Решение № 124719219, 28.01.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/349/25

Провадження № 2-а/159/76/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

відповідача Любохинця І.С.,

ОСОБА_1 - не з`явилась,

третьої особи Любохинця І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до поліцейської 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Капітули Катерини Олександрівни (Волинська область, м. Ковель вул. Драгоманова, 19), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_2 (далі позивач або ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до поліцейської 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Капітули Катерини Олександрівни (далі Капітула К.О. або поліцейська), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач або Департамент ПП НП України), з позовом в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №3802726 від 06.01.2025 (далі оскаржувана постанова) якою позивач притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 грн.

Ухвалою від 20.01.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу призначив до судового розгляду 28.01.2025.

23.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

28.01.2025 у суд з`явився представник відповідача і третьої особи, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково звернув увагу суду, що у провину позивачу ставиться порушення п. 9.2 (б) ПДР під час здійснення ним повороту, що є будь-яким рухом автомобіля на перехресті, крім руху прямо, за наявності альтернативних напрямків руху.

Позивач у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суду суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності ОСОБА_1 та позивача.

З оскаржуваною постановою позивач не погоджується, вважає що порушення не вчиняв, адже 06.01.2025 рухався ділянкою головної дороги у м. Ковелі по вул. Грушевського, під час руху відбувалася зміна самого напрямку головної дороги, повороту праворуч не здійснював, а продовжив рух по ній, тому не подавав повороту світловим показчиком.

На підставі наведеного позивач вважає, що не порушував п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ 10.1.2001 №1306, (далі ПДР).

Крім того звертає увагу суду, що в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, які доводять його вину у вчиненні правопорушення, вважає, що під час розгляду справи поліцейською було порушено право позивач на захист та права передбачені ст. 63 Конституції України, оскільки позивач не поставив у ній свого підпису.

На підставі викладеного вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, статей 251, 283, 268 КУпАП та без дотримання висновків висловлених у постановах Верховного Суду, зокрема у справі №537/2088/17 постанова від 15.05.2019 щодо недостатності лише визнання особою вини як підстави притягнення її до адміністративної відповідальності; у справі №524/9716/16-а постанова від 13.02.2020 щодо недопустимості як доказу відеозаписів за відсутності в постанові про адміністративне правопорушення посилання на технічний засіб яким здійснювалась фіксація правопорушення. Також позивач посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 щодо відповідності постанови у справі про адміністративне правопорушення вимогам 283, 284 КУпАП, а таож на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

УПП у Волинській області подало суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечило, просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає оскаржувану постанову законною. Вважає, що позивач, відповідно до положень п. 1.10, 16.14, 16.12 ПДР, здійснив проїзд нерегульованого перехрестя з порушенням п. 9.2 (б) ПДР. Проїзд позивача без увімкнутого світлового покажчика правого повороту підтверджується відеозаписами з камер поліцейського та відеореєстратора з їх службового автомобіля відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).

Звертає увагу суду, що відповідно до вимог п. 16.12, 16.14 ПДР позивач проїжджав перехрестя рівнозначних доріг, атому мав керуватися правилами проїзду рівнозначних доріг, а у разі зміни напрямку руху на перехресті, відповідно до п. 9.2 (б) ПДР, водій повинен подавати сигнал світловими показчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Такі висновки також слідують з аналізу вимог пунктів 1.1 1.5, 1.9, 1.10, 2.3, 10.4 ПДР. Додатково звертає увагу, що аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №234/19003/18 та від 18.05.2021 у справі №428/2202/21. Крім то

Зазначає, що зупинку автомобіля позивача поліцейські здійснили підставно, керуючись статтями 23, 31, 32, 35, 40 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до вимог ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 3, 6, 10, 11 розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної поліції, яке затверджене наказом Національної поліції №73 від 06.11.2015, оскаржувана постанова прийнята уповноваженою на те особою. Також відповідач зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови поліцейським дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема статей 251, 279, 280 КУпАП, позивачу було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_1 правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

06.01.2025 поліцейська прийняла постанову серії ЕНА №3802726 якою притягнула позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклала на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 06.01.2025 о 15.19 год ОСОБА_2 в м. Ковель ан Вул. Грушевського керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2 (б) ПДР. Зазначено, що до постанови додається відео з бодікамери 477875, відео з реєстратора 70 МАІ.

На відеозаписі з автомобільного реєстратора, видно як автомобіль поліції рухається головною дорогою з однією смугою руху в кожну сторону у м. Ковелі по вул. Грушевського перед ним рухається автомобіль позивач Вольксваген ЛТ днз НОМЕР_1 , автомобілі наближаються до нерегульованого перехрестя доріг. Перед перехрестям наявні знаки 2.3 «Головна дорога», 7.8 «Напрямок головної дороги» з якого видно, що головна дорога по якій рухається позивач прямує праворуч. На узбіччі відсутні знаки 1.21-1.23.4 (Перехрещення рівнозначних доріг, Перехрещення з другорядною дорогою, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги). Автомобіль позивача проїжджаючи цю ділянку по головній дорозі, правий світловий показчик повороту не увімкнув, продовжує рух головною дорогою яка іде праворуч. За деякий час автомобіль поліції здійснює зупинку автомобіля позивача.

З відеозапису з бодікамери поліцейського видно як поліцейський розпочинає розгляд справи роз`яснює позивачу положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, на 08.50 хв запису видно, що позивач просить поліцейського відкласти розгляд справ на 14.02.2025. На 11.20, 14.30 хв запису поліцейський повідомляє позивачу про перенесення розгляду справи на 24.12.2024 на 18.00 год та зазначає адресу за якою здійснюватиметься її розгляд. Відповідач не погоджується з призначеною датою та наполягає на відкладення до 14.02.2024. На 21.00 хв запису видно, що поліцейський ще раз повідомляє позивачу про час, місце і дату розгляду справи і пропонує поставити свій підпис у повідомленні про запрошення до підрозділу поліції. Позивач від підписування цього повідомлення відмовився посилаючись на незгоду з датою та бажанням у повідомленні написати свої заперечення, чого поліцейський не дозволяв зробити.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксованої в неавтоматичному режимі.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правилпроїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяютьвести перемовибез допомогирук (завинятком водіївоперативних транспортнихзасобів підчас виконанняними невідкладногослужбового завдання),а таксамо порушенняправил навчальноїїзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення ПДР вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами. Порядок дорожнього руху на території України відповідно ДО Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (ЗІ змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Завданнями і функціями управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

На підставі ст. 32 Закону «Про Національну поліцію» - поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби З виявлення та/або фіксації правопорушень;

технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім того, відповідно до п. З, 6, 10, 11 розділу III, Положення про Департамент патрульної поліції затверджене наказом Національної поліції від 06.11.2015 р. № 73 у редакції Наказу Національної поліції України 14.08.2017 р. № 857, передбачено, що відповідно до покладених завдань Департамент патрульної поліції: «вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за додержанням законів з питань безпеки дорожнього руху та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі».

Отже, суд дійшов висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за результатами якого було винесено оскаржувану постанову здійснений уповноваженою на те законодавством особою, базується на засобах доказування передбачених чинним законодавством.

Аналізуючи відеозаписи долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зупинка автомобіля позивача та початок розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувався з дотриманням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивачу було повідомлено яка особа розглядає його справу; оголошено суть його порушення та якою нормою передбачена адміністративна відповідальність за таке порушення; роз`яснено права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач скористався роз`ясненими йому правами, а саме надав усні пояснення своєї невинуватості, іншими правами позивач висловив бажання скористатись згодом.

Зазначеними відеозаписами спростовується твердження позивача, що було порушеного його права передбачені ст. 63 Конституцією України. Крім того, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови право позивача на захист порушено не було, він не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для його реалізації, водночас зазначив, що іншими права скористається згодом. Ознайомлення позивача під підпис з правами передбаченими ст. 268 КУпАП та порядком і строками оскарження постанови підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейської та копією оскаржуваної постанови долученої відповідачем до відзиву.

Аналізуючи диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, фабулу правопорушення зазначену в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що позивачу ставиться у провину порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Порушення правилпроїзду перехресть, що входить у диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, у провину позивачу оскаржуваною постановою не ставиться.

Отже, суд вирішуючи спір, застосовує норми права, які регулюють правила користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

З цих підстав, суд не застосовує положення ПДР, що регулюють порядок проїзду перехресть, зокрема п. 16.14, 16.12 ПДР, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення

Водночас, у провину позивачу ставиться порушення п. 9.2 (б) ПДР відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Отже, для встановлення чи порушував позивач п. 9.2 (б) ПДР необхідно встановити чи здійснював він перестроювання, поворот чи розворот.

Відповідно до п. 1.10 ПДР маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Отже, перестроювання можливе у разі руху автомобіля по дорозі з кількома смугами в одному напрямку та відбувається, якщо автомобіль змінює одну смугу руху на іншу в тому ж напрямку.

У цій справі позивач рухався автомобілем з однією смугою руху в одному напрямку, а тому перестроювання здійснити не міг.

Визначення поняття «розворот» ПДР не містять. Водночас, графічне зображення знаку 5.29 «Місце для розвороту» свідчить про те, що розворотом є зміна смуги руху на смугу протилежну за напрямком руху які знаходяться на одній дорозі.

У цій справі позивач розвороту не здійснював, смугу для руху у протилежному напрямку не змінював.

Дефініції «повороту» ПДР також не містить.

Водночас, підрозділом 4 «Наказові знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені зокрема такі дорожні знаки: 4.2 Рух праворуч, 4.3 Рух ліворуч, 4.4 Рух прямо або праворуч, 4.5Рух прямоабо ліворуч, 4.6 Рух праворуч або ліворуч. Рух лише у напрямках, показаних стрілками на знаках 4.1-4.6.

Знаки 4.3, 4.5 і 4.6 дозволяють також розворот транспортних засобів. Дія знаків 4.1-4.6 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені.

В підрозділі 3 «Заборонні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені знаки 3.22 Поворот праворуч заборонено, 3.23 Поворот ліворуч заборонено, Забороняється поворот ліворуч транспортних засобів. При цьому розворот дозволяється.

Дія знаків 3.22-3.24 поширюється на перехрещенняпроїзних частин та інші місця, перед якими встановлено один з цих знаків.

В підрозділі 1 «Попереджувальні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені знаки 1.1 Небезпечний поворот праворуч, 1.2 Небезпечний поворот ліворуч.

Знаки 1.1 і 1.2 попереджають про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.

Знаки 1.3.1, 1.3.2 Декілька поворотів. Ділянка дороги з двома і більше розташованими один за одним небезпечними поворотами: 1.3.1 - з першим поворотом праворуч, 1.3.2 - з першим поворотом ліворуч.

Знаки 1.4.1-1.4.7 Напрямок повороту. Знаки (1.4.1, 1.4.4, 1.4.6 - рух праворуч, 1.4.2, 1.4.5, 1.4.7 - рух ліворуч) показують напрямок повороту дороги, позначеної знаками 1.1 і 1.2, напрямок об`їзду перешкоди на дорозі, а знак 1.4.1, зокрема, - напрямок об`їзду центра перехрестя з круговим рухом; знак 1.4.3 (рух праворуч або ліворуч) показує напрямок руху на Т-подібних перехрестях, розгалуженнях доріг або об`їзду ділянки дороги, що ремонтується.

Крім того у п. 10.5 ПДР зазначено, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.

Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги (1.10 ПДР).

Перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території (1.10 ПДР).

Аналізуючи зазначені вище положення Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку, що «поворот» у ПДР вживається у двох значеннях:

-«поворот» як зміна напрямку дороги;

-«поворот» як маневр який здійснюється на перехрещенні проїзних частин та супроводжується зміною проїзної частини.

Головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної (п. 1.10 ПДР).

Позивач рухався головною дорогою. На цій ділянці дороги знак 7.8 "Напрямок головної дороги" уточнює напрямок головної дороги на перехресті. Він застосовується разом із знаком 2.3 "Головна дорога", що надає водієві право першочергового проїзду. Знак 7.8 чітко показує, куди повертає головна дорога, а знак 2.3 підтверджує, що водій на головній дорозі має пріоритет.

Знаки 1.211.23.4, які попереджають про наближення до перехрестя на цій ділянці дороги відсутні. Тому водій повинен діяти за іншими ознаками, зокрема знаками пріоритету або за ПДР щодо нерегульованих перехресть.

Крім того суд звертає увагу, що в Україні діє принцип правової визначеності, який закріплений через визнання верховенства права у ст. 8 Конституції України та застосовується з врахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Конституційний Суд України у п. 5.4 рішення від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 зазначив, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Крім цього, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, принцип правової визначеності це фундаментальний принцип правової держави, який забезпечує передбачуваність та стабільність правового регулювання. Він означає, що норми права мають бути зрозумілими, чіткими, несуперечливими, стабільними й доступними для громадян, щоб вони могли усвідомлювати свої права та обов`язки й відповідно до цього планувати свою поведінку.

Як зазначив суд вище, визначення поняття «поворот» ПДР не містять. З аналізу ПДР можна дійти висновку, що поворот вживається у декількох значеннях (поворот як маневр та поворот як зміна напрямку проїзної частини), чіткої вказівки на те, що водій, який рухається проїзною частиною, яка змінює свій напрямок на перехресті, повинен вмикати світловий показчик повороту, навіть якщо він не змінює проїзну частину, ПДР також не містять.

За таких умов, притягнення позивач до адміністративної відповідальності за неувімкнення світлового показчика повороту не відповідатиме принципу правової визначеності.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивач мав подавати сигнал покажчика повороту, якби його рух під час проїзду цього перехрестя супроводжувався зміною проїзної частини. Правила дорожнього руху не містять чіткої вказівки на обов`язок подавати сигнал повороту у разі продовження руху головною дорогою без зміни проїзної частини, навіть якщо вона повертає праворуч.

Отже, позивач рухався головною дорогою яка змінювала свій напрямок, зміни смуги руху чи проїзної частини, іншого маневру він не здійснював.

На підставі наведеного суд вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Пункт 10.4 ПДР, яким обґрунтовує свою позицію відповідач, регулює підготовку яку має здійснити водій перед поворотом або розворотом, що полягає у зайнятті ним відповідного крайнього положення на проїзній частині. Цей пункт не регулює користування світловими показчиками повороту і не ставиться позивачу у провину оскаржуваною постановою, а тому суд його не застосовує.

Постанова Верховного Суду у справі №537/2088/17 від 15.05.2019 щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту порушення ПДР, не є релевантною цій справі, оскільки позивач свою вину не визнавав з самого початку, а тому суду не застосовує зазначені висновки.

Виходячи з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.

Відповідно доч.6ст.286КАС Україниза наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративний,зокрема,має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності,допустимості,достовірності кожногодоказу окремо,а усукупності -з точкизору достатностіта взаємозв`язку,застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова поліцейського УПП у Волинській області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3802726 від 06.01.2025 належить скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,00 грн необхідно стягнути в його користь з Департаменту ПП НП України.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до поліцейської 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Капітули Катерини Олександрівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.

Визнати протиправоною та касувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3802726 від 06.01.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та інших учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідачі:

- поліцейська 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Капітули Катерини Олександрівни (Волинська область, м. Ковель вул. Драгоманова, 19),

- Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646),

Представник відповідача Любохинець Іван Сергійович (Волинська область, м. Ковель, вул. Драгоманова, буд. 19);

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (Волинська область, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15, ЄДРПОУ 40108646);

Повне судове рішення складено 28.01.2025.

Головуючий:Р. Я. Смалюх