Решение № 124671123, 23.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 160/32309/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., за участі секретаря судового засідання Ткач Д.М., представника позивача - Вітовича О.Я., представника відповідача - Порохової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000932.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA500500030466U1, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24 грудня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією №24UA500500030466U1 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Одночасно з відзивом на позовну заяву від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року клопотання відповідача задоволено, призначено розгляд справи на 23 січня 2025 року.

25 грудня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити. Вказує на те, що позивачем до митного оформлення були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України. Зазначені документи не містили розбіжностей та давали можливість митному органу впевнитися в достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 19.07.1999, ідентифікаційний код: 30487219.

Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Судом встановлено, що 08 листопада 2019 року між позивачем та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) як продавцем укладено контракт №3368-YM/CN (далі - Контракт) на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо, КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 та включає в себе вартість навантаження товару на території Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість серитфікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

За умовами пункту 3.1. контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється Покупцем в Доларів США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок Продавця у наступному порядку: 100% від суми, зазначеної в специфікації, покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2. контракту.

29 травня 2024 року постачальник по контракту YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) виставив позивачу інвойс №YM2024024 від 29.05.2024 на оплату товару на загальну суму 68 352, 72 дол. США.

Судом встановлено, що 18.07.2024 позивач здійснив свіфт-платіж по контракту на загальну на суму 241951,00 дол. США на користь YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) з наступним призначенням платежу: попередня оплата за товар по контракту №3368-YM/CN від 08.11.2019 за інвойсами №YM2024024 від 29.05.2024, YM2024025, YM2024026, YM202427.

Отже, позивачем оплачено за поставлений в рамках контракту товар на підставі виставленого інвойсу №YM2024024 від 29.05.2024 на суму 68 352,72 дол. США.

09 квітня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (далі - Експедитор) укладено договір транспортного експедирування №88189 (надалі Договір транспортного експедирування), за умовами якого, з урахуванням внесених додатковою угодою від 01.06.2023 змін, експедитор зобов`язується організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом та/або річковим, та/або автомобільним, та/або іншим узгодженим транспортом.

Відповідно до підпункту 2.1.1 Договору Експедитор має право здійснювати підбір перевізників та укладати з ними договори на перевезення вантажів.

Право щодо залучення третіх осіб для виконання цього договору підтверджується також положеннями пункту 4.3. Договору транспортного експедирування.

Так, в матеріалах справи міститься договір автомобільних перевезень вантажів від 01.04.2024 №01042024-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОСТАН КОМПАНІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна».

На підтвердження надання послуг транспортного експедирування, здійснення перевезення вантажу морським та автомобільним видами транспорту сторонами укладено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004836 по рахунку №СФ-0039816 від 02.09.24 на суму 39 356, 04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004838 по рахунку №СФ-0039818 від 02.09.24 на суму 28 065, 19 грн та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004837 по рахунку №СФ-0039817 від 02.09.24 на суму 329 356, 13 грн.

Позивач здійснив оплату наданих Експедитором послуг, що підтверджується платіжними інструкціями №211472 від 19.09.2024 на суму 39 356,04 грн., платіжною інструкцією від 19.09.2024 №211499 на суму 329 356, 13 грн. та платіжною інструкцією №211446 від 19.09.2024 на суму 28 065, 19 грн., а у загальному розмірі на суму 396 777, 36 грн.

Також, позивачем було застраховано товар на час здійснення його перевезення, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься заява на страхування окремого перевезення вантажу №19754 від 15.07.2024.

У вересні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару взуття домашнє (тапочки) з верхом із текстильніх матеріалів, на підошві з гуми: -арт. YMSP2003-17 - капці кімнатні чоловічі закриті (верх та підкладка - поліестер; підошва - гума / у асортименті розмірів), - 10224 пар. -арт. YMSP2003-19 капці кімнатні жіночі, на підставі контракту від 08.12.2019 №3368-YM/CN, митне оформлення якого здійснювалося через Одеську митницю.

02.09.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Одеської митниці електронну митну декларацію №UA500500/2024/030466 від 02.09.2024, в якій задекларував 4 (чотири) товари, визначив їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 68 352, 72 дол. США (2806508, 01 грн. та складових митної вартості: витрат на транспортування до кордону України у сумі 373 550,93 грн., а також витрат на страхуванняя в сумі 813,57 грн.).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

Сертифікат якості №б/н від 29.05.2024;

Пакувальний лист №б/н від 29.05.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) №YM2024024 від 29.05.2024;

Коносамент від ZJSM24060236 від 12.06.2024;

Автотранспортна накладна №495 від 31.08.2024;

Декларацiя про походження товару №YM2024024 від 29.05.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-39816 від 02.09.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-39817 від 02.09.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-39818 від 02.09.2024;

Документ, що підтверджує вартість страхування №19754 від 15.07.2024;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) №3368-YM/CN від 08.11.2019;

Специфікація до контракту №297 від 29.05.2024;

Внутрішній договір (контракт) доручення №04г0д від 11.03.2020;

Договір (контракт) про перевезення №88189 від 09.04.2019;

Акт зважування №15346 від 31.08.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

03.09.2024 Одеською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000460/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA500500030466U1 від 02.09.2024, скоригував митну вартість одиниці товару із рівня 1,4732 доларів США з до рівня 2,2490 доларів США за одиницю, що призвело до переплати позивачем мита на суму 69 037,49 грн. та податку на додану вартість на суму 151 882, 49 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000932.

Позивач скористався правом щодо надання митному органу додаткових документів та звернувся до митного органу із відповідною заявою, в якій просив скасувати раніше ухвалене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000460/1.

Зокрема, позивач листом від 03.09.2024 №0309-1 надав митному органу копії наступних документів:

-Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-Маркет»: банківські та платіжні документи - swift №б/н від 18.07.2024;

-Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 04.10.2024);

-Платіжне доручення в іноземній валюті №3019 від 17.06.2024;

-Прайс-лист б/н від 19.05.2023р. від продавця оцінюваних товарів;

-Комерційну пропозицію б/н від 22.05.2023;

-Копію митної декларації країни відправлення №292120240000483047 від 29.05.2024;

-Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні доручення №211499, №211472, №211446 від 19.09.2024;

-Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004836, №ОУ-0004837, №ОУ- 0004838 від 02.09.2024;

-Експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-1059/4 від 07.10.2024.

Проте, митний орган відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган, серед іншого, зазначив наступне: 1) в СМR від 31.08.2024 №495 зазначено, що перевізником є «Тріостон компані», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.09.2024 №СФ-39818 та від 02.09.2024 №СФ-39817, від 02.09.2024 №СФ-39816, видані ТОВ «ТГЛ Укріїна»; 2) згідно з умовами п 4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2019 №3368-YM/CN Продавець зобов`язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася; 3) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №19754 від 15.07.2024 не відповідає вищезазначеним умовам; 4) в специфікаціії від 29.05.2024 №297 зазначено що оплата здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження вантажу на судно, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA500500030631U7 від 03.09.2024.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем з огляду на те, що декларантом до митного оформлення надано товаросупровідний документ CMR, який містить печатку ТОВ «Тріостон компані» в той час, як рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг був виставлений компанією ТОВ «ТГЛ Україна». Відтак, на думку митного органу, така складова митної вартості як витрати на транспортування документально не підтверджена.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

09 квітня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (далі - Експедитор) укладено договір транспортного експедирування №88189 (надалі Договір транспортного експедирування), за умовами якого, експедитор зобов`язується організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом та/або річковим, та/або автомобільним, та/або іншим узгодженим транспортом (код 4301 в митній декларації).

Відповідно до підпункту 2.1.1 Договору Експедитор має право здійснювати підбір перевізників та укладати з ними договори на перевезення вантажів.

Так, в матеріалах справи міститься договір автомобільних перевезень вантажів від 01.04.2024 №01042024-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОСТОН КОМПАНІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна».

Відтак, Експедитор ТОВ «ТГЛ Україна» залучив для здійснення перевезення вантажу позивачу компанію ТОВ «ТРІОСТОН КОМПАНІ».

Оскільки у позивача наявні договірні відносини саме з ТОВ «ТГЛ Україна», то всі рахунки виставлялися зазначеною компанією.

На підтвердження надання послуг транспортного експедирування, здійснення перевезення вантажу морським та автомобільним видами транспорту та страхування вантажу сторонами укладено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004836 по рахунку №СФ-0039816 від 02.09.2024 на суму 39 356, 04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004838 по рахунку №СФ-0039818 від 02.09.2024 на суму 28 065,19 грн та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0004837 по рахунку №СФ-0039817 від 02.09.2024 на суму 329 356, 13 грн, а у загальному розмірі на суму 396 777, 36 грн.

Позивач здійснив оплату наданих Експедитором послуг, що підтверджується платіжними інструкціями №211472 від 19.09.2024 на суму 39 356,04 грн., платіжною інструкцією від 19.09.2024 №211499 на суму 329 356, 13 грн. та платіжною інструкцією №211446 від 19.09.2024 на суму 28 065, 19 грн., а у загальному розмірі на суму 396777,36 грн.

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи митного органу в оскаржуваному рішенні про непідтвердження такої складової митної вартості як транспорті витрати.

Щодо зауважень митного органу про те, що позивач не надав під час митного оформлення експортну декларацію країни відправлення.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом, відтак, зауваження відповідача щодо ненадання до митного оформлення зазначеної декларації не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки така декларація надається до митного оформлення як додатковий документ, якщо є сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі документи для підтвердження митної вартості товару та її складових.

Щодо ненадання банківських платіжних документів як підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначені твердження митного органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, банківський платіжний документ swift б/ від 18.07.2024 було надано позивачем до митного оформлення, що підтверджується наданим митним органом разом з відзивом листом ТОВ «АТБ-маркет» №0309-1 від №03.09.2024.

Зазначений лист позивач надавав до митного органу у відповідь на повідомлення Одеської митниці про запит додаткових документів.

Також, банківські платіжні документи надавалися позивачем до митного органу листом від 30.10.2024 №М-2024-9301 під час реалізації позивачем права, передбаченого ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару»

Щодо твердження посадової особи митного органу про те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору.

Як слушно зазначає позивач, згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування».

Отже, жодна зі сторін контракту на поставку товару не була зобов`язана складати договір обов`язкового страхування.

Натомість, правила щодо мінімального страхового покриття згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» стосуються виключно умов поставки - СIF і CIP.

Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, згідно п.4.1. Контракту від 08.11.2019 №3368-YM/CN передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-NINGBO.

Натомість, зазначені в оскаржуваному рішенні вимоги щодо мінімального страхового покриття (110%) не стосоується випадків добровільного страхування вантажу покупцем товару за власний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавався до митного оформлення Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 11.03.2020, укладений зі страховою компанією АТ «Страхова компанія «АРКС», а також заява на страхування окремого перевезення вантажу №19754 (код документа 3008 в гр. 44 митної декларації). В зазначеній заяві міститься інформацію щодо розміру страхового платежу.

Зазначені витрати на страхування включались до митної вартості товарів.

При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, позивачем належним чином підтверджено таку складову митної вартості як витрати на страхування.

Відтак, зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими, а тому коригування відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом використовуючи при цьому джерело інформації МД від 11.07.2024 № UA100330/2024/512561 є протиправним.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024 та картки відмови №UA500500/2024/000932 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6341,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №88054 від 04.12.2024.

Отже, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, проспект О.Поля, 40, ідентифікаційний код: 30487219) до Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, ідентифікаційний код: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA500500/2024/000460/1 від 03.09.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA500500/2024/000932 від 03.09.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, проспект О.Поля, 40, ідентифікаційний код: 30487219) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, ідентифікаційний код: 44005631) судовий збір у розмірі 6341,80 грн. (шість тисяч триста сорок одну гривню вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.01.2025.

Суддя А.О. Сластьон