Решение № 124688278, 27.01.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5733/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"27" січня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, в якому вказував, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з травня 2016 року проживає з батьком та знаходиться на його повному утриманні.

З цього часу відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з сином не підтримує жодного зв`язку; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не приймає жодної участі у його вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_4 ; не утримує сина матеріально.

Від пропозиції КУ «Центр надання соціальних послуг» Бузької сільської ради щодо здійснення соціального супроводу з метою налагодження відносин з сином ОСОБА_3 відмовилася без зазначення причин.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів їх заробітку - до повноліття сина.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Представники третьої особи без самостійних вимог Ясінко Т.М. , Заволока Ю.Ю. в судове засідання не з`явилися, однак надіслали на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивач та його представниця не заперечували проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , думку неповнолітнього ОСОБА_4 (опитаного в присутності психолога ОСОБА_8 ), показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з травня 2016 року проживає з батьком та знаходиться на його повному утриманні.

Водночас, з показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також письмових матеріалів справи (а.с. 6, 7, 8, 9, 10, 38, 39-40) вбачається, що з 2016 року відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з сином не підтримує жодного зв`язку; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не приймає жодної участі у його вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_4 ; не утримує сина матеріально.

Від пропозиції КУ «Центр надання соціальних послуг» Бузької сільської ради щодо здійснення соціального супроводу з метою налагодження відносин з сином ОСОБА_3 відмовилася без зазначення причин.

В матеріалах справи відсутні докази, що б вказували на поважність причин невиконання відповідачкою батьківських обов`язків в минулому та докази, що свідчать про її свідоме бажання виконувати ці обов`язки в майбутньому.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку неповнолітнього ОСОБА_4 , який зазначив, що він не заперечує проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього, оскільки відповідачка протягом 8 останніх років не підтримує з ним жодного зв`язку, взагалі не цікавиться його долею, не утримує його матеріально. Вважав, що таке відношення до нього матері не свідчить про належне виконання нею батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги думку неповнолітнього ОСОБА_4 та письмовий висновок Органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконкому Бузької сільської ради від 12 листопада 2024 року №356, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, відсутність в матеріалах справи доказів щодо особи відповідачки, що б вказували на те, що остання не має можливості матеріально утримувати сина або вплинули на розмір аліментів, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 у звичайному розмірі - 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки також підлягає стягненню:

- на користь позивача - судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (за вимогу про позбавлення батьківських прав);

- на користь держави - судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (за вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Ольгівка Каховського району Херсонської області, батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малосолоне Вознесенського району Миколаївської області.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Ольгівка Каховського району Херсонської області (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Братолюбівка Єланецького району Миколаївської області (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер: НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 жовтня 2024 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер: НОМЕР_2 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв