Решение № 124729587, 27.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/255/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76743527 від 11.12.2024, яка була винесена ОСОБА_2 , державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на виконання постанови від 06.11.2024 № 586, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді накладення на нього штрафу у розмірі 34000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 06.11.2024 було винесено постанову за № 586 по справі про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді накладення на нього штрафу у розмірі 17000 грн. Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а згодом, отримавши відмову, позивач подав відповідний позов до суду. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Львова від 20.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі № 466/12172/24. Розгляд справи призначений на 13.01.2025, тобто на даний момент процедура оскарження постанови про адміністративне правопорушення ще триває. Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Оскільки на момент винесення оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2024 ВП № 76743527 зазначений в ній виконавчий документ, а саме постанова від 06.11.2024 № 586 по справі про адміністративне правопорушення - не вступила в законну силу, така постанова не могла слугувати підставою для відкриття виконавчого провадження. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 13.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 13.01.2025 суд витребував у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, м. Львів, вул. Котлярська, 6; код ЄДРПОУ 35009321) належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 76743527.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де на спростування аргументів позивача зазначає, що 04.12.2024 на адресу відділу надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_3 про прийняття до примусового виконання постанови № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) штрафу у розмірі 17000,00 грн. У разі несплати штрафу протягом 15 днів з отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення, буде стягнуто у подвійному розмірі - 34000,00 грн. Постанова набрала законної сили 16.11.2024. Виконавчий документ відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», тому 11.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано сторонам до відома. Згідно відомостей Єдиного реєстру судових рішень 20.12.2024 суддею Шевченківського районного суду м. Львова винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №466/12172/24 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Дана ухвала на адресу відділу не надходила.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майор ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 06.11.2024 прийняв постанову № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Листом від 06.12.2024 № 11193 ІНФОРМАЦІЯ_6 скерував до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання постанову від 06.11.2024 щодо ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76743527 з виконання постанови від 06.11.2024 № 586 про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн.

Не погоджуючись з постановою від 11.12.2024 № 76743527 про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) закріплює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що саме постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майор ОСОБА_3 від 06.11.2024 № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення слугувала підставою для прийняття оскарженої постанови від 11.12.2024 № 76743527 про відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 06.11.2024 № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано дату набрання законної сили постанови 16.11.2024.

Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Нормами КУпАП передбачено особливості та порядок направлення постанов про накладення адміністративного стягнення на примусове виконання.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (ч. 2 ст. 308 КУпАП)

Згідно ч. 1, 2 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Враховуючи наведені норми КУпАП, суд приходить до переконання, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження, та останні підлягають лише примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 307 КУпАП.

Суд встановив, що представник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 зі скаргою на постанову від 06.11.2024 № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 21.11.2024 повернув скаргу без розгляду.

В подальшому, 02.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2024 відкрито провадження у справі № 466/12172/24.

При цьому згідно витягу з підсистеми «Електронний суд» 02.12.2024 позовна заява надіслана ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тобто, на момент подачі заяви про примусове виконання постанови (листом від 06.12.2024 №11193), вказана постанова оскаржувалась в судовому порядку та не набрала законної сили.

Отже, підстави для примусового виконання цієї постанови станом на 11.12.2024 були відсутні.

Суд зазначає, що органи ДВС в силу Закону № 1404-VІІІ не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідного виконавчого документа в судовому порядку на момент пред`явлення такого до примусового виконання.

Державний виконавець, отримавши від ІНФОРМАЦІЯ_5 постанову від 06.11.2024 № 586 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з відміткою про набрання законної сили 16.11.2024, скріплену гербовою печаткою, відкрив виконавче провадження.

Тобто, встановивши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

З огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.12.2024 № 76743527 про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 № 826/15117/17.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.12.2024 № 76743527 про відкриття виконавчого провадження.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Котляревського, 6, код ЄДРПОУ 35009321) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сидор Н.Т.