№ 1245310, 24.12.2007, Севастопольский апелляционный хозяйственный суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 грудня 2007 року

Справа № 2-2/9834-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Волкова К.В.,

Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак";

відповідача: не з'явився, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 27.09.2007 року у справі № 2-2/9834-2007,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (вул. Залізнична, 12,Киселівка, Херсонська обл.,75022)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" (Північна промзона ДАК "Титан",Армянськ, Красноперекопський р-н,96012)

про стягнення 203929,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2007 року у справі №2-2/9834-2007 (суддя Толпиго В.І.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" про стягнення 203929,37грн.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" 30000,00грн. боргу, 155029,37грн. пені, 1850,29грн. держмита та 107,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині стягнення 18900,00грн. у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення місцевого господарського суду у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" 155029,37грн. пені, 3593,05грн. пені, 1850,29грн. держмита та 107,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судове засідання призначене до розгляду на 17 грудня 2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, не надали суду доказів поважних підстав своєї відсутності та не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 30000,00грн. та суми пені в розмірі 173929,37грн., а всього - 203929,37грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору купівлі-продажу №02/17 від 02.11.2006, позивач здійснив поставку лаку ПФ-060 на адресу відповідача згідно видаткової накладної № ПЛ-0000280 від 08.11.2006 в кількості 7,5 т на загальну суму 47250,00грн. (разом з ПДВ). Однак, відповідач у порушення умов вищенаведеного договору, не розрахувався з позивачем у повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість за отриманий товар склала 30000,00грн., що і стало підставою для нарахування пені в розмірі 173929,37грн. та звернення позивача з позовом до суду.

27.09.2007 позивач надав клопотання у якому, зменшив суму позовних вимог у частині стягнення суми пені, а саме просив суд стягнути з відповідача суму пені за період з 10.11.2006 по 10.5.2007, яка згідно перерахунку склала 155029,37грн., також позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 30000,00грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу №02/17 від 02.11.2006, позивач зобов'язався виготовити та передати на умовах цього договору у власність відповідача лак ПФ - 060, а відповідач прийняти та сплатити наведений товар на умовах та у кількості за номенклатурою, ціною, строками та умовою поставці відповідно до умов цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з статтями 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору, зобов'язання припиняються виконанням, виконаним належним чином.

Позивач здійснив поставку лаку ПФ-060 на адресу відповідача згідно видаткової накладної №ПЛ-0000280 від 08.11.2006 в кількості 7,5 т на загальну суму 47250,00грн. (разом з ПДВ), що підтверджується матеріалами справи, у тому числі товарно-транспортною накладною серія БПС №000080 від 08.11.2006, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯЛМ № 965886 від 07.11.2006.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 4.2. Договору купівлі-продажу №02/17 від 02.11.2006, "оплата здійснюється Покупцем в наступному порядку: сума грошових коштів, що складає 75% вартості партій поставленого товару перераховується на поточний банківський рахунок Продавця протягом 1 (одного) календарного дня від дати поставки партії товару, а залишена сума грошових коштів, що складає 25% вартості партії поставленого товару перераховується на поточний банківський рахунок Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки партії Товару".

Отже, відповідач зобов'язаний провести оплату за зазначену партію лаку ПФ-060 на користь позивача в розмірі 35187,50грн., що складає 75 % вартості партії в строк не пізніше ніж 09.11.2006, а загальну суму у розмірі 47250,00грн. в строк не пізніше ніж 22.11. 2006 року.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Починаючи від дати поставки відповідачем були проведені часткові сплати за поставлену партію товару в наступному порядку: 08.11.2006 - в розмірі 2250,00грн., 17.11.2006 - в розмірі 3000,00грн., 07.12.2006 - в розмірі 2000,00грн., 12.12.2006 - в розмірі 2000,00грн., 14.12.2006 - в розмірі 4000,00грн., 04.01.2007 - в розмірі 2000,00грн., 23.01.2007 - в розмірі 1000,00грн., 06.04.2007 - в розмірі 1000,00грн.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №02/17 від 02.11.2006 у сумі 185029,37грн., з яких: 30000,00грн. основного боргу, 155129,37грн. пені.

Пунктом 6.2 договору було передбачено відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату товару, виплата пені у розмірі 1,0% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Виходячи з цього, пеня за несвоєчасну сплату товару повинна складати 3593,05грн.

За таких обставин, рішення суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2007 у справі №2-2/9834-2007 підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2007 року у справі № 2-2/9834-2007 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

3.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" про стягнення 203929,37грн., задовольнити частково.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбова компанія "Крим" (Північна промзона ДАК "Титан", Армянськ, Красноперекопський р-н, 96012, р/р 26005301391016 в філії "Відділення ПІБ міста Армянська Автономної Республіки Крим, МФО 324407, ІПН 323628001032, Св-во №00262525) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (вул. Залізнична, 12,Киселівка, Херсонська обл.,75022, р/р 26000128030301 в ХФАБ "БРОКБИЗНЕСБАНК" міста Херсона, МФО 352372, ЄДРПОУ 19237456, ІПН 192374521048, Св-во №30737090) 30000,00грн. боргу, 3593,05грн. пені, 336,00грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.

6.Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видачу наказу.

Головуючий суддя О.А. Щепанська

Судді К.В. Волков

Н.П. Горошко