Решение № 124650127, 24.01.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8930/24

Провадження № 2/487/602/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 02.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1453. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 01.12.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Періодичність платежів зі сплати процентів визначено графіком платежів. У визначений договором строк відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Однак, своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 22.12.2023 по 17.09.2024 в розмірі 46772,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на його користь 46772,00 грн заборгованості за нарахованими, але несплаченими процентами, 3028,0 грн судового збору та 10000,0 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

11 листопада 2024 року відповідач подав відзив та просив справу розглянути без його участі відмовивши у задоволенні позову.

20 листопада 2024 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи та вирішено викликати відповідача для дачі особистих пояснень.

21 листопада 2024 року судом отримано витребуванні докази.

04 грудня 2024 року позивачем подано пояснення.

20 грудня 2024 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 24.01.2025 відповідач повторно не з`явився.

Позивач подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

26 грудня 2024 року відповідач повторно отримав ухвалу суду від 20.11.2024 та виклик до суду на 10.00 год 24.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600996357934.

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані позивачем та витребувані судом письмові докази,узявши до уваги відзив відповідача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 02.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1453 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 850456, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору відповідач не заперечив.

Інформація про спростування презумпції правомірності вказаного договору відсутня.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

З дотриманням вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідач зареєструвався на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» перебувають в загальному доступі, адже опубліковані на сайті https://kltcredit.com.ua/.

Відповідач не був обмежений у часі для ознайомлення з умовами кредитування, у часі для ознайомлення з самим договором та у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «КЛТ Кредит» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування.

Будь-які зміни умов договору № 1453 від 02.12.2023 не вносилися.

Відповідно до укладеного кредитного договору № 1453 від 02.12.2023 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією перерахування коштів (а.с.12), строком на 365 днів (до 01.12.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Інформацію про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою в період з 02.12.2023 по 07.12.2023 було направлено на номер телефону НОМЕР_3 .

Вказане підтверджується витребуваною за клопотанням позивача судом інформацією у АТ «Універсал Банк». Цей же номер телефону вказаний відповідачем під час укладення кредитного договору, що дає підстави вважати, що кредитний договір був укладений саме ОСОБА_1 , а надана АТ «Універсал Банк» довідка про рух коштів підтверджує надходження 02.12.2023 о 09:28:45 год на платіжну картку № НОМЕР_2 , належну відповідачу, коштів в сумі 5000,0 грн, що збігається з часом підписання кредитного договору 02.12.2023 о 09:28:37. (а.с. 18, 113-119, 128-134)

Доказів у спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Відповідно до п. 1.3. періодичність платежів зі сплати процентів що відображено в додатку №1 до кредитного договору - графік платежів. Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. кредитного договору включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами згідно графіку платежів, за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 46772,00 грн за період з 22.12.2023 по 17.09.2024.

Вказане підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості (а.с.13-16).

Відповідач наявність боргу не спростував, своїх розрахунків не надав, а усі його доводи зводяться до звичайного заперечення без надання будь-яких доказів.

Згідно з ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд, оцінивши наявні докази та встановивши фактичні обставини у справі, висновує, що 02.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1453 на підставі якого ОСОБА_1 отримав в користування 5000,0 грн, але не виконує взяті на себе зобов`язання по сплаті процентів, а тому за ним утворилася заборгованість в розмірі 46772,00 грн. Отже має місце порушення відповідачем умов договору та прав позивача, які підлягають захисту. А тому позов підлягає задоволенню.

Щодо понесених судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження понесених витрат в розмірі 10000 грн на правову допомогу представником позивача надано: договір надання юридичних послуг № 16/09/2024 від 16.09.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору № 16/09/2024 від 16.09.2024; платіжну інструкцію №554 від 27.09.2024.

Відповідач зазначив, що витрати на правову допомогу є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим на виконання робіт.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною, в силу вимог закону, та не є складною, справа розглядалася без участі представника позивача. Ціна позову становить 46772,00 грн. За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Ураховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000,00 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3028,0грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором №1453 від 02.12.2023 у розмірі 46772,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» понесені судові витрати: 3028,00 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн - витрати на професійну правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», адреса 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд.2, прим. 04, ЄДРПОУ 40076206.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: К.М. Скоринчук