Решение № 124672129, 24.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5257/24

Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, після нарахованої індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 та з 01.03.2024, щодо обмеження розміру пенсії, яка підлягала до виплати сумою, яка встановлена після виконання попереднього рішення суду та порівнюється з максимальним розміром пенсії;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням нарахованої індексації, з 1.03.2023 передбаченою постановою КМУ від 24.02.2023 № 168, з 01.03.2024 постановою КМУ № 185 від 23.02.2024 та в подальшому, без обмеження її розміром , який встановлений після виконання попереднього рішення суду та здійснити доплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат;

- допустити до негайного виконання дане рішення в межах платежу за один місяць (у відповідності до статті 371 КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-XII).

Позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області під час здійснення перерахунку пенсії обмежило розмір грошового забезпечення максимальним розміром.

Позивач вважає, що даними діями було порушене його право на отримання пенсії в повному обсязі.

09 серпня 2024 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суд відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с. 21).

20 листопада 2024 року ухвалою суду провадження в справі зупинено.

24 січня 2024 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суд поновлено провадження в адміністративній справі.

19.08.2024 (вх. № 21623/24) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що пенсія позивачу виплачувалась у визначеному нормами чинного законодавства розмірі та порядку.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII з 2001 року, що підтверджується копією пенсійної справи № 90/7136.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 по справі № 340/451/22головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у листопаді 2022 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.

В подальшому, Головне управління з 01.03.2022 здійснило нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, однак обмежило розмір пенсії до виплати сумою, нарахованою на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 по справі № 340/451/22. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 340/5728/23 було зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 188 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» позивачу було здійснено з 01.03.2022 нарахування індексації. Проте, така індексація з 01.03.2022 не виплачувалася у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром.

З 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", відповідно до розрахунків з пенсійної справи позивача, здійснено нарахування індексації. Дана індексація, також не виплачувалась у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Також, з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" проведено індексацію пенсії, однак вона не виплачується у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Не погоджуючись з діями пенсійного фонду, щодо обмеження розміру пенсії позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про забезпечення виплати пенсії в повному обсязі без обмеження максимальним розміром.

Листом від 27.03.2024 № 3511-3425/К-04/8-1100/24 відповідач відмовив у виплаті пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), що набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статті 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статті 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

У постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Таким чином, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області максимального розміру пенсії позивача право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд врахував, що відповідач при перерахунку з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», однак обмежив розмір пенсії до виплати сумою, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплату не здійснено.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 березня 2023 року виплату нарахованої пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 року, № 168 від 24.02.2023 року, № 185 від 23.02.2024 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір від сплати судового збору звільнений».

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії ОСОБА_2 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року виплату нарахованої пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбачено постановами Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 року, № 168 від 24.02.2023 року, № 185 від 23.02.2024 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Допустити до негайного виконання дане рішення в межах платежу за один місяць (з урахуванням виплачених сум).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА