Решение № 124698193, 27.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуСправа №160/14592/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0221030411 від 07.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 195425,86 грн., винесене на підставі Акту «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб від 08.04.2024 року № 17914/04-36-04-11-06/00130820.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.05.2024 було отримано податкове повідомлення-рішення №0221030411 від 07.05.2024 про застосування штрафу в розмірі 195425,86 грн., винесене на підставі акту камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб від 08.04.2024 №17914/04-36-04-11-06/00130820. Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням та вважає, що висновки контролюючого органу про порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб в деклараціях за 2022-2023 роки не відповідають дійним обставинам, оскільки задекларовані зобов`язання сплачені АТ «Дніпровська ТЕЦ» згідно з розмірів та строків, визначених в податкових деклараціях, що підтверджують відповідні платіжні доручення, в яких зазначено призначення платежу. Проте, відповідачем неправомірно змінено призначення платежу. Крім того, нарахування відповідачем штрафних санкцій відбулось під час дії карантину та в умовах воєнного стану, відповідачем безпідставно не враховано приписи пунктів 52-1, 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Крім того, не доведено вину для притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення. За вказаних обставин, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14592/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0221030411 від 07.05.2024.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки АТ «ДТЕЦ» №17914/04-36-04-11-06/00130820 від 08.04.2024. В ході перевірки встановлено, що позивачем подані до Кам?янської ДПІ податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата з юридичних осіб державної або комунальної власності ) на 2022 рік від 18.02.2022 №9034979851 та на 2023 рік від 17.02.2023 №9027859877, в яких самостійно визначило податкові зобов`язання по земельному податку на: 2022 рік у сумі 966611,10 грн на рік (щомісяця по 80550,93 грн.); 2023 рік у сумі 1111607,10 грн. на рік (щомісяця по 92633,93 грн.). Податкові зобов`язання визначені за земельні ділянки площами 54947,00кв.м з кадастровим №1210400000:02:011:0063 та 26010,00 кв.м з кадастровим №1210400000:02:002:0127, які знаходяться у фактичному користуванні АТ «Дніпровська ТЕЦ». Самостійно визначені податкові зобов`язання по земельному податку позивач сплачував несвоєчасно, з порушенням вимог п.287.3 ст.287 ПК України. Станом на 01.01.2022 податковий борг становив 466531,03 грн., станом на 01.01.2023 - податковий борг становив 525470,72 грн. Щодо тверджень позивача, що зобов`язання з плати за землю сплачено АТ «Дніпровська ТЕЦ» в установлений термін, відповідач зазначив, щопри наявності податкового боргу станом на 02.03.2022 (термін нарахування податкового зобов`язання за січень 2022 року) у сумі 395320,25 грн. не може бути зараховано у сплату податкове зобов`язання за січень 2022 року по терміну сплати 02.03.2022 року. Враховуючи той факт, що підприємство постійно має податковий борг по земельному податку, є неможливим погашення боргу, по терміну, що зазначено у платіжному дорученні, ігноруючи суми боргу, який виник раніше, оскільки відповідно п.87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Відповідач також зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення до позивача було застосовано штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу. За таких обставин, нарахування штрафних санкцій відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо доводів позивача про недоведеність виник платника у спірних правовідносинах, відповідач зауважив, що застосування п.124.1. ст.124 не передбачає доведення контролюючим органом вини та умисності в діях позивача за порушення строків сплати грошових зобов`язань. Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачем долучено витребувані докази.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» зареєстроване 05.10.2001, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 00130820; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ); місцезнаходження юридичної особи: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, буд. 2.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності за КВЕД: 35.11 Виробництво електроенергії.

18.02.2022 позивачем подано податкову декларацію №9034979851 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний 2022 рік, якою задекларовано 966611,10 грн. податкових зобов`язань по земельному податку із щомісячним платежем у сумі 80550,93грн.

16.02.2023 позивачем податкову декларацію №9027859877 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний 2023 рік, якою задекларовано 1111607,10 грн. податкових зобов`язань по земельному податку із щомісячним платежем у сумі 92633,93грн.

08.04.2024 відповідно до підпункту 19-1.1.1, пункту 19-1.1 статті 19-1 підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, головним державним інспектором Кам`янського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області була проведена камеральна Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) щодо порушення термінів сплати (перерахування) земельного податку з юридичних осіб.

За результатами перевірки складено акт №17914/04-36-04-11-06/00130820 від 08.04.2024.

За висновками акту №17914/04-36-04-11-06/00130820 від 08.04.2024 дані камеральної перевірки свідчать про порушення АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00130820) вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 287.3 статті 287 Податкового Кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб. Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання передбачена статтею 124 Кодексу.

Виявлені порушення обґрунтовані в акті наступним.

При перевірці використано інформацію, наявну в базах даних ДПС України, зокрема дані інтегрованої картки платника податку ІКС «Податковий блок» щодо несвоєчасної сплати земельного податку з юридичних осіб, в тому числі за наслідками проведених перевірок, подану податкову звітність з плати за землю, іншу інформацію, в тому числі надану платником податку, а саме:

- по податковій декларації за 2022 рік №9034979851, дата складання 18.02.2022, по граничному терміну сплати 31.01.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.06.2023, сума, що сплачена 13290,13 грн., кількість днів прострочення 143;по граничному терміну сплати 01.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 25.01.2023, сума, що сплачена 63185,91 грн., кількість днів прострочення 177;по граничному терміну сплати 30.09.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 29.03.2023, сума, що сплачена 77431,89 грн., кількість днів прострочення 180;по граничному терміну сплати 31.10.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 25.04.2023, сума, що сплачена 80550,93 грн., кількість днів прострочення 176;по граничному терміну сплати 01.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 21.02.2023, сума, що сплачена 17365,02 грн., кількість днів прострочення 204;по граничному терміну сплати 30.06.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 25.01.2023, сума, що сплачена 12405,08 грн., кількість днів прострочення 209;по граничному терміну сплати 30.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 21.02.2023, сума, що сплачена 13308,90 грн., кількість днів прострочення 175;по граничному терміну сплати 30.12.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 30.05.2023, сума, що сплачена 6167,07 грн., кількість днів прострочення 151;по граничному терміну сплати 30.09.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 25.04.2023, сума, що сплачена 3119,04 грн., кількість днів прострочення 207;по граничному терміну сплати 30.12.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.06.2023, сума, що сплачена 74383,86 грн., кількість днів прострочення 174;по граничному терміну сплати 30.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 29.03.2023, сума, що сплачена 10242,03 грн., кількість днів прострочення 211;по граничному терміну сплати 02.03.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 29.08.2022, сума, що сплачена 73116,32 грн., кількість днів прострочення 95;по граничному терміну сплати 30.03.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 29.08.2022, сума, що сплачена 2474,67 грн., кількість днів прострочення 95;по граничному терміну сплати 30.03.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.09.2022, сума, що сплачена 78076,26 грн., кількість днів прострочення 124;по граничному терміну сплати 03.05.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.10.2022, сума, що сплачена 78065,73 грн., кількість днів прострочення 154;по граничному терміну сплати 03.05.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 17.11.2022, сума, що сплачена 2485,20 грн., кількість днів прострочення 175;по граничному терміну сплати 30.05.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 17.11.2022, сума, що сплачена 73105,79 грн., кількість днів прострочення 171;по граничному терміну сплати 30.05.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.12.2022, сума, що сплачена 7445,14 грн., кількість днів прострочення 206;по граничному терміну сплати 30.06.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.12.2022, сума, що сплачена 68145,85 грн., кількість днів прострочення 175;по граничному терміну сплати 30.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 23.02.2023, сума, що сплачена 25000 грн., кількість днів прострочення 177;по граничному терміну сплати 30.01.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.07.2023, сума, що сплачена 67260,74 грн., кількість днів прострочення 177;по граничному терміну сплати 30.08.2022 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.02.2023, сума, що сплачена 32000 грн., кількість днів прострочення 176;по граничному терміну сплати 30.11.2022дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 30.05.2023, сума, що сплачена 80550,93 грн., кількість днів прострочення 181;

- по податковій декларації за 2023 рік №9027859877, дата складання 17.02.2023, по граничному терміну сплати 30.06.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 22.12.2023, сума, що сплачена 92060,51 грн., кількість днів прострочення 175;по граничному терміну сплати 02.01.2024 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 02.04.2024, сума, що сплачена 18742,75 грн., кількість днів прострочення 91; по граничному терміну сплати 30.03.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.09.2023, сума, що сплачена 66362,08 грн., кількість днів прострочення 181;по граничному терміну сплати 30.05.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 24.10.2023, сума, що сплачена 5533,36 грн., кількість днів прострочення 147; по граничному терміну сплати 02.03.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 23.08.2023, сума, що сплачена 72220,68 грн., кількість днів прострочення 174;по граничному терміну сплати 30.03.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 23.08.2023, сума, що сплачена 15453,31 грн., кількість днів прострочення 146;по граничному терміну сплати 01.05.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.09.2023, сума, що сплачена 10493,30 грн., кількість днів прострочення 149;по граничному терміну сплати 30.03.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.09.2023, сума, що сплачена 5966,54 грн., кількість днів прострочення 180;по граничному терміну сплати 01.05.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 21.10.2023, сума, що сплачена 82140,63 грн., кількість днів прострочення 176;по граничному терміну сплати 30.05.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 17.11.2023, сума, що сплачена 87100,57 грн., кількість днів прострочення 171;по граничному терміну сплати 30.03.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.09.2023, сума, що сплачена 4852,00 грн., кількість днів прострочення 181;по граничному терміну сплати 30.06.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 17.11.2023, сума, що сплачена 573,42 грн., кількість днів прострочення 140;по граничному терміну сплати 31.07.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 30.01.2024, сума, що сплачена 86686,17 грн., кількість днів прострочення 183;по граничному терміну сплати 30.11.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 28.02.2024, сума, що сплачена 67354,20 грн., кількість днів прострочення 90;по граничному терміну сплати 02.10.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.02.2024, сума, що сплачена 92633,93 грн., кількість днів прострочення 147;по граничному терміну сплати 30.08.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.02.2024, сума, що сплачена 9230,88грн., кількість днів прострочення 180;по граничному терміну сплати 30.10.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.02.2024, сума, що сплачена 71340,44 грн., кількість днів прострочення 119;по граничному терміну сплати 30.10.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 28.02.2024, сума, що сплачена 21293,49 грн., кількість днів прострочення 121;по граничному терміну сплати 30.08.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 23.02.2024, сума, що сплачена 83403,05 грн., кількість днів прострочення 177;по граничному терміну сплати 31.07.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 23.02.2024, сума, що сплачена 5947,76 грн., кількість днів прострочення 207;по граничному терміну сплати 30.11.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 27.03.2024, сума, що сплачена 2675,00 грн., кількість днів прострочення 118;по граничному терміну сплати 30.11.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 02.04.2024, сума, що сплачена 22604,73 грн., кількість днів прострочення 124;по граничному терміну сплати 02.01.2024 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 02.04.2024, сума, що сплачена 50000 грн., кількість днів прострочення 91;по граничному терміну сплати 02.03.2023 дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання 26.07.2023, сума, що сплачена 20413,25 грн., кількість днів прострочення 146.

Копію акту перевірки направлено 09.04.2024 засобами поштового зв`язку на адресу АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» та вручено 16.04.2024.

07.05.2024 на підставі акту №17914-04-36-04-11-06/00130820 від 08.04.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0221030411, згідно з яким до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» застосовано штраф за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за період 2022 2023 роки у розмірі 10% на суму 195425,86 грн.

Копію податкового повідомлення-рішення №0221030411 від 07.05.2024 направлено 08.05.2024 засобами поштового зв`язку на адресу АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» та вручено 21.05.2024.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 ПК України).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3 статті 36 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, встановлена пунктом 87.9 статті 87 ПК України заборона платникам податків спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання до повного погашення податкового боргу (крім випадків, визначених цим же пунктом) кореспондується з обов`язком контролюючого органу зараховувати такі кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Якщо платник сплачує суму грошового зобов`язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума зараховується в погашення податкового боргу з цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу. Тобто, погашення відповідних зобов`язань здійснюється контролюючим органом за таким алгоритмом - основне зобов`язання, штраф, пеня. При цьому відповідні дії повинні здійснюватися у порядку черговості виникнення податкового зобов`язання.

В свою чергу, сплата податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням правил пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого контролюючий орган здійснює зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Такі правові висновки неодноразово виснувались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 26.03.2019 у справі № 810/315/17, від 22.02.2024 у справі №813/4825/17, від 18.07.2024 у справі № 1240/2871/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано податкову декларацію №9034979851 з плати за землю (земельний податок) за звітний 2022 рік, якою задекларував до сплати 966611,10 грн. податкових зобов`язань (із щомісячним платежем у сумі 80550,93грн.), а також податкову декларацію №9027859877 з плати за землю (земельний податок) за звітний 2023 рік, якою задекларував 1111607,10 грн. податкових зобов`язань (із щомісячним платежем у сумі 92633,93грн.).

Позивач наполягає, що задекларовані у податкових деклараціях №9034979851 та №9027859877 податкові зобов`язання сплачені ним своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується наданими до позову платіжними інструкціями №1489 від 23.02.2022, №1703 від 25.03.2022, №1836 від 26.04.2022, №197 від 04.05.2022, №336 від 01.07.2022, №322 від 01.07.2022, №344 від 06.07.2022, №398 від 26.07.2022, №511 від 29.08.2022, №581 від 27.09.2022, №675 від 27.10.2022, №751 від 17.11.2022, №899 від 22.12.2022, №84 від 25.01.2023, №199 від 21.02.2023, №201 від 22.02.2023, №196 від 23.02.2023, №329 від 29.03.2023, №430 від 25.04.2023, №531 від 30.05.2023, №621 від 22.06.2023, №709 від 26.07.2023, №820 від 23.08.2023, №929 від 26.09.2023, №936 від 27.09.2023, №8156 від 27.09.2023, №1134 від 24.10.2023, №1341 від 17.11.2023, №1683 від 22.12.2023, де визначено призначення платежу плата за землю за 2022-2023 рр.

Суд не погоджується з такою позицією позивача з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечено позивачем, станом на 01.01.2022 за Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» рахується податковий борг, який становить 466531,03грн., станом на 01.01.2023 податковий борг становить 5257470,72грн., тому зарахування відповідачем сплачених позивачем згідно з наданих платіжних інструкцій коштів на погашення існуючого податкового боргу цілком узгоджується з обов`язком контролюючого органу, визначеного пунктом 87.9 статті 87, пунктом 131.2 статті 131 ПК України.

Суд зазначає, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, що чітко встановлено абзацом другим пункту 87.9 статті 87 ПК України, тому незалежно від визначеного позивачем призначення платежу в наведених платіжних інструкціях, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу зараховується саме на погашення податкового боргу, оскільки це прямо передбачено нормами ПК України.

Тож, зазначення позивачем у платіжних інструкціях призначення платежу не свідчить про своєчасність сплати задекларованих зобов`язань за податковими деклараціями №9034979851 та №9027859877, а надані позивачем платіжні інструкції не можуть вважатися належною сплатою податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

З цих підстав відхиляються аргументи позивача з приводу того, що контролюючим органом було самостійно здійснено зміну призначення платежів у платіжних документах позивача та сплачені кошти скеровано на погашення податкового боргу, всупереч приписам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про платіжні послуги», оскільки вказані приписи законодавства не врегульовують правовідносин платника податків та контролюючого органу, не визначають порядок погашення податкового боргутакого платника та, відповідно, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є не правом, а обов`язком контролюючого органу згідно наведених приписів пункту 87.9 статті 87, пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, тому зараховуючи сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу, відповідач діяв у спосіб та у межах наданих повноважень.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що за рахунок сплачених позивачем коштів був погашений його податковий борг за черговістю його виникнення, факт порушення позивачем строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань по земельному податку за звітні 2022-2023 рр. за податковими деклараціями №9034979851 та №9027859877, які наведені в акті перевірки №17914/04-36-04-11-06/00130820 від 08.04.2024, підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований, визначення позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати самостійно визначених сум податкових зобов`язань за 2022-2023 рр. на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України відповідає вимогам законодавства.

Доводи позивача про те, що застосування штрафу є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено вину АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», суд вважає безпідставними з наступного.

Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення.

Так, відповідно до пункту 109.1. статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

При цьому, пунктом 109.3 статті 109 ПК України чітко визначено, що у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі №520/22505/21.

Отже, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини цієї особи.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах позивача притягнуто до фінансової відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 ПК України, обов`язок встановлення його вини на контролюючі органи не покладений.

Безпідставними суд вважає і посилання позивача в обґрунтування неправомірності застосування штрафних санкцій про неврахування відповідачем мораторію на застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину.

Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, поновлено відповідальність платників податків, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Податковим кодексом України, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності, та скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, з цієї дати припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

При цьому, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року, що передбачено положенням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України від 13.12.2022 №2836-ІХ.

Тож, з набранням чинності Законом №2260-ХІІ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене у залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, зокрема, щодо своєчасності виконувати податкові зобов`язання з дотриманням термінів сплати податків та зборів.

При цьому, належних доказів відсутності у позивача можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, а відтак наявності обґрунтованих підстав для звільнення від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Позивачем у спірних відносинах не доведено обставин неможливості вчасного виконання податкового обов`язку через військову агресію російської федерації та введення воєнного стану на всій території України належними та допустимими доказами.

Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, спростовуються матеріалами, а інших підстав його неправомірності судом не встановлено.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги, та не доведено протиправності рішення відповідача, що оскаржується.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0221030411 від 07.05.2024 прийняте відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820, місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, буд. 2) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова