Решение № 124651219, 24.01.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11946/24

Провадження № 2/750/191/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Маринченко О.А.,

секретар судового засідання Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

09 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з використанням засобів поштового зв`язку звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 02260-11/2021 від 03 листопада 2021 року в сумі 46200 грн.

Обґрунтовано позов,зокрема,тим,що 03листопада 2021року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Інвеструм» та ОСОБА_1 булоукладено договірпро наданняфінансового кредиту№ 02260-11/2021,відповідно доумов якоговідповідачу булонадано фінансовийкредит наумовах строковості,зворотності,платності,який вінзобов`язався повернутита сплатитипроценти закористування ниму порядкута наумовах,визначених договором. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 13 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (клієнт) укладено договір факторингу № 13012023, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача в сумі 46200 грн., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що відповідачем було підписано кредитний договір саме електронним цифровим підписом. Відповідач не отримував електронний цифровий підпис та ніколи їм не підписував. Матеріали справи не містять доказів, що спірний кредитний договір був акцептований сторонами в порядку, передбаченому законом, що його підписав відповідач та саме цей договір розумів відповідач і погодився на отримання грошових коштів на умовах, визначених у договорі. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором, інформації щодо відкриття рахунку для зарахування кредиту, отримання картки та доказів користування відповідачем кредитними коштами. Жодних дій, які б свідчили про визнання відповідачем заборгованості за договором, він не вчиняв. Крім того, відповідач не вчиняв дій, спрямованих на отримання кредиту, а тому кредитний договір є таким, що не укладався, а права та обов`язки у сторін не виникали. Також, у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року відсутні підписи обох сторін, тому є недоведеним, що був переданий саме борг відповідача. Окрім цього, відповідач перебуває на військовій службі, на нього поширюється пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому проценти за користування кредитом стягненню з нього не підлягають.

Позивач подаввідповідь навідзив,в якійзазначив,що порядокукладення договорівна отриманняонлайн кредитівє наступним.Клієнт здійснюєоформлення кредитушляхом заповненнязаявки наотримання кредитуна сайтітовариства,обов?язково вказуючивсі дані,зазначені взаявці,як обов?язковідля заповнення.Клієнт обираєперсональний логіні парольдля входув особистийкабінет.При підписаннідокументів нателефонний номерклієнта направляєтьсяповідомлення зодноразовим ідентифікаторому виглядікоду,який клієнтзобов?язаний ввестина веб-сторінці(електроннийпідпис одноразовимідентифікатором).Електронний підписодноразовим ідентифікаторомяк аналогвласноручного підписує підтвердженнямособи клієнта. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства і формує особистий кабінет клієнта. Рішення про надання кредиту приймається товариством на підставі автоматизованої системи аналізу даних заявника. Товариство інформує клієнта про прийняття рішення про видачу кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер клієнта, а також відповідна інформація зазначається в особистому кабінеті. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, товариство робить клієнту в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку «з умовами договору (оферти) згоден», після чого клієнту надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним та завантажується в особистий кабінет клієнта. Товариство не пізніше 2 робочих днів з дати підписання договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківську картку клієнта, зазначену клієнтом в заявці. Договір про надання фінансового кредиту № 02260-11/202 був підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору (шляхом введення коду 0318). Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування процентів у зв`язку із простроченням строку повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору. Нарахування процентів за договором було здійснено первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору. Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв?язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. При укладенні кредитного договору відповідач не мав статусу військовослужбовця та дія Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширювалася. Тільки з 11 листопада 2022 року відповідача прийнято для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 , у той час як зобов`язання за кредитним договором він мав виконати до 24 лютого 2022 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2024 року задоволено клопотання Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»про витребуваннядоказів.Витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» інформацію про наявність у ОСОБА_1 картки/рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приват Банк» станом на 03 листопада 2021 року; інформацію про належність ОСОБА_1 картки/рахунку (маска картки НОМЕР_2 ); інформацію про надходження на картковий рахунок (маска картки НОМЕР_2 ) грошових коштів у сумі 12000 грн. у період з 03 листопада 2021 року до 13 листопада 2021 року; виписку по картці/рахунку (маска картки НОМЕР_2 ) за період з 03 листопада 2021 року до 13 листопада 2021 року.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник подав заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності та відсутності відповідача, вказавши, що проти позову заперечує.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 02260-11/2021, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у сумі 12000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності строком на 30 днів (до 02 грудня 2021 року), а клієнт зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 7-8).

Пунктами 1.2.-1.4. договору передбачено, що строк дії цього договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу. Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,5% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 30 днів з моменту надання кредиту.

Невід`ємною частиною цього договору є правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства https://zecredit.com.ua (пункт 1.7. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору у разі недотримання умов, встановлених пунктом 1.4 цього договору та/або в разі пролонгації кредиту, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3. цього договору, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.

Пунктом 2.5. договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно із пунктом 4.3. договору якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в пункті 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

У пункті 3.3.3. договору також зазначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Відповідно до пунктів 3.3.4. та 3.3.5 договору клієнт має право: відстрочити виконання зобов`язання на строк 7/14/30 днів, сплативши для цього проценти відповідно до наведеного нижче розрахунку: 7 днів 3% на добу від тіла кредиту; 14 днів 2,5% на добу від тіла кредиту; 30 днів 2,2% на добу від тіла кредиту; у разі прострочення сплати боргу на 15 календарних днів або більше відстрочити виконання зобов`язання на строк 15/30/60 днів, сплативши для цього проценти відповідно до наведеного нижче розрахунку: 15 днів 1,8% на добу від тіла кредиту; 30 днів 1,4% на добу від тіла кредиту; 60 днів 0,9% на добу від тіла кредиту.

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 25 вересня 2024 року, адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм», на підставі укладеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 03.11.2021 о 18:25:42 в сумі 12000 грн. маска карти № НОМЕР_2 (а.с. 128 на звороті).

За інформацією Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» від 25 листопада 2024 року № 20.1.0.0.0/7-241120/58254-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_4 .

Випискою по рахунку відповідача в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приват Банк» підтверджується зарахування 03 листопада 2021 року на картку відповідача № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 12000 грн.

13 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (клієнт) укладено договір факторингу № 13012023, за яким фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціну продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 10-12).

Згідно з копією акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року клієнт передав, а фактор прийняв: Реєстр Боржників кількістю, після чого з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 13).

З копії Реєстру боржників до Договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року, який підписаний сторонами договору факторингу, слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 02260-11/2021 у сумі 46200 грн. (а.с. 119-120).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір можебути укладенийу будь-якійформі,якщо вимогищодо формидоговору невстановлені законом.Якщо сторонидомовилися укластидоговір упевній формі,він вважаєтьсяукладеним змоменту наданняйому цієїформи,навіть якщозаконом цяформа дляданого видудоговорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільногокодексу Українипроцентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно достатті 11Закону України«Про електроннукомерцію» електроннийдоговір укладаєтьсяшляхом пропозиціїйого укласти(оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим за розрахунками, наданими позивачем, утворилася заборгованість у сумі 46200 грн., до якої входить: 12000 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 34200 грн. заборгованість за процентами (а.с. 15, 83-86).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 12000 грн. підтверджується випискою по рахунку відповідача, наданою Акціонерним товариством Комерційни банк «Приват Банк».

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до умов договору та доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн., строк користування кредитом складає 30 днів (а.с. 7).

Матеріали справи не містять доказів, що строк користування відповідачем кредитом за вказаним договором продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування кредитом.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 28березня 2018року всправі №444/9519/12вказано,що поняття«строк договору»,«строк виконаннязобов`язання» та«термін виконаннязобов`язання» згідноз приписамиЦивільного кодексуУкраїни маютьрізний зміст.Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони договору, визначивши строк кредитування у вказаному договорі погодили і строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З розрахунку, наданого позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом за договором відповідачу нараховані і після строку кредитування, а саме: за період з 03 листопада 2021 року до 24 лютого 2022 року(а.с. 83-86).

При цьому,у пункті 2.5 вказаного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно.

Крім того, у пункті 4.3. даного договору вказано, що якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в пункті 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в пункті 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Статтею 625Цивільного кодексуУкраїни передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, фактично вказаним договором передбачене застосування регулятивної норми частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України при нарахуванні процентів як протягом строку кредиту, встановленого пунктом 1.2. договору, так і після закінчення цього строку.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позикиу разівідсутності іншоїдомовленості сторінможе бутизастосований лишеу межахпогодженого сторонамистроку кредитування.Право кредитодавцянараховувати передбаченідоговором процентиза кредитомприпиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі№ 910/719/19).

З врахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід констатувати, що з аналізу змісту даного договору випливає, що ним передбачене нарахування процентів у період після закінчення строку кредитування і фактично встановлено продовження нарахування процентів за користування кредитом у тому ж розмірі, що вони нараховувалися протягом встановленого договором строку кредитування.

Як вже зазначалося вище, доказів того, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався, матеріали справи не містять.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 02260-11/2021, який містить графік платежів (а.с. 9) загальна вартість кредиту разом з процентами складає 21000 грн. (12000 грн. розмір кредиту та 9000 грн. проценти за користування кредитом).

З розрахунку, наданого позивачем, також слідує, що розмір нарахованих процентів за період з 03 листопада 2021 року до 02 грудня 2021 року (в межах строку кредитування) становить 9000 грн. (а.с. 83-86).

Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного договором (30 днів), суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

Щодо посилань відповідача на те, що він є військовослужбовецем, а тому має право на пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом, слід зазначити таке.

Так, відповідно до копії військового квитка відповідача серії НОМЕР_5 він призваний у Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента України № 574/2022 з 17 листопада 2022 року (а.с. 55-56).

Згідно із копією довідки Військової частини НОМЕР_6 № 392 від 02 серпня 2023 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 (а.с. 61).

На час отримання відповідачем кредиту (03 листопада 2021 року) та протягом строку користування ним, який визначений умовами договору (30 днів), за який позивачем нараховані проценти, відповідач військову службу не проходив, а тому вказані доводи відповідача є безпідставними.

За вказаних обставин, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 21000 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Кушнеренко та партнери» на підставі договору № 306 про надання правової допомоги від 06 вересня 2024 року (а.с. 62).

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 06 вересня 2024 року підтверджується сплата відповідачем Адвокатському об`єднанню «Кушнеренко та партнери» 6000 грн. згідно з договором № 306 про надання правової допомоги від 06 вересня 2024 року (а.с. 63).

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьоюстатті 141ЦПК Українипередбачено,що привирішенні питанняпро розподілсудових витратсуд враховує:1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи;2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути на репутаціюсторони абочи викликаласправа публічнийінтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідачем документально підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача задоволено частково (45,45%), а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3273 грн. (100% - 45,45% = 54,55%); 54,55% від 6000 грн. = 3273 грн.).

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1376грн.23коп. (45,45% від 3028 грн. = 1376 грн. 23 коп.)

Разом з тим, частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

А тому, враховуючи положення частини десятої статті 141 ЦПК України та те, що на позивача покладено більшу суму судових витрат, з позивача необхідно стягнути на користь відповідача 1896 грн. 77 коп. у відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 02260-11/2021 від 03 листопада 2021 року в сумі 21000 грн. (двадцять одна тисяча грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1896 грн. 77 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя