№ 12456821, 10.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 49/111-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя –ЛакізаВ.В.,

суддя- Білоусова Я.О., суддя –доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача- представник Жирний О.С. за довіреністю № 6 від 05.01.2010 р.,

відповідача –представник Кундіус Є.В. за довіреністю № 06/05 від 04.01.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Киїів, (вх. №3482Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010р. по справі №49/111-10,

за позовом –Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства «Харківміськгаз»НАК «Нафтогаз України», м. Харків, код 03359552,

про стягнення 180938,69 грн., -

встановила:

У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в який просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору № 117В-624-163/5/1 від 24.12.2007 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 180938,69 грн., з яких 126636,04 грн. - сума основного боргу, 13858,91 грн. - інфляційні витрати, 4896,94 грн. - три відсотки річних, 19372,44 грн. - пеня та 16174,36 грн. - штраф 7% ( а.с.2-5).

01.09.2010 року позивач надав в судовому засіданні заяву про збільшення позовних вимог, в який просив суд стягнути заборгованість станом на 19.05.2010 року у розмірі 184171,62 грн., з яких 126636,04 грн. - сума основного боргу, 14246,90 грн. інфляційні витрати, 6599,36 грн. - три відсотки річних, 20514,96 грн. - пеня та 16174,36 грн. - 7% штрафу ( а.с.90-91).          

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.09.2010 р. (суддя Кононова О.В.) прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»126636,04грн. –основного боргу; 10257,48 грн. –пені; 14246,90 грн. інфляційних витрат, 6599,36 грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 1679,97грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 215,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 10257,48 пені та 16174,36 грн. 7% штрафу відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010 р. у справі № 49/111-10 в частині зменшення розміру пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 20514,96 грн., іншу частину рішення суду залишити без змін. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, апелянт вважає, що місцевий господарський суд мав усі правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені не підтверджується доказами. Відповідач не довів відсутності своєї вини у встановлений законом строк, а саме, не надав суду доказів про заборгованість перед ним споживачів – установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, не надав доказів претензійно - позовної роботи відносно боржників тощо.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ДК «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010 р. по даній справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач повідомляє, що ВАТ «Харківміськгаз»не зі своєї вини не в змозі своєчасно розрахуватись з позивачем за надані послуги з газопостачання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів встановила таке.

24.12.2007 року між сторонами був укладений договір №117В-624-163/5/1 про транспортування природного газу ( а.с. 11-14).

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надати послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, а відповідач зобов’язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Пунктами 4.1 та 4.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються відповідачем і позивачем актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Позивач, належним чином виконуючи протягом строку дії договору прийняті на себе обов’язки, у 2009 році транспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 11444,775 тис. м куб. газу, що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за 2009 рік (а.с. 17-28). Згідно розрахунку заборгованості з транспортування природного газу загальна вартість наданих у 2009 році послуг з транспортування газу склала 975094,82 грн. ( а.с.29).

Відповідно до п.6.2. договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату послуг по транспортуванню природного газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку, встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Відповідач грошове зобов’язання по оплаті послуг з транспортування природного газу у 2009 році за договором не виконав належним чином, за надані позивачем послуги розрахувався лише частково, внаслідок чого станом на 19.08.2010 року утворилась заборгованість в сумі 126636,04 грн., яка до цього часу не сплачена.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Викладені обставини справи та вищенаведені норми права свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов*язань по оплаті послуг з транспортування природного газу, а також про порушення ним норм цивільного та господарського законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимога позивача про стягнення на свою користь з відповідача

126636,04 грн. основного боргу є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Згідно розрахунку позивача, проти якого не заперечує відповідач, сума, на яку збільшилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів за період з 01.03.2009 р. по 19.08.2010 р. складає 14246,90 грн.; сума 3% річних з простроченої суми складає 6599,36 грн.

За таких обставин, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 14246,90 грн. інфляційних витрат та 6599,36 грн. 3% річних єобґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 16174,36 грн., нарахованих на підставі статті 231 Господарського кодексу України, мотивуючи свою вимогу тим, що він є підприємством державного сектору економіки.

Господарським судом в цій частині позову відмовлено, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів того, що позивач дійсно визначений Кабінетом Міністрів України відповідно до Прикінцевих положень Господарського кодексу України як суб*єкт господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому пунктом четвертим частини 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України на Кабінет Міністрів України покладений обов'язок визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено позовні вимоги.

Проте, як свідчать матеріали справи і проти цього не заперечує позивач, ним не доведено ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, що він є суб*єктом господарювання, який належить до державного сектору економіки.

Відтак, у цій частині позову суд правомірно відмовив ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у стягненні з відповідача на свою користь 16174,36 грн. 7% штрафу.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь 20514,96 грн. пені.

25.08.2010 р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив зменшити розмір стягуваної позивачем пені, посилаючись на стан розрахунків кінцевих споживачів природного газу, фінансовий стан підприємства (а.с. 62-63).

Господарський суд, приймаючи рішення в цій частині позовних вимог ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»про зменшення розміру пені на 50% і стягнення з відповідача пеню в сумі 10257,48 грн., виходив з того, що вина відповідача в допущенних порушення строків платежів, які сталися з причин несвоєчасних оплат спожитого газу кінцевими споживачами, відсутня.

Колегія суддів, погоджується з таким рішенням місцевого суду, виходячи з наступного.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частині 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно пункту 7.2. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 20514,96 грн.

Відповідно до приписів частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін; які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Колегія суддів бере до уваги посилання відповідача на те, що заборгованість споживачів перед відповідачем за даними бухгалтерського обліку складає більш ста мільйонів грн., у тому числі заборгованість населення дорівнює більш ніж 90% від загальної суми заборгованості. Відповідач веде претензійно –позовну роботу по стягненню заборгованості з боржниками щорічно подаючи до судів близько 3000 позовних заяв, але виконання даних рішень затягується. Закони України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово – комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»та «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово –комунальні послуги» позбавляють відповідача права вимагати з населення своєчасного виконання грошових зобов’язань, у зв*язку з чим, ВАТ «Харківміськгаз»не зі своєї вини не в змозі своєчасно розрахуватись з позивачем за надані послуги з газопостачання.

Також, колегія суддів враховує значну ступінь виконання зобов’язання відповідачем перед позивачем за спірним договором, відсутність вини відповідача в порушенні строків платежів, скрутний фінансово-економічний стан підприємства і погоджується з прийнятим місцевим судом рішенням про зменшення розміру пені на 50%, що складає 10257,48 грн.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010 р. по справі № 49/111-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

суддя Я.О.Білоусова

суддя О.А.Пуль

Повний текст постанови складено 09.10.2010 р.