Решение № 124696791, 24.01.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11366/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернуся до Подільського районного суду м. Києва з вищезазначеним адміністративним позовом.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що постановою про накладення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2947431 від 30.08.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до вищезгаданої постанови, 30.08.2024 о 20 год 35 хв. в м. Києві по просп. Академіка Глушкова, позивач керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3 «в» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки під час руху на вказаному транспортному засобі позивач був пристебнутий ременем безпеки, а зняв його лише після повної зупинки транспортного засобу. Підійшовши до автомобіля інспектор як підставу для зупинки вказав те, що водій не був пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу, на що водій категорично заперечував, вказавши, що зняв ремінь лише після повної зупинки транспортного засобу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.10.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обгрунтування заперечень на адміністративний позов, представник відповідача зазначає, що під час перебування на блок-посту 30.08.2024 інспектором було помічено транспортний засіб «Lexus RX 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом не будучи пристебнутим засобом пасивної безпеки.

Відтак, інспектор підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред`явити документи передбачені у п. 2.1 ПДР.

Зазначене вище було зафіксовано на портативну боді камеру, відеозапис з місця зупинки долучено до матеріалів справи.

З відео нагрудного реєстратора інспектора встановлено, що позивач здійснює керування транспортним засобом не будучи пристебнутим, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.11.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

В своїх запереченнях на доводи відзиву, позивач зазначає, що у відзиві зазначено, що інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення був досліджений та встановлений факт вчинення позивачем правопорушення, однак як при розгляді справи так і при наданні відзиву, представником відповідача не надано жодного доказу порушення позивачем правил дорожнього руху, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту копії постанови, що долучена до матеріалів справи вбачається, що позивач, 30.08.2024 о 20 год 35 хв. в м. Києві по просп. Академіка Глушкова, керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3 «в» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позивач вважає постанову неправомірною, оскільки під час руху на вказаному транспортному засобі позивач був пристебнутий ременем безпеки, а зняв його лише після повної зупинки транспортного засобу. Підійшовши до автомобіля інспектор як підставу для зупинки вказав те, що водій не був пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу, на що водій категорично заперечував, вказавши, що зняв ремінь лише після повної зупинки транспортного засобу.

Окрім того, позивач зауважує, що зняв ремінь безпеки після повної зупинки транспортного засобу, однак згодом декілька разів переміщував авто на вимогу поліцейського будучи не пристебнутим, оскільки, як вважає позивач, виконував вказівки поліцейського.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо) неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.3 «В» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 121 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

В обґрунтуванні порушення зазначено, що позивач керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3 «в» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ч. 1 ст. 75 та ч. 1 ст. 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Разом з тим, п. 1.9 ПДР визначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З відеозапису вбачається наявне порушення позивачем п. 2.3 «В» ПДР України, що регламентує правила користування ременями безпеки, та є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Інші доводи позивача, в межах наданих доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначеного в постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.

Тому, приймаючи вказану постанову поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з цим, враховуючи ту обставину, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, тому суд вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ