Решение № 124671986, 24.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року № 320/48701/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Будпостач"

до Черкаської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 02.08.2024 №UA902080/2024/000118/1 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для надання заяв по суті.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнано. Зазначено, що під час проведення контрою правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, надані декларантом, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та надані не в повному обсязі. Водночас, декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58 та частини другої статті 52 Митного кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 лютого 2024 між позивачем та компанією ZHEJIANG SUN TEXTILENE CO., LTD було укладено контракт №1745, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує килимки в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід ємною частиною контракту.

Лля організації перевезення товарів до України, 24.02.2020 позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.

14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

20 лютого 2024 продавець виписав позивачу платформу інвойс №2024SUN057D на суму 22 018,80 доларів США.

05 березня 2024 року позивач на підставі контракту від 19.02.2024 №1745 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №40 грошові кошти в розмірі 6 605,64 доларів США.

17 травня 2024 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс №2024SUN057D для відвантаження товарів за ціною 22 018,80 доларів США.

17 травня 2024 року для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію №310120240518194189 за ціною 22 018,80 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

20 травня 2024 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №СWDN20240507A.

07 червня 2024 року позивач на підставі контракту від 19.02.2024 №1745 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №177 грошові кошти в розмірі 15 413,16 доларів США. Загальна сума становить 22 018,80, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.

19 червня 2024 року на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С245609536510012.

05 липня 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653379355, а перевізник компанія Маеrsk А/S (Данія) виписав інвойс №5653379356/

12 липня 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №50.

На підставі залізничної накладної УМВС від 17.07.2024 №00000314 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.

Відповідно до товарно-транспортної накладної СМR від 01.08.2024 №8066А товари були доставлені з м. Гданськ (Польща) до Черкаської митниці.

02 cерпня 2024 року позивач направив лист в якому зазначив, що ПП «Будпостач» здійснило 100% оплату постачальнику, згідно контракту №1745 від 19.02.2024 за товар, який постачається згідно інвойсу №2024SUN057D від 17.05.2024 платіжними інструкціями в іноземній валюті №40 від 05.03.2024 та №177 від 07.06.2024 на загальну суму 22 018,80 доларів США.

02 серпня 2024 року позивач подав відповідачу митну декларацію №24UА902080802773U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 22 018,80 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UА902080802773U4 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UА 902080/2024/000178, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 19.02.2024 №1745 між позивачем та компанією ZHEJIANG SUN TEXTILENE CO., LTD з додатками; прас-лист від 17.05.2024 б/н; комерційний інвойс від 17.05.2024 №2024SUN057D; коносамент від 20.05.2024 №СWDN20240507А; митну декларацію Китаю №310120240518194189 від 17.05.2024; сертифікат походження №С245609536510012 від 19.06.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №40 від 05.03.202 про оплату товару; платіжну інструкцію в іноземній валюті №177 від 07.06.2024 про оплату товару; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №17А00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Маеrsk А/S (Данія); рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 05.07.2024 №5653379355 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; інвойс компанії Маеrsk А/S (Данія) від 05.07.2024 №5653379356 для оплати послуг з перевезення товарів; довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.07.2024 №50; товарно-транспортну накладну СМR від 01.08.2024 №8066А; залізничну накладну УМВС №00000314 від 17.07.2024; лист про оплату від 02.08.2024; презентацію від 02.08.2024; декларацію митної вартості.

Відповідач направив до декларанта електронне повідомлення від 02.08.2024 №1054916, у якому зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов`язав декларанта надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

02 серпня 2024 року у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.

02 серпня 2024 року Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000118/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів килимки, за резервним методом.

Крім того, Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА902080/2024/000178 від 02.08.2024.

02 серпня 2024 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080802784U8 по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 41 280.89 грн ПДВ 77 057.66 грн, всього на загальну суму 118 338,55 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 23, 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно статті 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 статті 54 МКУ, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 4 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частини 5 статті 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 року (справа №140/1713/19).

Згідно положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною 2 статті 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Судом встановлено, що відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 29.01.2024 №500500/2024/3133.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 частини 2 статті 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

За правилами частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

В електронному повідомленні від 02.08.2024 №1054916 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 02.08.2024 №1054916 митний орган вказав, що «Відповідно до п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 19.02.2024 №1745, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, які передбачені п.2.1. зовнішньоекономічного договору від 19.02.2024 №1745, щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару», то самі по собі обставини про ненадання сертифікату якості (відповідності) не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною З статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що сертифікат якості (відповідності) не входить до переліку документів, визначеного статтею 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі №810/690/17, провадження № К/9901/42594/18: « 17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено».

Також, у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 02.08.2024 №1054916 митний орган посилався на те, що «Відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 19.02.2024 №1745, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення та/або додавання до ціни товару зазначених витрат, які є обов`язковими складовими митної вартості товару та відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені», то про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав свідчать ті обставини, що ввезення товарів здійснено на умовах поставки FOB порт Ningbo Китай правил Інкотермс 2020.

Відповідно до умов поставки FОВ правил Інкотермс Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Упаковка повинна містити належне маркування».

Відповідач також посилається на п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 19.02.2024 №1745, про те, що вартість товару включає в себе вартість пакування.

Відтак, поставка товару на умовах РОВ "франко-борт" зобов`язує продавця забезпечити за свій рахунок пакування товару, необхідне для перевезення товару, а упаковка повинна містити належне маркування. Таким чином, вартість пакування включено у ціну товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 02.08.2024 №1054916 митний орган вказав, що:

- в рахунку від 05.07.2024 № 5653379356 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 216,59 дол.США та «Documentation in Gdansk 54,15 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ;

- в рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 05.07.2024 5653379356 від імені Maersk А/S відсутні відомості про операції завантаження;

- в рахунку від 05.07.2024 №5653379356 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження;

- відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню;

- відповідно відомостей коносамента від 20.05.2024 № CWDN20240507А, партія

оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт Ningbo (Китай) - Гданськ (Польща). Відповідно відомостей залізничної накладної від 17.07.2024 №00000314 транспортування партії оцінюваного товару здійснювалось за маршрутом Gdansk порт (Польща) Medyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначені у товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт NINGBO (Китай) - Gdansk порт (Польща) - Меdyka (Польща) Мостиська (Україна), що свідчить про наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту;

- в наданих до митного оформлення рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 05.07.2024 5653379356 від імені Maersk A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;

- в рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом ЗО днів. В рахунку від 05.07.2024 №5653379356 від імені Maersk A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 02.08.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.

Проте, митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.07.2024 №50, у якій зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 117 984,08 грн. та 1 770,74 доларів США, що включені до митної вартості. Митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві.

Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/990 1/5149/18, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердженнявитрат на перевезення товарів.

Щодо твердження у графі 33 оскаржуваного рішення відповідача про те, що «Documentation fr» - плата за документацію та «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, то довідка про транспортні витрати від 12.07.2024 №50 також містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 54,15 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 216,59 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.

У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «В рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 05.07.2024 №5653379356 від імені Maersk A/S відсутні відомості про операції завантаження», проте такі твердження не відповідають дійсності з огляду на наступні докази.

У рахунку від 05.07.2024 №5653379356 зазначені послуги «Оформлення документації у Гданськ, Польща 54,15 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 216,59 доларів США. Такі ж самі послуги зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.07.2024 №50 .

Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 216,59 доларів США включені послуги з вивантаження трьох контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.

Відомості у рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД, були зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.07.2024 №50, вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 117 984,08 грн. та 1 770,74 доларів США, що включені до митної вартості.

Суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування

адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" у пункті 14 Висновків якої зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження №К/9901/5149/18: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 02.08.2024 №1054916 про те, «В рахунку від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом ЗО днів. В рахунку від 05.07.2024 №5653379356 від імені Мaersk А/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 02.08.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», то самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 05.07.2024 №5653379355 від імені Мерск Україна ЛТД тау рахунках від 05.07.2024 №5653379356 від імені Мaersk А/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.07.2024 №50, що включені до митної вартості.

Стосовно відомостей у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні про те, що «До митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 17.05.2024 № 310120240518194189 без перекладу в зв`язку з чим відомості зазначені в них не можливо ідентифікувати з задекларованими відомостями», то суд враховує, що згідно частини 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. До зазначеного переліку не входить такий документ, як експортна декларація (митна декларація країни відправлення, тобто митна декларація, що оформлена в Китаї при вивезенні товарів в Україну в режимі експорту).

Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17, адміністративне провадження № К/9901/18485/18 визначено: «частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов`язковому поданню при митному оформленні товарів».

Крім цього, самі по собі обставини ненадання документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених частиною З статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли надані декларантом документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина З статті 53 МК України).

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості також не можуть бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: …однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості....

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За таких умов суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №UA902080/2024/000118/1 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжну інструкцію від 15.10.2024 №1687 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач", суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Черкаської митниці суму судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Будпостач (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 02.08.2024 №UA902080/2024/000118/1 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Будпостач (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76, код ЄДРПОУ 44005652).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.