Решение № 124579709, 22.01.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9141/24

Провадження № 2-о/204/30/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,

за участю представника заявника адвоката Крісак М.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року заявник звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи Дніпровська міська рада, державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина та була заведена спадкова справа. Зазначав, що його мати була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та з яким за цією ж адресою проживала його мати ОСОБА_2 , оскільки потребувала сторонньої допомоги та догляду. Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 , випадково, заявник прибираючи в домоволодінні, де була зареєстрована його мати, дізнався про наявність заповіту, знайшовши його в шухляді зі старими паперами. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні, заявник є єдиним спадкоємцем. Вказував, що звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, заявнику постановоюдержавного нотаріуса від 15.05.2024 рокуувидачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Посилався на те, що встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно йому для оформлення спадкових прав.

Ураховуючи наведене,заявник просив судвстановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представник заявника підтримала заяву, просила її задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в заяві.

Представник заінтересованої особи Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилась, надавши на адресу суду письмові пояснення та заяву, якою просила провести розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна не з`явилась в судове засідання, надавши на адресу суду письмову заяву, якою просили провести розгляд справи за відсутності представника державної нотаріальної контори.

Вислухавши представника заявника, свідка, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Водночас кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка в разі відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Такий висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 09 жовтня 2024 року в справі № 644/4646/23, від22 травня 2024 рокув справі № 127/3108/23 та інших.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , де в графі батьки зазначені: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с.9). Батьки заявника у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів кому на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , таких доказів заявником надано не було.

З інформації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДМР №1726 від 09.10.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , з 10.09.1983 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.68).

З копії спадкової справи №244/2024 до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що останньою за життя було складено заповіт від 08.11.2010 року, згідно якого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, усе належне майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; заповіт посвідчено державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенією Вячеславівною 08.11.2010 року (а.с.90 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с.90). З довідки про причини смерті вбачається ракова інтоксикація (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенією Вячеславівною 02.05.2024 року заведена спадкова справа №244/2024 (а.с.87).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся ОСОБА_1 . Заяв від інших спадкоємців не надходило. Із повторною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся ОСОБА_1 . Заяв від інших спадкоємців не надходило (а.с.87-96).

15 травня 2024 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем на день смерті ОСОБА_2 ; одночасно зазначено про пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.95-96).

ОСОБА_2 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; на день смерті ОСОБА_2 15.10.2023 - інші зареєстровані особи відсутні, що підтверджено інформацією, наявною в матеріалах спадкової справи (а.с.95).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6 зворот,21).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є заявнику двоюрідною сестрою, зазначила, що мати ОСОБА_5 , хворіла, тому вона проживала разом з ОСОБА_6 , її чоловіком ОСОБА_7 за однією адресою біля інфекційної лікарні, більш точної адреси свідок зазначити не змогла.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: державний нотаріус Третьої дніпровської нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у встановленні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішення набрало законної сили 19.11.2024, та міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Устатті 1216 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 є доведеність факту постійного проживання заявника та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини. При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем законом, а саме частиною третьою статті 1268 ЦК України, не визначена.

Частиною першою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України,підтверджуються іншими належнимиі допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом(див.: постанову Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на доведеність факту постійного проживання заявника та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини, заявником надано наступні докази.

З копій декларацій №0001-3Р9Т-8900 від 16.10.2020 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається ПІБ пацієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; довірена особа пацієнта ОСОБА_3 ; лікар, який надає ПМД ОСОБА_8 (а.с.14); №0001-3Е80-56А0 від 19.04.2023 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається ПІБ пацієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; довірена особа пацієнта ОСОБА_3 ; лікар, який надає ПМД ОСОБА_9 (а.с.15) та №0001-Т03А-8ТА0 від 04.09.2023 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається ПІБ пацієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; довірена особа пацієнта ОСОБА_3 ; лікар, який надає ПМД ОСОБА_9 (а.с.13), отже, з поданих документів не вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживала разом із заявником ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_2 , про яку зазначає заявник, оскільки номера будинків є різними, крім того, довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом, ОСОБА_2 зазначила не сина ОСОБА_1 , а свого чоловіка ОСОБА_3 із зазначенням його контактного номеру телефону, тому зазначені докази не є належними в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України, і до уваги судом не приймаються.

Заяву на ім`я головного лікаря КЗ ДЦПМСД №7 від ОСОБА_2 , де остання зазначає адресу прописки: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , та якою остання просила дозволити обслуговування за фактичним місцем проживання з правом видачі лікарняного листка, датовану 26.04.2016 р., суд не приймає у якості доказу у справі, оскільки остання не завірена належним чином, та не містить обов`язкових реквізитів документу, як то печатки та штампу (а.с.56).

Так само критично суд відноситься і до копії знімку ренгену легенів, який датований 26.04.2016 року, де зазначено ПІБ - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , оскільки останній не може достовірно підтверджувати постійне проживання заявника та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини, а лише підтверджує відвідування 26.04.2016 року лікаря та проведення разового огляду рентгену легенів (а.с.12).

Копія лікарського свідоцтва про смерть №60 від 16.10.2023 року, де зазначено, що смерть ОСОБА_2 , 1947 р.н. настала за адресою: АДРЕСА_2 , лише констатує місце смерті та не є підтвердженням постійного проживання спадкодавця разом із заявником (а.с.11).

Із заповіту від 08.11.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенією Вячеславівною 08.11.2010 року, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усе належне майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що спадкодавець мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , що спростовує посилання заявника на постійне проживання останнього разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.90 зворот).

До показів свідка ОСОБА_4 , згідно яких мати ОСОБА_5 , хворіла, тому вона проживала разом з ОСОБА_6 , її чоловіком ОСОБА_7 за однією адресою, суд критично відноситься та не приймає їх до уваги, оскільки остання має заінтересованість у розгляді справи та є заявнику двоюрідною сестрою, більш того, остання не могла пригадати точної адреси за якою заявник проживав разом із матір`ю та своїм батьком разом за однією адресою, що однозначно не може підтверджувати факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту постійного проживання заявника разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 міг би надати акти, складені за підписами мешканців будинку АДРЕСА_4 ; довідку житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; або акти голови квартального комітету про не проживання спадкодавця за місцем своєї реєстрації, проте, таких доказів заявником надано не було, чим не виконано вимоги ст.ст.76-80 ЦПК України.

Крім того, заявник у поданій до суду заяві посилався на те, що організацією та проведенням поховання матері ОСОБА_2 займався він, проте, належних доказів на підтвердження зазначеного суду також надано не було.

Як і не було надано достовірних доказів того, що мати заявника хворіла, потребувала постійної медичної допомоги та стороннього догляду, на що посилався заявник у поданій заяві та обгрунтовуючи факт постійного проживання останнього разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .Медичної документаціїз якоїб вбачалосьпризначення лікаряу потребістороннього доглядуза ОСОБА_2 ,матеріали справитакож немістять,як івідсутні інші письмові докази ведення спільного побуту.

Відсутні будь-які вітальні листівки, які б приходили на ім`я матері на адресу проживання у АДРЕСА_2 , фотографії, можливо грамоти з місця роботи, копія трудової книжки, квитанції про сплату комунальних послуг за кількістю осіб на підтвердження факту проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_2 , та іншідокументи,що підтверджуютьфакт постійногопроживання разомзі спадкодавцем.

Проаналізувавши доводи заявника, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, у тому числі й покази свідка, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкоємець ОСОБА_2 дійсно постійно проживала на час відкриття спадщини із заявником, матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутні необхідні та достатні докази для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим заява не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, судові витрати покласти на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,14,76-82,89,95, 141,258,259, 263-264,265ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 22.01.2025 року.

Суддя Н.В. Токар