Решение № 124640979, 23.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. справа № 300/4241/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання дій протиправними щодо зменшення основного розміру пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення та зобов`язання здійснити з 01.04.2022 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням основного розміру грошового забезпечення 86%, яка зазначена у довідці від 29.04.2021 №50, без обмеження максимальним розміром.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання судового рішення пенсійним органом проведено перерахунок пенсії, проте протиправно, всупереч обов`язку, встановленому судовим рішенням повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення. Вказав, що внесені зміни до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Зазначає про безпідставне обмеження пенсії максимальним розміром з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Також вказав, що рішеннями Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення про обмеження пенсії максимальним розміром згідно приписів частини 2 статті Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи за №3668-VI. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представниця відповідача скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву. Проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд у задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що відповідачем застосовано чинну норму статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відповідно до якої максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, відтак, позивачу правомірно проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення та відсутність правових підстав для перерахунку та виплати пенсії, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення. Також зазначила, що на позивача поширюються приписи частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та частини 2 статті Закону України Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи за №3668-VI, якими встановлено обмеження пенсії максимальним розміром та, які неконституційними не визнавалися. Однак на даний час пенсія позивача не обмежується максимальним розміром, а тому такі позовні вимоги є передчасними. Окрім цього, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Так, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі №300/2359/21, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Також рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №300/6425/21, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на листопад 2019 року відповідно до довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області від 29.04.2021 за № 50, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем з 01.12.2019 проведено перерахунки пенсії позивачу, при цьому повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення (а.с. 20-22).

Позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Листом від 08.05.2024 відповідачем повідомлено позивача про те, що на виконання судового рішення від 22.12.2021 року у справі №300/6425/21 проведено перерахунок пенсії, однак зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі 86 % сум грошового забезпечення відповідно до довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області від 29.04.2021 за №50 на пенсійний орган покладено не було.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення від 23.06.2021 року у справі №300/2359/21, позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами у даній справі, проводячи перерахунок пенсії з 01.12.2019 на виконання судового рішення від 22.12.2021 року у справі №300/6425/21, відповідачем повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення.

Окрім цього, згідно наданих відповідачем пояснень у відзиві на позовну заяву та відмові, зазначено, що виплата проведена у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а саме частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Суд наголошує, що у даному випадку висновки суду у справі №300/2359/21щодо відсоткового значення пенсії є обов`язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача.

Зважаючи на це, у відповідача відсутнє право повторного зменшення відсоткового розміру пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними, умисно ігноруючи рішення суду, які набрали законної сили.

Суд зауважує, що в справі №300/2359/21 зазначена дата, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії у розмірі 86% (з 01.01.2016), однак в жодному з них не встановлена будь-яка кінцева або гранична дата. Це означає, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 86% грошового забезпечення, незалежно від підстав здійснення перерахунку, до зміни правового регулювання таких правовідносин.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Зважаючи на це, відповідач повинен при кожному наступному перерахунку пенсії позивача застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення для перерахунку пенсії, як це встановлено вищенаведеним рішенням суду. Окрім цього, позивач позбавлений права без будь-яких на те правових підстав самостійно проводити перерахунок пенсії, зменшуючи при цьому її розмір.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що судовими рішеннями на пенсійний орган не покладено зобов`язань щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 86% сум грошового забезпечення відповідно до довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області від 29.04.2021 за №50, оскільки будь-яких норм, які б містили приписи щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії після перерахунку пенсії у зв`язку із зміною грошового забезпечення, чинне законодавство не містить та відповідачем таких норм, не наведено.

При цьому саме з моменту проведення з 01.12.2019 перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 22.12.2021 року у справі №300/6425/21 було повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги позивача в частині здійснення з 01.04.2022 перерахунку та виплати пенсії, без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи протоколах за пенсійною справою позивача пенсія позивача не обмежується максимальним розміром, та станом на момент розгляду судом даної адміністративної справи, зазначені дії не є спірними.

В спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України судовий захист осіб завжди є наступним, тобто можливість такого захисту в обов`язковому порядку передбачає наявність встановленого судом факту порушення прав, свобод та інтересів цих осіб.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Так, відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати пенсії позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Відтак, суд зазначає, що оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2022 перерахунок та виплату пенсії, без обмеження її максимальним розміром є передчасною та задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у зменшенні раніше призначеної позивачу пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при її перерахунку, є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області від 29.04.2021 за № 50.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення з 01.12.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області від 29.04.2021 за № 50.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.