Решение № 124777181, 28.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11438/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду звернувся адвокат Кияшко Олександр Олександрович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі відповідач, ТУ ДСА України в Херсонській області), в якій з урахуванням заяви про зменшення вимог від 25.04.2024 р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку доплати за вислугу років у розмірі з 70% на 80% згідно поданої заяви судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та не зазначення у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року 3028 грн, регіонального коефіцієнту -1.1, доплати в розмірі 10% від посадового окладу за адміністративну посаду голови суду при здійсненні професійної діяльності судді, доплати за вислугу років у розмірі 70%, а саме: посадовий оклад 90840,00 грн; регіональний коефіцієнт, який включається до посадового окладу -1.1 - 99924.00 грн.; доплата за адмін. посаду голови суду -10% - 9992,40 грн.; доплата за вислугу років -70% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 69946,80 грн. Усього розмір суддівської винагороди складає -179 863,20 грн., та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2024 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч. 4 ст.142 ЗУ № 1402VІІІ ;

- зобов`язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці шляхом видачі оновленої довідки станом на 01.01.2024 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року 3028 грн., розміру регіонального коефіцієнту -1.1, доплати 10% за адмінпосаду голови суду, доплату за вислугу років в розмірі 80%, а саме: посадовий оклад -90840. 00 грн; регіональний коефіцієнт який включається до посадового окладу -1.1 - 99924.00 грн.; доплата за адмін. посаду голови суду -10% - 9992,40 грн.; доплата за вислугу років -70% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту - 69946,80 грн. Усього розмір суддівської винагороди складає -179863,20 грн., та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2024 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч.4 ст.142 ЗУ№ 1402VІІІ.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є суддею у відставці Херсонського апеляційного суду та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. У зв`язку з прийняттям ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», яким збільшено прожитковий мінімум для працездатних осіб, за ч.4 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у позивача виникли право та підстави для отримування нового розміру довічного грошового утримання. У березні 2024 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2024 р., з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік» у розмірі 3028,00 грн. На вказане звернення відповідачем видано довідку від 08.04.2024 р. №02-589/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2024 р., за якою розмір посадового окладу судді обчислений з урахуванням прожиткового мінімуму в сумі 2102 грн. Представник позивача вважає, що зазначення у вказаній довідці розміру суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", без урахування регіонального коефіцієнту -1.1, доплати за зайняття адміністративної посади - 10 %, доплати за вислугу років від посадового окладу -80 %.

30.04.2024 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон № 1928-ІХ), та на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), на 2024 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ (далі Закон № 3460-ІХ). Також, зазначає, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ні в 2021, ні в 2022, ні в 2023, ні у 2024 роках. Так, Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, суддям як виплачувалось, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII. Відтак, ТУ ДСА України в Херсонській області не має правових підстав для надання довідки Позивачеві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з іншого розрахунку, ніж 2102 гривень, оскільки саме цей розрахунок складає базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Беручи до уваги, що Територіальне управління з 01 січня 2024 року не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (у редакції Закону № 3460-ІХ), відповідно, і довідку Позивач отримав, виходячи з розрахунку 2102 гривень посадового окладу, який отримує діючий суддя місцевого загального суду. Щодо доплати за перебування на адміністративній посаді, то її відсутність у виданій довідці за вих. 02-589 від 08.04.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення судді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач пояснює відсутність такої складової у наданому головою Херсонського міського суду Херсонської області розрахунку стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років, а також тим, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 на дату звільнення з посади судді, не перебувала на адміністративній посаді.

01.05.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує на те, що правова позиція є хибною та такою, яка протирічить одночасно як правовим позиціям ВС у подібних спорах так і правовим позиціям рішень КСУ, що є також порушенням ч.5 ст.13 ЗУ №1402-VIII та ч.1 ст.98 ЗУ «Про Конституційний суд України».

ІII. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 відрахована з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у відставку згідно наказу Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2016 на підставі Постанови Верховної Ради № 1515-VIII від 08.09.2016, про що свідчить запис у трудовій книжки НОМЕР_2 . (а.с.62)

10.03.2024 року представн6ик позивача звернувся до ТУ ДСА в Херсонській області з заявою про виготовлення та видання ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного утримання станом на 01.01.2024 рік з урахуванням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 року згідно ст.7 3У «Про Державний бюджет України на 2024 рік складає - 3028 гривень.; регіональні коефіцієнти-1,1; вислуга років; 10% за адміністративну посаду окладу судді відповідного суду. (а.с.46)

08.04.2024 року ТУ ДСА в Херсонській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01.01.2024 р. її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117 922,20 грн, посадовий оклад 69 366 грн, доплата за вислугу років 70% - 48 556,20 грн. Довідка видана на підставі штатного розпису на січень 2024 року. Згідно ст.. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн. (а.с.41)

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зазначення у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року 3028 грн, регіонального коефіцієнту -1.1, доплати в розмірі 10% від посадового окладу за адміністративну посаду голови суду при здійсненні професійної діяльності судді, доплати за вислугу років у розмірі 70%, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 р. ( далі Закон №1402- VIII), зокрема, -

- судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. ( стаття 4 Закону №1402- VIII)

- суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. ( частина 1 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. ( частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. ( частина 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII).

- до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. ( частина 4 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина перша статті 142 Закону № 1402-VIII).

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII свідчить про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ключовим питанням у даній справі є правомірність застосування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році у розмірі 2102 грн., при надані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 рік.

Як вбачається і змісту відзиву на позов, правова позиція відповідача щодо означеного питання ґрунтується на тому, що Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30, а розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, тобто у сумі 2102 гривні відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум, зокрема, для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 01.01.2022р. - 2 481,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022р. №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум, зокрема, для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: працездатних осіб з 01.01.2023р. - 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, зокрема, для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: працездатних осіб в розмірі 3028 грн., працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

З огляду на вказані норми вказаних законів, введено новий вид прожиткового мінімуму - «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн., яким фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», а відтак цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

В контексті вказаного, суд зауважує, що на такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.

При вирішенні даного спірного питання суд також виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції.

Так, норма статті 130 Конституції України дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує право позивача на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина перша статті 124 Основного Закону України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу».

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За загальним правилом діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковою позицією позивача, що у даних спірних правовідносинах мала місце "протиправна бездіяльність", оскільки видача позивачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн., є протиправними діями.

Статтею 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане та керуючись ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням базового розміру посадового окладу місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн. та зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 1 ст. 4 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 гривень згідно абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

Щодо вимог позивача, які полягають у протиправній бездіяльності відповідача стосовно не зазначення у спірній довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування 10 % доплати за адміністративну посаду, то суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема, доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.

Так, згідно із частиною шостою статті 129 Закону № 2453-VІ суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Згідно з п.3 Розділу І Порядку №3-1 щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку (п.2 розділу ІІ Порядку №3-1).

Відповідно до позиції Верховного суду викладеної в постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 280/2334/2, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить доплата за перебування на адміністративній посаді в суді. При цьому, складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді слід визначати виходячи з того, яку посаду обіймав позивач на час прийняття рішення про його звільнення у відставку.

Як вбачається з записів трудової книжки позивачки, то 20.03.1999 року призначена заступником голови Комсомольського районного суду м. Херсона; 09.11.1999 року призначена на посаду голови Комсомольського районного суду м. Херсона; 03.04.2002 року затверджена строком на 5 років на посаду голови місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона; 31.05.2007 року призначена строком на 5 років на посаду голови місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона; 01.06.2012 року продовжує здійснювати повноваження голови суду до призначення голови у порядку, встановленому Законом №1402-VIII; 25.02.2013 року припинити здійснювати повноваження голови Комсомольського районного суду м. Херсона; 20.03.2015 року обрана на посаду заступника голови Комсомольського районного суду м. Херсона строком на 2 роки; 18.03.2016 року припинено повноваження заступника голови Комсомольського районного суду м. Херсона; 24.03.2016 року відрахована зі штату Комсомольського районного суду м. Херсона, у зв`язку з переведенням на роботу на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області; 25.03.2016 року зарахована до штату Херсонського міського суду Херсонської області на посаду судді; 15.09.2016 року відрахована зі штату суду у відставку.

З огляду на вказане та враховуючи, що на момент відрахування зі штату суду у відставку 15.09.2016 р. ОСОБА_2 не обіймала адміністративну посаду, у відповідача відсутні правові підстави для включення у довідку про розмір суддівської винагороди від 08.04.2024 для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 доплати за перебування ОСОБА_2 на адміністративній посаді.

Щодо вимог позивача, які полягають у протиправній бездіяльності відповідача стосовно не зазначення у спірній довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування регіонального коефіцієнту - 1.1., то суд вказує наступне.

Як зазначалось вище, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема, за вислугу років. ( частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII)

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. ( частина 4 статті 135 Закону № 1402-VIII)

Як вбачається з довідки від 08.04.2024 року за № 92-589/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р. суддівська винагорода позивачки, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117 922,20 грн., у т.ч. посадовий оклад 69366,00 грн., доплата за вислугу 48556,20 грн.

Тобто, посадовий оклад в сумі 69366,00 грн., розрахований шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 2 102 грн.) на 30 та 1,1 (регіональний коефіцієнт) = ( 2102*30*1,1= 69366,00)

Крім того, відповідач не заперечує щодо права позивача на застосування регіонального коефіцієнта 1,1 до базового розміру посадового окладу при обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на вказане судом не встановлено протиправної бездіяльності, про що вказує позивач у позові, в частині видачі спірної довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування регіонального коефіцієнту - 1.1.

Щодо прохальної частини позову, викладеної представником позивача у заяві від 25.04.2024 року про зменшення позовних вимог (уточнення позовних вимог) в частині відсотку доплати за вислугу років з 70% до 80%, то остаточні позовні вимоги полягають дослівно « визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку доплати за вислугу років у розмірі з 70% на 80% згідно поданої заяви судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та не зазначення у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 рік …….. доплати за вислугу років у розмірі 70 %.....», « Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці шляхом видачі оновленої довідки станом на 01.01.2024 рік виходячи …… з доплати за вислугу років в розмірі 80 %, а саме: ……. доплата за вислугу років - 70% від посадового окладу…..»

З огляду на викладене, сформульовані таким чином позовні вимоги є досить суперечливими, на що суд звертав увагу представника позивача, проте останній залишив вказані вимоги без змін.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, розглядаючи вищевказані позовні вимоги суд враховує наступне.

Так, з наявної в матеріалах справи довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02-589/02 від 08.04.2024 року, виданої ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 р., вбачається, що відсотковий показник доплати за вислугу років складає 70 %.

При цьому, представник позивача вказує, що позивачка має право на отримання 80 % щомісячної доплати за вислугу років, оскільки у неї є додаткові 2 роки стажу професійної діяльності, а згідно вимог ч.2 ст.127 Конституції України на час її прийняття 3 роки, що у загальному розмірі визначається як 37 років 5 місяців 13 днів з часу виникнення права - 05.08.2018 року.

Згідно з ч.5. ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема, за наявності стажу роботи більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Як встановлено судом за даними КП ДСС, то рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року по справі 420/11304/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 з 05.08.2018 р. - 3 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та видати наказ про здійснення зарахування та проведення перерахунку стажу. Даний висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що згідно складеного Херсонським міським судом Херсонської області розрахунком стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років, виданого на ім`я позивача, її стаж вислуги років станом на 15.09.2016 року (на момент звільнення) визначений у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів. До вказаного стажу роботи, крім періоду роботи безпосередньо на посаді судді, позивачу також зараховано періоди її професійної діяльності, зокрема, період роботи з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року на посаді секретаря народного суду Комсомольського району м. Херсона, та з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року на посаді державного нотаріусу Другої Херсонської нотаріальної контори. При цьому стороною позивача під час розгляду справи № 420/11304/24 не надано обґрунтувань щодо того, які саме 3 роки стажу роботи (професійної діяльності) позивачки, які надають їй право для призначення на посаду судді, не були зараховані відповідачем до розрахунків стажу роботи судді, що були видані у 2016 році (при її звільненні) та у 2024 році (за заявою позивачки). Доказів наявності у позивачки додаткового стажу роботи (професійної діяльності), який не був зазначений відповідачем у розрахунку такого стажу, позивачкою до суду надано не було. Таким чином суд по справі №420/11304/24 дійшов висновку, що до розрахунку стажу роботи позивачки станом на 15.09.2016 було зараховано наявний у стаж роботи (професійної діяльності), що передував її призначенню на посаду судді у 1991 році у розмірі 9 років 2 місяці 26 днів, що в контексті спірних правовідносин не суперечить сучасним положенням ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ.

Частиною 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем ТУ ДСА відповідно до встановленого стажу роботи судді у відставці у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів, позивачці правомірно нараховано щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, що відповідає положенням ч.5 ст.135 Закону України №1402-VIII, а відтак позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині «……не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2024 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч. 4 ст.142 ЗУ № 1402VІІІ» спірної довідки та як наслідок зобов`язати відповідача «……направити до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2024 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч.4 ст.142 ЗУ№ 1402VІІІ», оскільки відповідно до фактичних обставин справи позивач просила відповідача видати їй вказані довідки, а не направити їх до ГУ ПФУ в Херсонській області.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також у змісті позову позивачка просила винести в порядку ст.249 КАСУ окрему ухвалу за порушення вимог ч.6 ст.13 Закону №1402-VIII щодо не визнання службовими особами ТУ ДСА висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та ч.1 ст.98 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо невизнання та недодержання службовими особами ТУ ДСА правових висновків Конституційного Суду України та направити до ВРП для реагування з метою припинення в подальшому порушення вимог закону щодо прав суддів у відставці на своєчасний перерахунок довічного грошового утримання з часу виникнення права.

Враховуючи те, що за ст.249 КАС України основною метою постановлення окремої ухвали є усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та носять системний характер для того, щоб не допустити таких порушень у майбутньому, а також те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком, суд під час розгляду справи не вбачає підстав для задоволення клопотання.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн. що підтверджується платіжним документом від 11.04.2025 року на суму 968,96 грн. (а.с. 73)

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 678,27 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. ( 70 %)

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася адвокатом Кияшко Олександром Олександровичем , що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги серії ВТ №104531 від 10.04.2024 року, виданим на підставі Договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.03.2024 (а.с.68 зв.с.)

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. представником позивача надано наступні документи, зокрема

- договір про надання правничої допомоги б/н від 06 березня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Кияшко О.О. (Адвокат, Виконавець) за умовами якого Виконавець надає Замовнику правову допомогу, а саме: надання консультацій, представництво інтересів Замовника: у судових органах з усіма правами передбаченими: КАС України, щодо сторін по справі; …. захисту соціальних (пенсійних прав, прав на довічне грошове утримання) та прав щодо виплат боргу за минулий час суддівської винагороди тощо, доплат підвищень та компенсації втрат доходу згідно вимог діючого законодавства.(1 розділ Договору ) Замовник сплачує Виконавцю аванс у грошовій сумі 3000.00 (три тисячі) згідно окремим додатком за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг прийняття участі у судових процесах судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі суду першої інстанції.(п.3.1., розділу 3 Договору ). Замовник сплачує Виконавцю гонорар у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч) за виконання умов передбачених у п. 3.1. договору у разі задоволення позовних вимог або у разі укладання мирової угоди(відмови від позову) у суді першої інстанції та за участь у суді апеляційної інстанції, сума авансу входить в суму гонорару. Сторони домовилися що сума гонорару можу бути збільшена за рахунок складності та тривалості розгляду справи та Замовник додатково сплачує витрати Виконавця до витрат зазначених в п.3.1.Договору з розрахунку суд першої інстанції за послуги захисту через Електронний суд (клопотання, відповідь на відзив, пояснення тощо) в сумі 2000 грн. за 1 годину роботи та 2500 грн. в суді апеляційної та касаційної інстанції за 1 годину роботи при умові ухвалення рішення на користь Замовника та за умови подання апеляційної або касаційної скарги -3000 грн. за годину роботи, 5000 грн. за подання Конституційної скарги до КСУ або скарги до Європейського суду з захисту прав за наявності.(п.3.3, розділу 3 Договору ) (а.с37)

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн., позивачем надано два акти виконаних робіт, зокрема,

- акт виконаних робіт від 11.04.2024 р. який містить розрахунок наданих послуг: пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики у справах стосовно протиправними дії та бездіяльності не виготовлення довідки про суддівську винагороду та практика ВС станом на березень 2024 року- 0,30 години, вартість - 1000 грн./год. усього 500,00 грн.; підготовка та подання заяви до Херсонського місцевого суду Херсонської області (укрпоштою та на офіційний електронний адрес з урахуванням вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг" про виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки розрахунку стажу та видачі засвідченої копії для самостійної подачі для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці 0,30 години, вартість - 1000 грн./год, усього 500,00 грн.; підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду через додаток «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки про розмір суддівської винагороди - 2 години, 1500 грн./год, усього -3000 грн. Разом 4000,00 грн. (а.с.38)

- акт виконаних робіт від 10.04.2024 р. який містить розрахунок наданих послуг: пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики у справах стосовно протиправними дії та бездіяльності не виготовлення довідки про суддівську винагороду та практика ВС станом на березень 2024 року - 0,30 години, вартість - 1000 грн./год. усього 500,00 грн.; підготовка та подання заяви до ДСА Херсонської області (укрпоштою та на офіційний електронний адрес з урахуванням вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг" про виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки станом на 01.01.2024 рік та видачі засвідченої копії для самостійної подачі для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці 0,30 години, вартість - 1000 грн./год, усього 500,00 грн.; підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду через додаток «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки про розмір суддівської винагороди - 2 години, 1500 грн./год, усього -3000 грн. Разом 4000,00 грн. Сторони погодили що вартість захисту Замовника в суді першої інстанції (подання клопотань, відповіді на відзив, тощо) має складати - 2000 грн. за одну годину роботи. 3000 грн. за годину в суді апеляційної та касаційної інстанції за наявності. (а.с.38)

- дві однакові квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 10 квітня 2024 року адвоката Кияшко О.О. прийнятого від ОСОБА_1 на підставі договору про правову допомогу сума склала 4 000,00 грн. (а.с.35)

Отже, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

За приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов від 30.04.2024 року заявив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги , в якому вказує розгляд у даній справі відбувається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому враховуючи зміст та обсяг наданих адвокатом послуг та їх співмірністю зі складністю справи, вважаємо, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу, заявлений позивачем, є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує про таке.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами.

Надаючи оцінку послугам правничої допомоги що описані в актах виконаних робіт від 01.04.2024 р. та 11.04.2024 р., суд зазначає, що такий вид правничої послуги, як пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики у вказаній категорії справи є складовою підготовки позовної заяви і подання її до суду.

Також суд звертає увагу, що в наявних в матеріалах справи двічі вказується така послуга як підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду через додаток «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки про розмір суддівської винагороди , при цьому в межах спірних правових відносин адвокатом подавалась до суду лише одна позовна заява.

Водночас суд зазначає, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа) .

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням наданих заперечень відповідача, встановлених обставин справи, вимог приписів ч. 5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України та часткового задоволення позовних вимог, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2000,00 грн. за представництво адвоката Кияшко О.О. у суді першої інстанції.

Указаний розмір витрат зумовлений тим, що при розгляді справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви та тим, що дана справа відноситься до справ незначної складності, а її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому не потребує тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви, з урахуванням того, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська, буд. 5, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 26283946) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 рік, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз. 5 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" в сумі 2102 гривень.

Зобов?язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено абзацом 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік в сумі 3028,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 678,27 гривень (шістсот сімдесят вісім гривень 27 копійок)

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00копійок)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна