатів їх розгляду.

Також відповідач зазначає, що відповідно до пункту 86.8 статті 86 Кодексу податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Таким чином, ГУ ДПС у Сумській області мало право винести податкове повідомлення-рішення у період з 07.12.2024 по 13.12.2024 враховуючи, що станом на 06.12.2024 (граничний строк) заперечень від ФОП ОСОБА_1 щодо незгоди з висновками акта фактичної перевірки протягом 10 робочих днів передбачених пунктом 86.7 статті 86 Кодексу не було подано.

На вказаний відзив позивач подав відповідь, у якій зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують позовних вимог.

Представником відповідача було надано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що свою позицію щодо залишення без розгляду заперечення на акт фактичної перевірки від 16.12.2023 №7085/18/19/PPО/ НОМЕР_1 Головне управління ДПС у Сумській області виклало у своєму відзиві на позовну заяву, а твердження позивача про те, що відповідачем визнані наведені ним обставини щодо дотримання строків подання заперечення є лише його особистою думкою. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн представник відповідача зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не можна вважати виправданим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області згідно наказу від 06.11.2023 №1626-кп «Про проведення фактичної перевірки» у період з 07.11.2023 по 16.11.2023 було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об`єкту (ресторану за адресою: АДРЕСА_1 ), через який здійснює (проводить) діяльність ФОП ОСОБА_1 , юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2 .

За результатами фактичної перевірки складено акт, який зареєстровано в ГУ ДПС у Сумській області 16.11.2023 за №7085/18/19/РРО/ НОМЕР_2 та у відповідності до статті 86 ПК України направлений засобами поштового зв`язку за юридичною (податковою) адресою ФОП ОСОБА_1 , згідно супровідного листа ГУ ДПС у Сумській області від 17.11.2023 №16289/6/18-28-07-06-05.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0600061626783 матеріали перевірки отримані підприємцем 22.11.2023.

На вказаний акт позивач 06.12.2023 засобами поштового зв`язку відправив на адресу відповідача заперечення з додатками (відправлення №4002203179747).

Вказане заперечення надійшло довідповідача 13.12.2023 за вх. № 3196/6 (на п`ятнадцятий робочий день після отримання акту перевірки 22.11.2023).

На вказане заперечення відповідач надіслав на адресу позивача лист від 26.12.2023 №18145/6/18-28-07-06-05 від 26.12.2023, у якому повідомив, що вказані заперечення залишені без розгляду з огляду на те, що вони подані позивачем з порушення термінів, встановлених для надання заперечення (п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки позивачем отримано 22.11.2023. Таким чином, перебіг встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України строку подання заперечень на акт перевірки розпочався 23.11.2023 та становив 10 робочих днів, тобто закінчився 06.12.2023, оскільки чотири дні у вказаному періоді припадали на вихідні дні.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що позивач, надіславши 06.12.2023 засобами поштового зв`язку заперечення на акт перевірки, не пропустив передбачений пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України строк їх подачі до контролюючого органу, а тому рішення Головного управління ДПС у Сумській області про залишення без розгляду заперечень на акт перевірки, оформлене листом від 26.12.2023 №18145/6/18-28-07-06-05, є протиправною бездіяльністю відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок, щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2023 по справі №810/3270/16.

Щодо відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Такий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі №826/11302/18.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач, подаючи позов, заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Разом з позовною заявою позивачем надано договір про надання правової допомоги від 04.12.2023 №1, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а також витяг з реєстру платників єдиного податку №26641.

Також позивачем до відповіді на відзив було долучено звіт про обсяг наданих послуг №1 від 09.04.2024 на суму 15000 грн.

Дослідженням договору про надання правової допомоги від 04.12.2023 №1 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у подальшому «КЛІЄНТ», з однієї сторони, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю CM №000782), далі «АДВОКАТ», з іншої сторони, уклали цей договір відповідно до якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по оскарженню акту фактичної перевірки від 16.11.2023 №7085/18/19/РРО/2363310919 в інтересах Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Розділ 4 вказаного договору визначає, що правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує згідно звіту про обсяг наданих послуг, форма, порядок складання/ведення якого та терміни оплати по якому визначається домовленістю між адвокатом та клієнтом. Оплата, вказана є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

У звіті про обсяг наданих послуг №1 від 09.04.2024 зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у подальшому «КЛІЄНТ», з однієї сторони, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю CM № 000782), далі «АДВОКАТ», з іншої сторони, затвердили наступний обсяг наданих послуг в рамках договору про надання правової допомоги №1 від 04.12.2023:

1. Надання консультації щодо судової практики, перспектив справи, документів необхідних для підготовки позовної заяви кількість годин 5, вартість 1 години 500 грн, загальна вартість 2500 грн;

2. Підготовка позовної заяви кількість годин 15, вартість 1 години 500 грн, загальна вартість 7500 грн;

3. Підготовка відповіді на відзив по справі №480/2028/24 кількість годин 10, вартість 1 години 500 грн, загальна вартість 5000 грн.

Загальна вартість наданих послуг: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Термін оплати: не пізніше ніж через місяць з дня набрання рішення суду законної сили.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що первинно у позовній заяві до роз`єднання позовних вимог позивач визначав витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн, однак у подальшому, відповідно до звіту про обсяг наданих послуг №1 від 09.04.2024, позивач вказані витрати зменшив до 15000 грн.

Окрім того, суд, перевіряючи дані ОСОБА_2 на сайті Єдиного реєстру адвокатів України, встановив, що дійсно зазначена особа відповідно до свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю CM №000782, має відповідний статут адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн підтверджені належними доказами та стосуються даної справи.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не можна вважати виправданим, оскільки надані адвокатом послуги не потребували значної кількості часу.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо не співмірності розміру витрат на правову допомогу з обсягом та складністю наданих позивачу послуг з правової допомоги.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відтак, враховуючи, що спір виник у правовідносинах, які не є складними, зважаючи на аргументи відповідача про неспівмірність цих витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу до 5000,00 грн.

Такий підхід відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Враховуючи вказане, а також те, що саме бездіяльність відповідача стала підставою для звернення до суду з цим позовом, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судовий збір у розмірі 3028,00 грн (за позовну вимогу немайнового характеру, що є предметом розгляду даної справи), сплачений позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 14.03.2024 (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Сумській області, що полягає у нерозгляді по суті наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 письмових заперечень від 06.12.2023 на акт фактичної перевірки від 16.11.2023 №7085/18/19/РРО/ НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) розглянути по суті надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) письмові заперечення від 06.12.2023 на акт фактичної перевірки від 16.11.2023 №7085/18/19/РРО/ НОМЕР_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) судовий збір у розмірі 3028,00грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько