Решение № 124640935, 23.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. справа № 300/8338/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про

визнання дій протиправними щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ відповідно до вислуги 27 років з 01 серпня 2024 року;

зобов`язання Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести позивача з 01 серпня 2024 року з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 27 років, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в переведенні з 01 серпня 2024 року з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 27 років, оскільки Закон № 2262-ХІІ, зокрема пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393. Зазначено, що вислуга років позивача станом на 03.06.2024 становить: календарна - 21 рік 2 місяці 10 днів, пільгова - 27 років 5 місяців 18 днів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 21.11.2024. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що відповідно до п.2 розділу 1 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби. Зазначено, що відповідно матеріалів, доданих до адміністративного позову, позивач був призваний у Збройні Сили України та в період з 02.04.2022 по 03.06.2024 проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією. Згідно з витягу з наказу від 03.06.2024 № 158 позивача з 03.06.2024 звільнено із Збройних Сил України у запас за станом здоров`я з посади головного сержанта взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . Однак, на адресу Головного управління не надходили документи, необхідні для перепризначення пенсії позивача, від уповноваженого органу, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, в даному випадку, від Міністерства оборони України. Таким чином, з урахуванням норм Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 3-1, у Головного управління відсутні підстави для переведення позивача з 01.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" статті 12 та 23 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 27 років (а.с.35, 36).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області "По особовому складу" від 07.04.2016 № 109о/с позивач з 11 квітня 2016 року звільнений зі служби в поліції згідно п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" за підпунктом 2 (через хворобу). Зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 19 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 01 місяць 13 днів (а.с.18).

Згідно протоколів за пенсійною справою № 0913005271 (НПУ) від 05.12.2016 та від 01.08.2024 Головним управлінням Пенсійного Фонду України позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ у розмірі 40% грошового забезпечення (а.с.25, 26).

У період з 02.04.2022 по 03.06.2024 позивач проходив військову службу (а.с.19-21).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) 05.04.2024 № 101 з 05.04.2024 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення. Вислуга років позивача становить: загальна - 21 рік 2 місяці 13 днів, календарна - 21 рік 0 місяців 11 днів, пільгова - 00 років 2 місяці 02 дні (а.с.20).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Міноборони України (по стройовій частині) від 03.06.2024 № 158 головного сержанта взводу противотанкових комплексів 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 25.05.2024 № 83-РС у запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову служу", виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 03.06.2024 становить: загальна - 21 рік 4 місяці 12 днів, календарна - 21 рік 2 місяці 10 днів, пільгова - 00 років 2 місяці 02 дні (а.с.21).

19.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення його з 01.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" ст.12 та ст.23 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 27 років, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично виплачених сум (в.с.22).

За результатом розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 13.09.2024 № 7756-6348/С-02/8-0900/24 повідомлено, що в матеріалах, поданих Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області для призначення пенсії по інвалідності, інформація про наявну у позивача вислугу років відсутня. Законом № 2262-ХІІ не передбачено пільгове обчислення років для визначення права на призначення пенсії (а.с.23, 24).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 7 Закону № 2262-XII визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Слід зазначити, що відповідно до статті 23 Закону № 2262-ХІІ "Призначення пенсій по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років" в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Як встановлено, 19.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення його з 01.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" ст.12 та ст.23 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 27 років, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично виплачених сум (в.с.22).

За результатом розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 13.09.2024 № 7756-6348/С-02/8-0900/24 повідомлено, що в матеріалах, поданих Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області для призначення пенсії по інвалідності, інформація про наявну у позивача вислугу років відсутня. Законом № 2262-ХІІ не передбачено пільгове обчислення років для визначення права на призначення пенсії (а.с.23, 24).

Згідно статті 48 Закону № 2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ , крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком від 30.01.2007 № 3-1.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до органу, що призначає пенсію. Днем звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший є - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів)) (п.11 Порядку № 3-1).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 3-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів.

При переведенні з одного виду пенсії на інший особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку, підвищення та інші доплати).

Отже, заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до пенсійного органу, таке переведення здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та з урахуванням додатково наданих документів, у тому числі додатково поданих заявником.

Щодо непереведення позивача з 01.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" ст.12 та ст.23 Закону № 2262-ХІІ з обґрунтувань, що Законом № 2262-ХІІ не передбачено пільгове обчислення років для визначення права на призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б-д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Отже, пункт "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

На час звільнення позивача зі служби діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, постановою № 119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку № 393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту:

"Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови."

Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119, яка набрала чинності 19.02.2022) визначено, що "До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:.."

Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23.

Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

З огляду на наведене, умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

При цьому, Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. Ураховуючи те, що він звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ після набрання чинності постановою № 119 (після 19.02.2022), то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 грудня 2024 року у справі № 580/834/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. З 11 квітня 2016 року звільнений зі служби в поліції згідно п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" за підпунктом 2 (через хворобу).

Згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області "По особовому складу" від 07.04.2016 № 109о/с вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 19 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 01 місяць 13 днів (а.с.18).

З 2016 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ (а.с.25, 26).

У період з 02.04.2022 по 03.06.2024 позивач проходив військову службу (а.с.19-21).

Так, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) 05.04.2024 № 101 з 05.04.2024 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення. Вислуга років позивача становить:

загальна - 21 рік 2 місяці 13 днів, календарна - 21 рік 0 місяців 11 днів, пільгова - 00 років 2 місяці 02 дні (а.с.20).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Міноборони України (по стройовій частині) від 03.06.2024 № 158 головного сержанта взводу противотанкових комплексів 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 25.05.2024 № 83-РС у запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову служу", виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 03.06.2024 становить:

загальна - 21 рік 4 місяці 12 днів, календарна - 21 рік 2 місяці 10 днів, пільгова - 00 років 2 місяці 02 дні (а.с.21).

Як зазначено вище, пункт "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача, який звернувся до пенсійного органу 19.08.2024 з заявою про переведення на інший вид пенсії, він складає 25 календарних років і більше.

З огляду на вищенаведене, розмір вислуги позивача є меншим 25-ти календарних років.

Враховуючи, що позивач звернувся до пенсійного органу 19.08.2024 з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ після набрання чинності постановою № 119 (після 19.02.2022), при цьому, розмір вислуги позивача є меншим 25-ти календарних років, відповідач обґрунтовано не перевів позивача з 01.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" ст.12 та ст.23 Закону № 2262-ХІІ, оскільки Законом № 2262-ХІІ не передбачено пільгове обчислення років для визначення права на призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.