Решение № 124751393, 21.01.2025, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/2415/24

Провадження № 2/565/73/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

21 січня 2025 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

під головуванням суддіДемчини Т.Ю.з участю секретаря судового засіданняАлексейчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49700,98 грн. заборгованості за договором позики № 77283257 від 17.10.2021, укладеним ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (надалі - ТОВ «1 БАНК»), а також 118500,00 грн. заборгованості за договором позики № 3376614 від 17.10.2021, укладеним ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан»), а всього 168200,98 грн., та понесених судових витрат - 2422,00 грн. судового збору та 25000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «1 БАНК» договору позики № 77283257 від 17.10.2021, а також з ТОВ «Мілоан» договору позики №3376614 від 17.10.2021, відповідач отримав кредити на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_1 порушив умови укладених договорів щодо своєчасності повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим у нього перед ТОВ «1 БАНК» утворилась заборгованість у розмірі 49700,98 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 14669,00 грн., по сплаті процентів за період з 17.10.2021 по 14.02.2022 у розмірі 35029,57 грн., крім того, у зв`язку з простроченням виконання цього грошового зобов`язання боржнику нараховано 3 % річних у розмірі 2,41 грн. Крім того, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ТОВ «Мілоан» у розмірі 118500,00 грн. за договором позики № 3376614 від 17.10.2021, у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 20000,00 грн., по сплаті процентів за період з 17.10.2021 по 15.01.2022 у розмірі 96500,00 грн., по комісії у розмірі 2000,00 грн. ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Мілоан» укладено договори факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - ТОВ «Вердикт Капітал»), відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги стягнення заборгованості за укладеними ОСОБА_1 договорами. У свою чергу, в подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за цими договорами на користь ТОВ «Коллект Центр».

В судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином у передбаченому ЦПК України порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, на підставі ст.280 ЦПК України, з урахуванням думки представника позивача, викладеній у позовній заяві, судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі.

При цьому на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 17 жовтня 2021 року укладено договір позики № 77283257 (надалі - договір № 77283257), за умовами якого ОСОБА_1 отримав в позику грошові кошти у розмірі 14669,00 грн. строком на 30 днів на умовах сплати процентів за користування позикою у розмірі 1,99 % на добу (базова процентна ставка) на залишок коштів, або 1,592 % на добу (знижена процентна ставка), 2,7 % на добу (процентна ставка за понадстрокове користування позикою), та зобов`язався повернути кредитні кошти 16.11.2021 та сплатити проценти по закінченню строку кредитування.

Вказаний договір позики у виді електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір № 77283257 з висловленням згоди із запропонованими умовами кредитування - укладений шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 відповідного електронного повідомлення 17 жовтня 2021 року в особистому кабінеті споживача, електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора ERjMI8Ixig, що відповідає положенням Розділів 3-5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 БАНК» 12.08.2021, який разом із заявкою та згодою складає укладений між сторонами договір.

За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Укладення між фінансовою установою та боржником договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію", оскільки Банк, отримавши підписані документи, ідентифікував особу, отримавши відомості про її прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання та іншу персональну інформацію, зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис).

Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що договір про надання фінансового кредиту, підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є належним та допустимим доказом, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Як вбачається з довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000000499 від 18.09.2024, вказана фінансова установа, що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції ТОВ «1 БАНК» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, та успішне завершення платіжної операції 17.10.2021 про переказ коштів в сумі 14669,00 грн. отримувачу на платіжну картку НОМЕР_1 , зазначеною позичальником ОСОБА_1 у електронному повідомленні про прийняття пропозиції укласти договір позики в особистому кабінеті споживача, підписаному електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора ERjMI8Ixig, що підтверджує фактичне перерахування кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БАНК» було укладено кредитний договір в електронному вигляді шляхом обміну повідомленнями через особистий кабінет користувача та застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Складові вказаного договору, а також додатки до них включають його істотні умови.

Судом встановлено також, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 17 жовтня 2021 року укладено договір про споживчий кредит № 3376614 (індивідуальна частина) (надалі - договір № 3376614), за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. строком на 30 днів з можливістю пролонгації, на умовах сплати процентів в розмірі 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з 17.10.2021 по 16.11.2021, та зобов`язався здійснити сплату заборгованості по кредиту/сплату комісії за управління та обслуговування кредиту одним із способів, зазначених на сайті товариства. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 2000,00 грн., зазначеному в п.п.1.5.1 договору № 3376614, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 Договору. Договором передбачено можливість його пролонгації на пільгових або стандартних (базових) умовах (п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 2.2.1, 2.3.1, 2.4.1, 2.5 договору №3376614).

Вказаний договір укладений шляхом подання відповідачем ОСОБА_1 17 жовтня 2021 заявки на отримання кредиту № 3376614 через кабінет клієнта на офіційному веб-сайті URL: ІНФОРМАЦІЯ_2 та погодження такої заявки ТОВ «Мілоан» з наступним підписанням договору, що підтверджує узгодження сторонами істотних умов договору споживчого кредиту № 3376614.

Як вбачається з довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким 17.10.2021 укладено договір № 3376614, ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником відбувся шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису - одноразового ідентифікатора J35717, який був відправлений 17.10.2021 на зазначений клієнтом номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Отже, судом встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Зарахування коштів у розмірі 20000,00 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 58929654 від 17 жовтня 2021 року, доданим до позовної заяви.

Таким чином, з огляду на проаналізовані вище положення ст.ст.634, 639, 1054 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові позиції Верховного Суду, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір в електронному вигляді шляхом обміну повідомленнями через особистий кабінет користувача із використанням веб-сайту URL: ІНФОРМАЦІЯ_2 та застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Складовими вказаного договору є додатки до нього, також підписані електронним цифровим підписом позичальника, у тому числі Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Разом з тим, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Проаналізувавши зміст вищезазначених норм ЦК України та керуючись викладеними вище правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 77283257 від 17.10.2021, укладеним з ТОВ «1 БАНК», суд враховує наступне.

Як вбачається з наданого позивачем документу ТОВ «1 БАНК» з назвою «Дані по кредиту ОСОБА_1 », 17.10.2021 відповідач отримав у позику 14669,00 грн., за період з 17.10.2021 по 15.11.2021 щоденно йому нараховувались проценти у розмірі 233,53 грн. (тобто з розрахунку 1,592 % на день), за 16.11.2021 проценти не нараховувались, за 17.11.2021 нараховано 2043,39грн. процентів (тобто з розрахунку 13,93 % на день), за період з 18.11.2021 по 14.02.2022 йому нараховувались проценти у розмірі 291,91 грн. на день (тобто з розрахунку 1,99 % на день).

При цьому з розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 кошти у погашення платежів за договором № 77283257 за цей період не вносились.

За умовами укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «1 БАНК» договору позики, строк кредиту становить 30 днів з 17.10.2021 по 16.11.2021, процентна ставка (базова, яка відповідно до п.9.7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 БАНК» 12.08.2021, застосовується у разі порушення позичальником договірних зобов`язань до усього передбаченого договором строку користування позикою) - 1,99 % на день. Отже, у разі несвоєчасного внесення ОСОБА_1 платежів за договором позики, за цей період нарахуванню йому підлягають проценти за вказаною процентною ставкою за кожен день строку кредитування, що складає: 14669,00 грн. * 1,99 % * 30 днів = 8775,30 грн.

Натомість згідно з документу ТОВ «1 БАНК» з назвою «Дані по кредиту ОСОБА_1 », відповідачу нараховані проценти у розмірі 35029,57 грн. за період з 17.10.2021 по 14.02.2022, при цьому за період з 17.10.2021 по 16.11.2021 в сумі 7005,90 грн., решту суми - з 17.11.2021 по 14.02.2022.

Виходячи з умов договору № 77283257, починаючи з 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому, виходячи з вищенаведеної правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за період після прострочення боржника проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) стягненню не підлягають.

Договором позики передбачена також процентна ставка за прострочення користування позикою у розмірі 2,7 %. Крім того, згідно з п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 БАНК» 12.08.2021, у разі неповернення (повернення не в повному обсязі, несвоєчасного повернення) позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування, починаючи з першого дня понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Вказаним пунктом окремо зауважено, що позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику за понадстрокове нею користування не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією у розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки за понадстрокове користування. Тобто, з огляду на вищезазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, такі проценти як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі, встановленому договором (2,7 % за кожний день прострочення), можуть бути стягнуті з позичальника, у той же час вони не є процентами, передбаченими ч.1 ст.1048 ЦК України, натомість застосовуються як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто проценти, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви, а також розрахунку заборгованості вбачається, що позивач заявляє вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відповідальності у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, лише за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 і у встановленому законом, а не договором, розмірі: 3 % річних, у загальній сумі 2,41 грн. У той же час, вимоги про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК України як відповідальності у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 17.11.2021 по 14.02.2022 включно (90 днів з першого дня прострочення, як передбачено умовами укладеного договору), позовна заява не містить.

Проте, як вбачається з документу ТОВ «1 БАНК» з назвою «Дані по кредиту ОСОБА_1 », за період з 17.11.2021 по 14.02.2022 ОСОБА_1 нараховувались проценти у розмірі: 13,93 % на день (за 17.11.2021), та 1,99 % на день (з 18.11.2021 по 14.02.2021), що у жодному випадку не відповідає узгодженій у договорі № 77283257 процентній ставці відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (2,7 % на день).

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом за межами встановленого у договорі № 77283257 строку кредитування, та вбачає підстави для стягнення цих процентів у розмірі, встановленому вищезазначеним договором за період узгодженого сторонами строку кредитування з 17.10.2021 по 16.11.2021 та за узгодженою сторонами базовою процентною ставкою, враховуючи допущене позичальником прострочення: 14669,00 грн. * 1,99 % * 30 днів = 8775,30 грн.

Отже, загальний розмір позики та договірних процентів за користування нею за договором № 77283257 складає: 14669,00 грн. + 8775,30 грн. = 23474,30 грн.

Проаналізувавши зміст вищезазначених норм ЦК України та керуючись викладеними вище правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3376614 від 17.10.2021, укладеним з ТОВ «Мілоан», суд враховує наступне.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3376614 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 слідує, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 118500,00 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 20000,00 грн., заборгованості по відсоткам на дату відступлення права вимоги в розмірі 67500,00 грн., заборгованості за комісією у розмірі 2000,00 грн. Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі умов договору № 3376614 ОСОБА_1 нараховано проценти за період з 26.01.2022 по 31.01.2022 у розмірі 6000,00 грн., та за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 у розмірі 23000,00 грн., а всього у розмірі 29000,00 грн.

При цьому з відомості ТОВ «Мілоан» від 17.09.2024 про щоденні нарахування та погашення за договором № 3376614 позичальника ОСОБА_1 вбачається, що 17.10.2021 відповідач отримав у позику 20000,00 грн., 17.10.2021 йому нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 2000,00 грн., за період з 18.10.2021 по 16.11.2021 щоденно йому нараховувались проценти у розмірі 250,00 грн. на підставі п.1.5.2 договору (тобто з розрахунку 1,25 % на день), а за період з 17.11.2021 по 15.01.2022 йому нараховувались проценти у розмірі 1000,00 грн. на день на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 договору (тобто з розрахунку 5 % на день).

Разом з тим, за умовами укладеного між сторонами договору № 3376614, строк кредиту становить 30 днів з 17.10.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 16.11.2021 (п.п.1.3, 1.4 договору). За цей період нарахуванню підлягають: комісія за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн. (п.1.5.1 договору) та проценти за процентною ставкою 1,25 % на день від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитування, що складає 7500,00 грн. (п.1.5.2 договору).

Проте зі змісту з відомості ТОВ «Мілоан» від 17.09.2024 про щоденні нарахування та погашення за договором № 3376614 позичальника ОСОБА_1 вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались позичальнику у період з 17.10.2021 по 15.01.2022. При цьому доказів укладення ОСОБА_1 додаткових угод до договору № 3376614 суду не надано.

Разом з тим, норми про нарахування процентів до дати повернення позики та сплати усіх інших платежів за договором позики, його положення не містять. Положення п.2.3.1.2 договору № 3376614 про те, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але не більше 60 днів, а також у Паспорті споживчого кредиту № 3376614, з огляду на вищезазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду застосовані бути не можуть.

При цьому положення у п.7.1 договору про те, що договір діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки, і закінчується не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не свідчить про те, що сторони погодили нарахування та сплату процентів від дати отримання позики і до дати повного виконання своїх зобов`язань позичальником. Умовами договору передбачено сплату позичальником неустойки у разі прострочення виконання грошових зобов`язань у виді пені та процентів (п.п.4.1 - 4.5 про споживчий кредит).

Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження здійснення у визначеному договором порядку пролонгації договору позики між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Відтак, за встановлених судом обставин, наявність у п.7.1. договору кредиту умови про продовження строку його дії після настання строку виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов`язання у разі його невиконання, не впливає на настання узгодженого сторонами у п.1.4 договору про споживчий кредит строку повернення ним грошових коштів, та не змінює його.

Виходячи зі змісту п.1.4 договору про споживчий кредит, починаючи з 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому, виходячи з вищенаведеної правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за період після прострочення боржника проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) стягненню не підлягають, натомість за період після такого прострочення можуть бути стягнуті проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, суд вважає безпідставним нарахування ОСОБА_1 ТОВ «Мілоан» процентів як плати за надану позику за період з 17.11.2021 по 15.01.2022 у загальному розмірі 60000,00 грн., а також нарахування йому ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 таких процентів у загальному розмірі 29000,00 грн.

Одночасно суд враховує, що, як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3376614 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023, проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання боржнику не нараховані та до стягнення не заявлені.

Отже, загальний розмір неповернутих позики, договірних процентів та комісії за договором № 3376614 складає: 20000,00 грн. + 7500,00 грн. + 2000,00 грн. = 29500,00 грн.

Так як строк повернення позики та сплати належних за укладеними ОСОБА_1 договорами № 77283257 та № 3376614 платежів на момент розгляду справи наступив, доказів у підтвердження здійснення позичальником будь-яких платежів у їх повернення суду не надано, з огляду на положення ст.ст.526, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позовної заяви про стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами у визнаному судом доведеним розмірі: 23474,30 грн. та 29500,00 грн. відповідно.

Статтями 512-514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, за умовами якого ТОВ «1 БАНК» зобов`язався відступити на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги ТОВ «1 БАНК» до позичальників за кредитними договорами згідно з реєстром боржників на загальну суму 153662582,15 грн.

Передання грошових вимог за вищезазначеним договором факторингу оформлене Актами від 22.02.2022 приймання-передавання Реєстру боржників (додатки № 2 та № 4 до договору факторингу, у паперовому та електронному вигляді). Як вбачається з долученого Реєстру боржників до вищезазначеного договору факторингу, за цим договором, крім інших вимог, передано і право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за договором №77283257 від 17.10.2021 у обсязі 49698,57 грн., у тому числі сума заборгованості за тілом кредиту 14669,00 грн., сума заборгованості за процентами 35029,57 грн. (номер запису в Реєстрі боржників 4605).

Судом встановлено також, що 26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 26-01/2022-83, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язався відступити на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги ТОВ «Мілоан» до позичальників за кредитними договорами згідно з реєстром боржників на загальну суму 83672331,46 грн.

Передання грошових вимог за вищезазначеним договором факторингу оформлене Актом від 26.01.2022 приймання-передавання Реєстру боржників. Як вбачається з долученого Реєстру боржників до вищезазначеного договору факторингу, за цим договором, крім інших вимог, передано і право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за договором №3376614 від 17.10.2021 у обсязі 89500,00 грн., у тому числі сума заборгованості за тілом кредиту 20000,00 грн., сума заборгованості за процентами 67500,00 грн., сума заборгованості за комісією 2000,00 грн. (номер запису в Реєстрі боржників 787).

Разом з тим, за змістом ст.514 ЦК України, дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутність законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Оскільки, як встановлено судом, станом на дати укладення ТОВ «Вердикт Капітал» з ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами складала 23474,30 грн. та 29500,00 грн. відповідно, саме в такому обсязі перейшло право вимоги до нового кредитора.

Судом встановлено, що 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги, належні ТОВ «Вердикт Капітал», що перейшли до нього від первісних кредиторів, у тому числі від ТОВ «1 БАНК» за договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, а також від ТОВ «Мілоан» за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022.

З Реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 вбачається, що за цим договором передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77283257 від 17.10.2021 у обсязі 49700,98 грн. (запис № 28909 в реєстрі), а також за договором № 3376614 від 17.10.2021 у обсязі 118500,00 грн. (запис № 25533 в реєстрі).

Разом з тим, виходячи зі змісту ст.514 ЦК України, суд встановив, що до нового кредитора перейшли права вимоги до ОСОБА_1 у дійсному обсязі, що становить 23474,30 грн. та 29500,00грн. відповідно. Отже, загальний розмір грошових вимог, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», складає: 23474,30 грн. + 29500,00 грн. = 52974,30грн.

Позивачем понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,00 грн.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду подано: договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», затверджений адвокатським об`єднанням прайс на послуги, Заявку № 346 від 14.08.2024 про надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення коштів з клієнта ОСОБА_1 на суму 25000,00 грн., а також Витяг з Акту № 4 від 02.10.2024 про надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення коштів з клієнта ОСОБА_1 на суму 25000,00 грн.

Суд враховує, що згідно з положеннями ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача, від якого клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката не надходило.

За таких обставин, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на підставі ст.141 ЦПК України слід присудити пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 762,80 грн. судового збору та 7873,65 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, а всього 8636,45 грн. понесених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 52974 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. заборгованості за кредитними договорами.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені позивачем судові витрати у розмірі 8636 (вісім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 45 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина