Решение № 124643548, 08.01.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року справа № 580/12013/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 232950008765 від 01.10.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Позивач стверджує, що посада викладача музичної школи включена до переліку педагогічних працівників, а тому позивач має право на отримання вищевказаної виплати.

Ухвалою суду від 09.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

20.12.2024 ГУ ПФУ в Черкаській області та 25.12.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області подали суду подібні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких просять відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та довідки про роботу за спеціальністю №19 від 10.06.2024 з 17.08.1983 заявниця працювала викладачем по класу фортепіано, з 01.09.1986 - заступником директора по навчальній роботі, з 01.09.0987 по даний час - викладачем по класу фортепіано в Новотроїцькій дитячій музичній школі підпорядкованій управлінню культури.

Відповідно Переліку закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 час роботи вчителем у музичній школі зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років до 01.01.1992, оскільки була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до навчальних закладів та дитячих установ. Періоди роботи вчителів у зазначених закладах після 01.01.1992 зараховується до спеціального стажу за умови, що музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом.

В довідці про роботу за спеціальністю №19 від 10.06.2024 та в довідці з зазначенням інформації про відпустки без збереження заробітної плати та про догляд за дитиною №20 від 10.06.2024 інформація про уточнення підпорядкування музичної школи, а також належність зазначеної установи до загальноосвітнього навчального закладу, відсутня.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення № 232950008765 від 01.10.2024 про відмову у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи в закладах та установах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно статті55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

На звернення позивача від 23.07.2024 щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій за віком, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення від 01.10.2024 №232950008765, яким відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою відмови зазначено, що відповідно Переліку закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 час роботи вчителем у музичній школі зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років до 01.01.1992, оскільки була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до навчальних закладів та дитячих установ. Періоди роботи вчителів у зазначених закладах після 01.01.1992 зараховується до спеціального стажу за умови, що музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом. В довідці про роботу за спеціальністю №19 від 10.06.2024 та в довідці з зазначенням інформації про відпустки без збереження заробітної плати та про догляд за дитиною №20 від 10.06.2024 інформація про уточнення підпорядкування музичної школи, а також належність зазначеної установи до загальноосвітнього навчального закладу, відсутня.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

З даних трудової книжки позивача від 17.08.1983 серії НОМЕР_1 та довідки від 10.06.2024 №19, позивач працювала з 17.08.1983 працювала викладачем по класу фортепіано, з 01.09.1986 - заступником директора по навчальній роботі, з 01.09.0987 по даний час - викладачем по класу фортепіано в Новотроїцькій дитячій музичній школі.

Відповідно до даних ЄДРПОУ, видом діяльності Дитячої музичної школи Новотроїцької селищної ради є «Освіта у сфері культури»

Так, Переліком №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема, Розділом 1 «Освіта» передбачено такі установи та посади: Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи, зокрема на посаді учителя.

Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Отже, позивач працювала на посаді викладача дитячої музичної школи, тобто була працівником освіти та виконувала роботи, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як установлено судом, рішенням від 04.07.2024, позивачу з 10.06.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж позивача становить 44 роки 3 місяці 7 днів.

Станом на час звернення до органу пенсійного фонду, позивач пропрацювала на посаді викладача дитячої музичної школи більше 41 року, а тому має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.

Тому рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 01.10.2024 №232950008765, яким відмовлено позивачу у виплаті вказаної грошової допомоги є протиправним.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який прийняв спірне рішення, в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.10.2024 №232950008765 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ