Решение № 124606676, 22.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37151/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 грудня 2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 045550027268 від 01.11.2024 року, в якому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати стаж ОСОБА_1 з 01.09.1991 року по 02.07.2001 року, як пільговий, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 28.05.1991 року та довідки № 07/27-0030 від 28.02.2008 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 25.10.2024 року, із врахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, сттатті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- судові витрати покласти на Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.10.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивачка зазначає, що в період з 03.09.1991 року по 01.06.2008 року вона працювала на посаді телефоніст міжміського телефонного зв`язку, яка передбачена Списком № 2, розділ ХХІХ «Зв`язок, код КП: 23100000-19093, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.994 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 045550027268 від 01.11.2024 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону, за відсутності необхідного пільгового стажу 10 років та у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.09.1991 по 01.06.2008 згідно довідки від 28.02.2008 № 07/27-0030 ВАТ «Укртелеком», оскільки надана довідка потребує заміни та не відповідає додатку № 5 (неправильно зазначено посилання на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України та які були чинні у період роботи заявниці). Відсутні накази про результати атестацій робочих місць телефоніста міжміського зв`язку.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Позиція відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що 25.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027268 від 01.11.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058.

В результаті розгляду документів, наданих до заяви: страховий стаж позивачки становить 30 років 10 місяців 21 день, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж позивачки за Списком № 2 становить 01 рік. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.09.1991 по 01.06.2008 згідно довідки від 28.02.2008 № 07/27-0030 ВАТ «Укртелеком», оскільки надана довідка потребує заміни та не відповідає додатку № 5 (неправильно зазначено посилання на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України та які були чинні у період роботи заявниці). Відсутні накази про результати атестацій робочих місць телефоніста міжміського зв`язку. Пільговий стаж за Списком № 2 розраховано згідно даним про спецстаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу, за формою ок-5. Дата з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 31.08.2036 року. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 045550027268 від 01.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону, за відсутності необхідного пільгового стажу 10 років та у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

24 грудня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 77414/24).

Станом на 22 січня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.10.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивачка у період з 03.09.1991 року по 01.06.2008 року працювала на посаді телефоніст міжміського телефонного зв`язку, яка передбачена Списком № 2, розділ ХХІХ «Зв`язок, код КП: 23100000-19093, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.994 року.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованого в Мін`юсті 16.03.2021 року за № 359/35961, заява була передана на розгляд із застосуванням принципу екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027268 від 01.11.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058.

В результаті розгляду документів, наданих до заяви: страховий стаж позивачки становить 30 років 10 місяців 21 день, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж позивачки за Списком № 2 становить 01 рік. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.09.1991 року по 01.06.2008 року згідно довідки від 28.02.2008 року № 07/27-0030 ВАТ «Укртелеком», оскільки надана довідка потребує заміни та не відповідає додатку № 5 (неправильно зазначено посилання на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України та які були чинні у період роботи заявниці). Відсутні накази про результати атестацій робочих місць телефоніста міжміського зв`язку. Пільговий стаж за Списком № 2 розраховано згідно даним про спецстаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу, за формою ок-5. Дата з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 31.08.2036 року.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Спірні правовідносини до 2018 року були врегульовані лише ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та № 2.

У 2018 році норми щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах були внесені і до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом його доповнення розділом XVI-1 Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема ст. 114, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Норми ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», в редакції по стану на 2015 рік та ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що була прийнята у 2018 році, мали до 23 січня 2020 року, абсолютно однакові умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме : «На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.».

Як було встановлено судом, відповідач в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення, окрім іншого, зазначив про не досягнення пенсійного віку 55 років позивачкою, останнім прийнято рішення відмовити позивачці у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.8 статті 114 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З даного приводу суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1-Р/2020 по справі №1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. „б-„ г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Таким чином, застосуванню підлягає п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Верховний Суд в рішенні від 21.04.2021 року по зразковій справі №360/3611/20 зазначив, що у рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-УІІІ (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (ч.2 ст.150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 с.8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Також, з позиції Конституційного Суду України беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Таким чином на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачка досягла віку визначеного ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в редакції по стану на січень 2020 року.

Щодо неврахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи з 01.09.1991 року по 01.06.2008 року згідно довідки від 28.02.2008 року № 07/27-0030 ВАТ «Укртелеком», з тих підстав, що надана довідка потребує заміни та не відповідає додатку № 5 (неправильно зазначено посилання на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України та які були чинні у період роботи заявниці), суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

До 01.01.2004 року стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Після 01.01.2004 р. стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку, зважаючи на суми сплачених внесків.

Судом встановлено, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 від 28.05.1991 року містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивачка була прийнята на таку роботу.

Відповідач звертає увагу на те, що у пільгова довідка від 28.02.2008 року № Ю7/27-0030 ВАТ «Укртелеком» потребує заміни та не відповідає додатку № 5, відсутні накази про результати атестацій робочих місць телефоніста міжміського зв`язку, хоча і не заперечує наявність пільгового стажу.

При цьому, суд вважає, що відповідачем не надано повної оцінки наведеному документу.

Довідка містить усю необхідну інформацію, щодо пільгового стажу та атестації робочих місць.

Підставою для видачі цієї довідки є: накази по особовому складу за період роботи даної особи, особова картка ф.т.2, ЄТКД., документи з атестації робочих місць за умовами праці: наказ № 136 від 10.11.1993 року, наказ № 105 від 25.11.1998 року, наказом № 170 від 03.07.2001 року відмінено діючі пільги на право пільгової пенсії телефоністам міжміського телефонного зв`язку з 03.07.2001 року, тому пільговий стаж з 01.09.1991 року по 02.07.2001 року становить - 9 років 10 місяців 1 день.

Окрім цього, позивачкою отримана Довідка № 23/5479 від 22.05.2024 року в якій зазначено, що з 01 березня 2017 року ПАТ «Укртелеком» повністю втратив контроль над своїми активами, що знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області та припинив здійснення господарської діяльності на цій території. Дані обставини унеможливлюють доступ Товариства до первинних документів з особового складу, платіжних відомостей (особових рахунків) працівників, які знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є, отримана від підприємств, інформація а не дотримання усіх формальних вимог при формуванні потрібної довідки.

Окрім цього, позивачка не повинна нести відповідальність за підготовку таких листів, оскільки текст такого листа готується відповідальним працівником підприємства, а не особисто особою, якій видається.

У випадку, якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду має всі правові підстави для того, щоб самостійно отримати інформацію, необхідну для зарахування стажу, як пільгового, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин.

Органи Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов`язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії .документів.

Правова позиція щодо атестації робочого місця викладена у постановах Верховного суду України від 10.09.2013 р. № 21-183а13, від 25.11.2014 р. № 21- 519а14 від 19.05.2015 р. № 21-175а15, постанові Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 р. по справі № К/800/36821/15.

Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, де з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне убезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на Інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"- "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1- /2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а сама: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

Отже, у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років пільговий стаж, а також, призначення пенсії із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

Таким чином, пільговий стаж позивачки складає 9 років 10 місяців 1 день та надає їй право виходу на пенсію у 51 рік.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788- ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого: згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII y редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № №1788-ХІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058.

Отже, відповідачем протиправно не зарахованого до пільгового стажу позивачки період трудової діяльності з 01.09.1991 року по 02.07.2001 року на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 28.05.1991 року та довідки № 07/27-0030 від 28.02.2008 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 045550027268 від 01.11.2024 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.09.1991 року по 02.07.2001 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.05.1991 року та довідки № 07/27-0030 від 28.02.2008 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 25.10.2024 року, із врахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1211,20 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 045550027268 від 01.11.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.09.1991 року по 02.07.2001 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.05.1991 року та довідки № 07/27-0030 від 28.02.2008 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 25.10.2024 року, із врахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов