Постановление суда № 124709818, 23.01.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська вм.Дніпрі клопотанняпрокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене у кримінальному провадженні № 204/6283/22 (пр. № 1-кп/201/594/2025), відомості про яке 18 серпня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022040000000188, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Томбов, Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Дніпровського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором було подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яким обвинувачений був ознайомлений завчасно до початку його розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначила, що на даний час не зменшився ризик, який враховувався при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 такого виду запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Окрім цього, ОСОБА_5 може бути обізнаним про наявність певних механізмів, а також мати зв`язки, які можуть надати можливість безперешкодного виїзду за межі території України. Таким чином, обвинувачений, може переховуватись від суду, у зв`язку із чим, прокурор просила у своєму клопотанні продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Захисник адвокат ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, посилаючись на тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та незадовільний стан здоров`я останнього. Окрім цього, сторона захисту посилалась на недопустимість доказів, і, як наслідок, відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, та відсутність доказів наявності заявленого прокурором ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на відсутність у нього умислу переховуватись від суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2024 року, з урахуванням наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 січня 2025 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, при вирішенні по суті клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який враховувався при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпав і не зменшився, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі, при цьому, розгляд по суті кримінального провадження ще не розпочато, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений ОСОБА_5 має можливість переховуватись від суду. Окрім цього, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Так, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від суду, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням наявності зазначеного ризику, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого ОСОБА_5 стороною обвинувачення діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд доходить до висновку про неможливість на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеному вище ризику, а отже, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою.

В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризику, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Також, оцінюючи посилання сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не може беззаперечно визнати даний факт, як підставу неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жодних медичних висновків з приводу неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства та неможливості надання медичної допомоги останньому в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на адресу суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 183, 184, 194, 197, 199, 315, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 23 березня 2025 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, є 23 березня 2025 року.

Ухвала судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,яка можебути поданаобвинуваченим,його захисником,законним представником,прокурором безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїоголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1