Решение № 124676876, 24.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5215/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення №00046730704 від 18.04.2024 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2707282,05 грн;

- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області №00046720704 від 18.04.2024 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1440,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) прийняті відповідачем за результатами фактичної перевірки є протиправними, оскільки у наказі про проведення перевірки податковий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки. При цьому у наказі №210-п від 18.03.2024 відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, зокрема в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем, не наведено фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків. Відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зокрема, щодо отримання контролюючим органом від органу державного органу або органу місцевого самоврядування в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Вказує, що контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена під час фактичної перевірки не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, оскільки до акта перевірки не долучено належних та допустимих доказів видачі посадовим особам, які в межах проведення фактичної перевірки здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу. Це свідчить про проведення розрахункової операції за власні кошти таких посадових осіб, що не передбачено Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади".

Зауважує, що під час проведення фактичної перевірки перевіряючі не надали змоги продавцю повідомити їй про здійснення перевірки.

Наголошує, що є платником єдиного податку, не зареєстрована платниками податку на додану вартість та не проводить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, тому до неї не можуть бути застосовані фінансові санкції за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).

Вказує також на протиправність застосування до неї санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, оскільки всі розрахункові документи (фіскальні чеки позивача) мають/містять всі обов`язкові реквізити, що підтверджується зокрема і відомостями із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД).

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що на виконання листа ДПС України від 12.03.2024 року №6816/7/99-00-07-04-02-07 з метою виконання функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажі товарів, а саме: продажу ФОП ОСОБА_1 у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , товарів з видачею розрахункових документів, які містять спотворену інформацію про проведені розрахунки, працівниками підрозділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 18.03.2024 №210-п, в період з 19.03.2024 по 25.03.2024 проведено фактичну перевірку господарського об`єкту - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність позивач. Зауважує, що враховуючи отриману інформацію від ДПС України, у ГУ ДПС у Кіровоградській області були наявні усі правові підстави для призначення фактичної перевірки позивача.

Перед початком перевірки були проведені контрольні розрахункові операції, при одній з яких 13.03.2024 було придбано товар - «скріпки 28 мм.» вартістю 2,0 грн, з використанням POS-терміналу. При цьому покупцеві було видано слім-чек POS-терміналу та фіскальний чек ПРРО №tzoILogRoRe (товарний чек №44372) не встановленого зразка, проте який наявний у базі даних СОД РРО та має встановлену форму. У вищезазначеному чеку, виданому покупцеві відсутні такі обов`язкові реквізити: 1. найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); 2. назва господарської одиниці (рядок 2); 3. адреса господарської одиниці (рядок 3). У зв`язку з невідповідністю фіскального чека вимогам розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2016 №13 до позивача було застосовано фінансову санкцію, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, а саме 12,00 грн. Крім того, 19.03.2024 була проведена повторна контрольна розрахункова операція, в ході якої придбано за готівку товар - «щоденник діловий датований» вартістю 121,0 гривень. При цьому, оформлений належним чином у ФОП ОСОБА_1 працівник - касир ОСОБА_2 , не провела дану розрахункову операцію через ПРРО та не видала розрахунковий документ на вищезазначену суму.

Звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить вимог щодо необхідності складення посадовими особами контролюючого органу акта проведення контрольної розрахункової операції, проведення фото- або відеофіксації, не визначає, за рахунок яких коштів здійснюється контрольна розрахункова операція, який порядок їх повернення, тобто Податковим кодексом України не визначено виключне джерело коштів для здійснення контрольної розрахункової операції.

Вказує, що у процесі перевірки встановлено не проведення касиром розрахункових операцій у готівковій формі на суму 7256,00 грн., чим порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Також, встановлено, що позивач у своїй роботі використовує програму «Укрсклад», яка під`єднана до ПРРО з фіскальним №4000798234 та Checkbox 3 з фіскасльним №4000802081. При цьому, нефіскальним чекам, електронні копії яких не надходять до серверів контролюючого органу - ДПС України в систему баз даних СОД РРО, присвоюються номери фіскальних чеків, електронні копії яких надходять до серверів ДПС України в систему баз даних СОД РРО, які були сформовані та проведені через ПРРО під час проведених попередніх розрахункових операцій. Всі розрахункові операції, в т.ч. проведені через ПРРО зберігаються у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в програмі «Укрсклад» та формуються єдиним реєстром «Список Вікно касира за період з… по…». Вказує, що згідно даного Єдиного реєстру за період з 01.10.2023 по 19.03.2024 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2, загальна сума проведених розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі склала 3031753,90 грн. Водночас, згідно баз даних СОД РРО загальна сума проведених розрахункових операцій проведених через ПРРО з фіскальним №4000244135 від 06.01.2022 (скасований 30.01.2024 року), ПРРО з фіскальним №4000798234 від 29.01.2024 та Checkbox 3 з фіскальним №4000802081 від 01.02.2024 року, склала 1224901,60 грн. Таким чином, на момент проведення фактичної перевірки, в порушення положень Закону України №265/95-ВР, загальна сума не проведених через ПРРО у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 , розрахункових операцій за продані товари склала - 1806852,30 грн. У звязку з чим, за вказане порушення, враховуючи приписи пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР було застосовано фінансову санкцію у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг), враховуючи повторність порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

Також, в ході перевірки перевіряючими встановлено факт необлікованого товару, який знаходиться в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» для подальшої реалізації, а саме відсутні первині документи на товар - машинки на радіоуправлінні за загальною ціною реалізації 1440,00 грн, який відноситься до складної побутової техніки, яка підлягає гарантійному ремонту, чим порушено вимоги пункт 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

За результатами проведеної фактичної перевірки, перевіряючими складено акт фактичної перевірки від 25.03.2024, у якому відображені зазначені вище порушення. Заперечення на висновки акту фактичної перевірки позивачем не подавались.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідно до норм чинного законодавства. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково вказав, що відповідачем не долучено до Акта перевірки лист Державної податкової служби, що став підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача, а також фіскальний чек про контрольну закупку від 13.03.2024, що підтверджує повторність правопорушення.

Вказує, що визначена відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №00046730704 від 18.04.2024 сума штрафних санкцій є необгрунтованою, адже нарахована за період з 01.10.2023 по 19.03.2024, при цьому до Акта перевірки додана інформацією із СОД РРО, починаючи з 01.02.2024. Також, загальна сума проведених операцій та сума реалізованих товарів згідно вказаних відомостей не відповідає сумі, що зазначена у Акті перевірки.

Зауважує, що надані відповідачем фотокопії екрана комп`ютера є неналежними та недопустимими доказами, адже з їх змісту неможливо встановити ким, коли, на який пристрій вони зроблені, якого об`єкта та суб`єкта господарювання стосується зазначена у них інформація та її дійсний зміст.

Звертає увагу, що відповідач надіслав позивачу відзив на позовну заяву без додатків, у зв`язку з чим надані суду докази разом із відзивом на позовну заяву не повинні братись судом до уваги.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначили, що невчасність направлення додатків до відзиву засобами поштового зв`язку зумовлений тим, що позивач зазначила у позовній заяві про наявність у неї електронного кабінету, однак при формуванні відзиву з додатками у підсистемі «Електронний суд» було встановлено, що такий кабінет насправді відсутній. Тому відзив із додатками був надісланий позивачу на зазначену у позовній заяві електронну адресу, а у подальшому додатково у паперовій формі на поштову адресу. Наказ про проведення фактичної перевірки містить усі передбачені Податковим кодексом України реквізити. Сума штрафних санкцій, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні №00046730704 від 18.04.2024 розрахована з урахуванням даних СОД РРО та відомостей з програми «Укрсклад», до якої мав доступ перевіряючий під час фактичної перевірки.

04.09.2024 представником позивача подано суду клопотання про відкладення розгляду справи.

25.09.2024 представник позивача у судовому засіданні подав усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подання суду додаткових доказів.

01.10.2024 представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подати докази по справі.

21.11.2024 представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

09.01.2025 представником позивача у судовому засіданні подано суду клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими, а також про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

09.01.2025 представник відповідача подав суду заяву, згідно якої не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 08.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

05.09.2024 ухвалою суду відкладено розгляд справи до 25.09.2024.

25.09.2024 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 01.10.2024.

01.10.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, відкладено підготовче засідання у справі до 23.10.2024, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

23.10.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 21.11.2024.

21.11.2024 протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2024.

11.12.2024 протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 09.01.2024.

На підставі статей 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку другої групи із основним видом діяльності 47.61 «Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах» (т.1 а.с. 16).

Позивач здійснює господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2, що сторонами не заперечується.

18.03.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області прийнято наказ №210-п про проведення на підставі ст. 19-1, п. п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України від 21.06.2012 №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС призначено проведення перевірки суб`єктів господарювання (перелік додається).

У додатку 5 до вказаного наказу зазначено про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 19.03.2024 за адресою: АДРЕСА_2 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) та з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) (т.1 а.с. 22).

На підставі вказаного наказу та направлень від 18.03.2024 за №954 та №955 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

За результатами складено Акт фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв №2543/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 26.03.2024 (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с. 23-25).

Перевіркою, зокрема встановлено порушення:

- пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265-ВР;

- Наказу МФУ від 21.01.2016 №13 Про форму та зміст розрахункових документів ..» (зі змінами та доповненнями).

Додатково зазначено, що перед початком фактичної перевірки були проведені контрольні розрахункові операції. Зокрема, 13.03.2024 було придбано товар - «скріпки 28 мм.» вартістю 2,0 грн., з використанням POS-терміналу. При цьому покупцеві було видано слім-чек POS-терміналу та фіскальний чек ПРРО № tzoILogRoRe (товарний чек №44372) не встановленого зразка. При проведенні 19.03.2024 повторної контрольної розрахункової операції, в ході якої придбано за готівку товар - «щоденник діловий датований» вартістю 121,0 гривень, касир ОСОБА_2 не провела дану розрахункову операцію через ПРРО та не видала розрахунковий документ на вищезазначену суму. Оскільки у ході перевірки касиром не вдалося сформувати Х-звіт ПРРО, тому для співставлення суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків 7400,00 грн було використано почекову інформацію із бази даних СОД РРО, у результаті чого встановлено, що з початку зміни та до моменту складання опису готівкових коштів сума розрахункових операцій у готівковій формі склала 144,00 грн, тобто через РРО не проведено готівкові кошти на суму 7256,00 грн.

Згідно Акта перевірки також встановлено, що для зручності формування чеків, в т.ч. нефіскальних, які роздруковуються покупцям магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 використовує програму «Укрсклад», яка під`єднана до ПРРО ф.н. НОМЕР_2 та Checkbox 3 ф.н. НОМЕР_3 , має можливість формувати як фіскальні чеки, так і нефіскальні чеки, при проведені розрахунків за реалізовані товари у готівковій формі. При цьому, нефіскальним чекам, електронні копії яких не надходять до серверів контролюючого органу - ДПС України в систему баз даних СОД РРО), присвоюються номери фіскальних чеків, електронні копії яких надходять до серверів ДПС України в систему баз даних СОД РРО, які були сформовані та проведені через ПРРО під час проведених попередніх розрахункових операцій. Всі розрахункові операції, в т.ч. проведені через ПРРО зберігаються у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в програмі «Укрсклад» та формуються єдиним реєстром «Список Вікно касира за період з… по…». Згідно даного Єдиного реєстру за період з 01.10.2023 по 19.03.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2, загальна сума проведених розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі склала 3031753,90 грн.

Перевіряючим було встановлено та зазначено у Акті перевірки, що згідно баз даних СОД РРО загальна сума проведених розрахункових операцій через ПРРО ф.н. 4000244135 від 06.01.2022 (скасований 30.01.2024), ПРРО ф.н. 4000798234 від 29.01.2024 та Checkbox 3 ф.н. 4000802081 від 01.02.2024, склала 1224901,60 грн. Таким чином, на момент проведення фактичної перевірки, в порушення вимог пунктів 1, 2 Закону №265/95-ВР, загальна сума не проведених через ПРРО у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 , розрахункових операцій за продані товари, склала - 1806852,30 грн. На момент початку перевірки загальна сума розрахункових операцій, проведених без застосування ПРРО складає 1814241,30 грн.

Також встановлено реалізацію необлікованого товару - на об`єкті господарювання відсутні первинні документи на складну побутову техніку - машинки на радіоуправлінні на загальну суму 1440,00 грн.

Додатки до акта перевірки: акт контрольної розрахункової операції, опис коштів, Х-звіт (вибірка із СОД РРО), запит, фактичні залишки ТМЦ, фотокопії, почекова інформація з 01.10.2023 по 19.03.2024.

18.04.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00046730704, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2707282,05 гривень (т.1 а.с. 26).

18.04.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00046720704, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1440,00 гривень (т.1 а.с. 27).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

При цьому, у наказі про проведення перевірки має зазначатись дата його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Таким чином, норми пункту 81.1 статті 81 ПК України визначають обов`язковість зазначення в наказі про проведення перевірки, зокрема, фактичної, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 02.04.2024 у справі № 640/22507/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Судом встановлено, що у наказі від 18.03.2024 №210-п правовими підставами призначення перевірки зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо підстав проведення перевірки, які викладені в наказі на підставі якого податковий орган здійснив перевірку позивача суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, згідно яких у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд встановив, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, став лист ДПС України №6816/7/99-00-07-04-01-07 вiд 12.03.2024, у якому вказано, що за iнформацiсю з вiдкритих джерел та проведеним аналiзом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у магазинi за адресою: АДРЕСА_1 при продажу товарів видаються розрахунковi документи, якi мiстять спотворену iнформацiю про проведенi розрахунки. Вказано на необхідність проведення фактичної перевірки, зокрема і за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 168).

У додатку 5 до наказу від 18.03.2024 №210-п про проведення фактичних перевірок, зазначено, що метою проведення перевірки позивача є перевірка порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

За такого правового регулювання, суд вважає, що відповідач мав наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача, а у вказаному наказі наявний мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки позивача, тому права позивача не є порушеними.

Матеріалами справи також встановлено, що копію наказу 18.03.2024 №210-п та направлень від 18.03.2024 за №954 та №955 на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вручено продавцю ОСОБА_2 19.03.2024 о 13 год. 48 хв., що засвідчено її підписом.

При цьому судом встановлено, що при здійсненні контрольної розрахункової операції, ОСОБА_2 як продавцем було реалізовано представникам Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області області «щоденник діловий датований» вартістю 121,0 гривень що підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини свідчить про те, що ОСОБА_2 як посадова (службова) особа, в розумінні ПК України виконувала трудову функцію, яка притаманна продавцю товарів, на користь та в інтересах позивача, а саме здійснила реалізацію товарів, що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , провела розрахункову операцію, мала доступ до місця проведення розрахункових операцій та готівкових коштів позивача, які знаходилися у касі. Тобто здійснювала повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.

Окрім того, згідно повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО від 31.01.2024 №16 ОСОБА_2 позивачем делеговано право підпису електронних документів, у графі «тип підпису» зазначена як старший касир (т.1 а.с. 21).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавець наділив правом на отримання наказу та направлень на перевірку, підписання актів перевірки саме "осіб, які фактично проводять розрахункові операції", при цьому, дані норми не містять жодних вимог щодо їх офіційного працевлаштуванням у фізичної особи-підприємця.

Тобто, контролюючим органом було дотримано вимоги ПК України, які регламентують порядок проведення фактичної перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України (стаття 15 Закону №265/95-ВР).

Розділ II Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. А також, надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР (у редакції на період виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.

Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства Фінансів України №13 від 21.01.2016 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)", з метою виконання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та удосконалення нормативно-правових актів, пов`язаних із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, затверджено: Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядок подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форму Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма №ЗВР-1) та Інструкцію щодо його заповнення.

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу I).

Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення (пункт 1 розділу II).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 цього ж Закону. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до пункту 80.4. статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За правилами підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 20.1.11 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством.

Як зазначено у акті фактичної перевірки перед початком фактичної перевірки були проведені контрольні розрахункові операції. Зокрема, 13.03.2024 було придбано товар - «скріпки 28 мм.» вартістю 2,0 грн., з використанням POS-терміналу. При цьому покупцеві було видано слім-чек POS-терміналу та фіскальний чек ПРРО № tzoILogRoRe (товарний чек №44372) не встановленого зразка.

З цього приводу суд зазначає, що у матеріалах справи наявний товарний чек №44372 на суму 12,00 грн від 13.03.2024, у якому зазначено одиницю товару «скріпки 28мм».

Проте, суд зауважує, що зазначений чек є неналежним та допустимим доказом у цій справі, оскільки ні в наказі на перевірку від 18.03.2024 №210-п, ні у переліку додатків до Акта перевірки він не значиться. Працівниками податкового органу не складались акт за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 ; також не відомо, яка саме посадова особа податкового органу здійснила контрольну розрахункову операцію; придбаний товар не повертався та не складався акт повернення придбаного товару позивачу за результатами такої контрольної розрахункової операції. Контрольна розрахункова операція була проведена 13.03.2024, а наказ на проведення фактичної перевірки позивача видано 18.03.2024.

З огляду на вищезазначені обставини та наведені положення норм матеріального права, можна дійти висновку, що контрольна розрахункова операція посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону №265/95-ВР. Тому, у контролюючого органу відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що передбачені пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за правопорушення у вигляді невидачі відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа на суму 12,00 грн, а саме - застосування штрафної санкції за порушення вчинене вперше, в розмірі 100 % вартості проданих товарів.

Згідно Акта перевірки 19.03.2024 була проведена повторна контрольна розрахункова операція, в ході якої придбано за готівку товар - «щоденник діловий датований» вартістю 121,0 гривень. При цьому, оформлений належним чином у ФОП ОСОБА_1 працівник - касир ОСОБА_2 , не провела дану розрахункову операцію через ПРРО та не видала розрахунковий документ на вищезазначену суму.

Наявним у матеріалах справи Актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (наданих послуг) підтверджується факт придбання товару у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 121,00 грн, при цьому розрахунковий документ видано не було. Вказаним Актом також підтверджено повернення придбаного товару суб`єкту господарювання. Зі сторони суб`єкта господарювання акт підписано ОСОБА_2 .

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на видачу посадовим особам, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.

Як встановлено судом, у ході судового розгляду справи, проведення вказаної контрольної розрахункової операції було здійснено за особисті кошти посадових осіб, які проводили фактичну перевірку.

Враховуючи те, що законодавство не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних розрахункових операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу частини 2 статті 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції, а тому контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

З огляду на вищезазначені обставини та наведені положення норм матеріального права, можна дійти висновку, що повторна контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача також проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону №265/95-ВР.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем нарахована за це порушення штрафна санкція у розмірі 150 відсотків вартості, як за повторне правопорушення.

У ході фактичної перевірки встановлено, що позивач у своїй роботі використовує програму «Укрсклад», яка під`єднана до ПРРО з фіскальним №4000798234 та Checkbox 3 з фіскальним №4000802081. Згідно даних Єдиного реєстру за період з 01.10.2023 по 19.03.2024 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2, загальна сума проведених розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі склала 3031753,90 грн. Водночас, згідно баз даних СОД РРО загальна сума проведених розрахункових операцій проведених через ПРРО з фіскальним №4000244135 від 06.01.2022 (скасований 30.01.2024 року), ПРРО з фіскальним №4000798234 від 29.01.2024 та Checkbox 3 з фіскальним №4000802081 від 01.02.2024 року, склала 1224901,60 грн. Таким чином, на момент проведення фактичної перевірки, в порушення положень Закону України №265/95-ВР, загальна сума не проведених через ПРРО у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 , розрахункових операцій за продані товари, склала - 1806852,30 грн.

Тобто, як свідчать відомості Акта перевірки, контролюючий орган керувався даними системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій через РРО/ПРРО (далі - СОД РРО).

Пунктами 1, 2 розділу ІІ "Функціонування СОД РРО" Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477, встановлено СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

У переліку додатків до Акта перевірки значиться почекова інформація з 01.10.2023 по 19.03.2024. При цьому, у матеріалах справи наявні відомості із СОД РРО по Магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2) по ПРРО з фіскальним №4000798234 та Checkbox 3 з фіскасльним №4000802081 за період з 01.02.2024 по 19.03.2024 на загальну суму 1226907,20 грн.

Крім цього, згідно квитанції №1 про прийняття заяви про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій ПРРО за №1 та Checkbox 3 присвоєно фіскальні номери №4000798234 датою 31.01.2024 та №4000802081 датою 01.02.2024 відповідно (т.1 а.с. 18зв.).

З огляду на наведене, суд робить висновок, що почекова інформація із СОД РРО могла бути надана лише з 31.01.2024 (дати реєстрації ПРРО з фіскальним номером 4000798234). Вказане підтверджується і її змістом.

При цьому, відомості із баз СОД РРО по ПРРО з фіскальним №4000244135 від 06.01.2022 у матеріалах справи відсутні.

На підтвердження фактичного проведення позивачем розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі у період з 01.10.2023 по 19.03.2024 на суму 3031753,90 грн відповідачем надані фотографії монітора комп`ютера. Зокрема на фото1 (т.1 а.с. 33зв.) наявне зображення періоду «з 01.10.2023 по 19.03.2024», кількість операцій - 23121, сума - 3031753,90 грн, у графі «Активна фір.» значиться - м-н SUPER. При цьому, згідно вказаної фотографії неможливо встановити, відомості з якої саме бази даних використовуються відомості, по якому об`єкту, суб`єкту господарювання, їх дійсний зміст.

На іншому фото (т.1 а.с.36) зображені вкладки по різних суб`єктах та об`єктах господарювання.

Інших, доказів проведення позивачем розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі за період з 01.10.2023 по 19.03.2024 на суму 3031753,90 грн матеріали справи не містять.

Дослідивши долучені до Акта перевірки фотографії монітора суд дійшов висновку, що такі фотографії не є належними доказами у розумінні КАС України та не підтверджують вищевказаного порушення, оскільки: не містять дати, місяця та року здійснення фотографування, не дають можливості ідентифікувати об`єкт, де здійснювалося фотографування, Акт перевірки взагалі не містить згадки про пристрій зйомки на який були зроблені відповідні фото.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статтей 73, 75-76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином суд дійшов висновку, що надані відповідачем до Акта перевірки докази не можуть вважатись належними та достовірними, з огляду на те, що з них неможливо встановити дату їх здійснення, місце їх здійснення, особу, якою вони були здійснені та безпосередньо факт допущення позивачем порушення, їх дійсний зміст, якого об`єкта, суб`єкта господарювання стосуються, яким пристроєм вони були зроблені.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №813/2901/18.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21.

Отже, саме на відповідача покладено тягар доказування правомірності свого рішення, при цьому застосовується стандарт доказування "поза розумним сумнівом".

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення від 18.04.2024 №00046730704 вбачається, що сума штрафних санкцій 2707282,05 гривень застосована до позивача за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Суд наголошує, що у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Також суд зазначає, що ході перевірки не встановлено, а почекова інформація із СОД РРО не містить відомостей про те, що позивачем у період з 01.10.2023 по 19.03.2024 покупцям не надавались або надавались розрахункові документи невстановленої форми або змісту.

Водночас зі змісту наданих позивачем вибірково фіскальних чеків вбачається, що їх форма та зміст повністю відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №13 від 21.01.2016.

Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2707282,05 гривень за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Суд вчергове наголошує, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб`єкта владних повноважень, який виступає від імені держави.

З огляду на викладене, враховуючи дослідженні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що податкове повідомлення - рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області №00046730704 від 18.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00046720704 від 18.04.2024 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1440,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

В ході перевірки податковим органом здійснено вибіркове зняття фактичних залишків товарів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 19.03.2024 та складено їх перелік, згідно якого встановлено наявність машинок на радіоуправлінні у кількості трьох штук на загальну суму 1440,00 грн.

За приписами абзацу 60 статті 2 Закону №265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 за №231 до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій належать, зокрема іграшки на радіокеруванні (код УКТЗЕД 9503 00 75 00).

Отже, ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

За змістом абзацу 1 пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Отже, ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено "Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку" (далі - Порядок №496).

Так, згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку №496 визначено, що документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи.

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу II Порядку №496).

При цьому, пунктом 11 Розділу II Порядку №496 передбачено, що Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Представник позивача не надав суду доказів того, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення фактичної перевірки надала контролюючому органу документи, які підтверджують облік та походження товарів, а саме затверджену Порядком №496 Форму ведення обліку товарних запасів.

При цьому, не надано відповідної Форми ведення обліку товарних запасів, що затверджена Порядком №496, і до заяв по суті справи під час судового розгляду.

Вказане свідчить про правомірність висновків перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що виразилося у здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів на загальну вартість 1440,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про правомірність податкового-повідомлення-рішення №00046720704 від 18.04.2024.

Щодо доводів представника позивача про те, що почекова інформація з 01.10.2023 по 19.03.2024 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не була долучена позивачем до відзиву та заздалегідь надіслана на поштову адресу позивача до подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 9 статті 79 КАС України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено копії відомостей із СОД РРО по Магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2) по ПРРО з фіскальним №4000798234 та Checkbox 3 з фіскальним №4000802081, які є аналогічними за змістом із відомостями, що надані суду позивачем разом із заявою від 04.09.2024. Вказане свідчить про наявність у позивача таких доказів та виключає обов`язок відповідача здійснювати їх попереднє надсилання останньому.

Що стосується попереднього надсилання позивачу доданих до відзиву інших матеріалів, то суд зазначає, що у матеріалах справи міститься скрін направлення відповідачем відзиву із додатками на елекронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану нею у позовній заяві. Також, суд враховує, що позивачем у позовній заяві зазначено про наявність у неї електронного кабінету, однак насправді такий кабінет у підсистемі «Електронний суд» на час розгляду справи відсутній. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для неврахування наданих відповідачем доказів при прийнятті рішення у справі, визнання їх недопустимими та неналежними. Іншим зазначеним представником відповідача у клопотанні доказам, суд надав оцінку у рішенні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення №00046730704 від 18.04.2024 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2707282,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК