Решение № 124505442, 20.01.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/11862/23

Пр.2/336/115/2025

20.01.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/11862/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

за участі сторін та представника: позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Ярошенка О.О.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка за допомогою засобів поштового листування 07.11.2023 звернулась до суду із вказаною позовною заявою, вимоги якої уточнила востаннє (до початку судового розгляду) 21.05.2024, просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 205477,10 гривень.

За змістом уточненої позовної заяви сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний у судовому порядку, мають двох дітей. Так, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає із позивачкою, на її утримання з відповідача стягнуто аліменти відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2020. Позивачкою дане судове рішення звернуто до примусового виконання. Так, відповідно до тверджень сторони позивача, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки за період з грудня 2019 року по 30.11.2023 у сумі 963146,78 гривень, що зумовлює його обов`язок зі сплати неустойки (пені) на підставі ч.1 ст.196 СК України за вказаний період у сумі 205477,10 гривень. Розрахунок державного виконавця, здійснений в порядку ч.3 ст.195 СК України, в судовому порядку не оскаржувався. Разом з цим, відповідачу відомо про наявність заборгованості, як стверджує сторона позивача, крім того, він є працездатним, на обліках за станом здоров`я не перебуває, хронічних захворювань та інших осіб на утриманні не має.

Враховуючи наведене, неможливість позасудового врегулювання спору, оскільки на підставі судового рішення відповідач був зобов`язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання дитини щомісяця та своєчасно, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до ОСОБА_2 відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, тому, із посиланням на положення ст.7, 141, 155, 180, 182, 196 СК України, позивачка просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою судді від 06.12.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час і місце проведення судового засідання. Крім того, визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Роз`яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст.178 ЦПК України.

07.06.2024 представником відповідача до матеріалів справи подано письмові пояснення, які за своїми формою та змістом є відзивом на позовну заяву. За змістом пояснень факт проживання доньки ОСОБА_4 із матір`ю сторона відповідача визнає, зауважуючи, що квартира, в якій мешкає дитина із позивачкою, належить на праві власності відповідачу та його батькові, при цьому, не сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги своєчасно, що зумовило виникнення заборгованості. Таким чином, відповідачем створено всі умови для проживання доньки. Відповідач також стверджує, що відповідно до усної домовленості, оскільки спільний син сторін мешкав із ним, кожен з батьків мав утримувати дитину, яка із ним спільно мешкає. Натомість, позивачка ініціювала судове провадження щодо стягнення аліментів. Відповідно, з заявленими позовними вимогами сторона відповідача не погоджується. На даний час виконавче провадження зі стягнення аліментів завершено, адже ОСОБА_2 виповнилось 18 років, про що винесено відповідну постанову державного виконавця. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Не заперечуючи наявність заборгованості зі сплати аліментів та порушення строків їх сплати, сторона відповідача наголошує на об`єктивних складнощах, що існували у зв`язку із дією карантину, початком повномасштабного вторгнення держави-агресора, відповідно, наголошує, що заборгованість виникла не з вини ОСОБА_2 , адже підприємства не працювали. Відповідач мав мінливий заробіток, проте, за можливості сплачував аліменти за декілька місяців. У поясненнях наголошено й на тому, що державний виконавець протиправно зараховував окремі платежі не на погашення заборгованості, а в рахунок поточного платежу.

Із посиланням на ст.179, 196 СК України, із врахуванням впливу на рівень доходу відповідача воєнного стану на території України, введеного з 24.02.2022, пов`язаного із повномасштабним вторгненням збройних сил рф на територію України, а також періоду дії карантину, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги на підстави доводів, наведених у позовній заяві. Наголосила, що в позасудовому порядку сторонами не досягнуто згоди щодо суми платежу в рахунок пені по наявній заборгованості.

Сторона відповідача в судовому засіданні вважає, що сума, яку суд може стягнути з відповідача, не має перевищувати розміру заборгованості, яка підтверджена розрахунком державного виконавця.

Третя особа неодноразово та належним чином повідомлена про розгляд справи, на виконання ухвали суду, занесеної до протокола судового засідання, а також відповідного запиту про витребування інформації, до справи подано письмові пояснення із розрахунком заборгованості станом на 19.12.2023.

19.08.2024 головний державний виконавець І.Тішина скерувала клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу, просить ухвалити рішення на розсуд суду.

З урахуванням думки учасників справи, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому розгляді відповідно до вимог ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

За приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Так, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/4498/16-ц, пр. № 2/336/2412/2016 від 05.10.2016 факт перебування сторін у шлюбі підтверджено копією свідоцтва про одруження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану міської ради м. Запоріжжя 27.02.1999 року. Відповідно до копій свідоцтв про народження подружжя має двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням суду розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану міської ради м. Запоріжжя 27.02.1999 року, про що зроблено актовий запис № 104. Рішення набрало законної сили 18.10.2006 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/61895237).

Сторони мають спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено засвідченою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції та не заперечується сторонами.

Згідно з рішенням Шевченківського районногосуду м.Запоріжжяу цивільнійсправі №336/7887/19,пр.2/336/1022/2020від 27.02.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в сумі 1109 гривень (одна тисяча сто дев?ять) гривень, щомісячно, яка щорічно підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 17 грудня 2019 року до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення набрало законної сили 31.03.2020 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87903693).

Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за підписом в.о. начальника відділу Я.Федорової на запит суду 19.09.2024 повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП №63383579 з примусового виконання виконавчого листа N336/7887/19, виданого 07.10.2020 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в сумі 1 109,00 гривень, щомісячно, починаючи з 17.12.2019, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавче провадження відкрито 23.10.2020.

За час перебування виконавчого документа на виконанні стягувач періодично зверталась із відповідними заявами про надання розрахунку заборгованості та повідомляла про періодичну добровільну сплату боржником аліментів.

27.11.2023, з урахуванням наявних в матеріалах виконавчого провадження квитанцій та інформації стягувача, обчислено заборгованість зі сплати аліментів та складено відповідний розрахунок, згідно якого, заборгованість станом на 30.11.2023 становила 31 780,11 гривень. Також нараховано виконавчий збір в розмірі 10% від суми заборгованості 3 178,01 гривень.

06.12.2023 на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти, сплачені боржником в розмірі 35 326,87 гривень, достатні для задоволення вимог стягувача, погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в повному обсязі.

19.12.2023 обчислено заборгованість зі сплати аліментів та складено відповідний розрахунок, згідно з яким заборгованість станом на 19.12.2023 становила 868,18 гривень. Даний розрахунок заборгованості боржник отримав особисто 19.12.2023 під підпис. Також, 19.03.2024 від боржника до відділу надійшла заява про долучення до матеріалів справи квитанцій про сплату аліментів безпосередньо стягувачу. 25.03.2024 обчислено заборгованість зі сплати аліментів та складено відповідний розрахунок, згідно з даними якого заборгованість станом на 18.03.2024 відсутня. 25.03.2024 в порядку п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Відповідно до відомостей за формою ОК-5, за даними Пенсійного фонду України, відповідач ОСОБА_2 за 2019 рік отримав сукупний дохід у сумі 45903,00 гривень, за 2020 рік 43615,00 гривень, за 2021 рік 72500,00 гривень, за 2022 рік 13000,00 гривень, за 2023 рік 80400 гривень.

Згідно з відповіддю на запит №189989410 від 03.11.2023 за даними МВС України відповідачу на праві власності належить транспортний засіб Ford Orion, д.н.з. НОМЕР_2 , 1987 р.в. За даними Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка №355935062 від 27.11.2023, відповідачеві з 04.04.2023 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, р.№4-532 від 12.03.2003, посвідченого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою. Зазначені відомості досліджені судом.

За приписами ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Тому, враховуючи наведені вище нормативні положення, надані сторонами та державним виконавцем розрахунки та докази на підтвердження розміру щомісячного заробітку (доходу) відповідача, проаналізовані судом, в силу положень ч.1 ст.196 СК України, суд дійшов висновку про те, що розмір неустойки (пені) (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення), за період з 17.12.2019 по 30.11.2023, дорівнює:

за грудень 2019 року (розраховується з 01.01.2020, тобто з першого числа місяця, наступного за місяцем виникнення заборгованості): на суму боргу 536,61 гривень, із розрахунку за 1435 днів, до 06.12.2023 (не враховуючи цей день як день сплати заборгованості), дорівнює 7700,35 гривень. Далі, в тотожний спосіб розраховується заборгованість за кожний місяць, виходячи з таких показників: Місяць, кількість днів відповідного місяця (що враховується для загальної кількості днів прострочення), сума боргу за відповідний місяць, загальна кількість днів прострочення за весь період, загальна сума пені за відповідний місяць:

грудень 2019 0 536,61 1435 7700,35

січень 2020 31 1109 1404 15570,36

лютий 2020 29 1109 1375 15248,75

березень 2020 31 1109 1344 14904,96

квітень 2020 30 1109 1314 14572,26

травень 2020 31 1109 1283 14228,47

червень 2020 30 1109 1253 13895,77

липень 2020 31 1159 1222 14162,98

серпень 2020 31 1159 1191 13803,69

вересень 2020 30 1159 1161 13455,99

жовтень 2020 31 1159 1130 13096,70

листопад 2020 30 1159 1100 12749,00

грудень 2020 31 1197,5 1069 12801,28

січень 2021 31 1197,5 1038 12430,05

лютий 2021 28 1197,5 1010 12094,75

березень 2021 31 1197,5 979 11723,53

квітень 2021 30 1197,5 949 11364,28

травень 2021 31 1197,5 918 10993,05

червень 2021 30 1197,5 888 10633,80

липень 2021 31 1255 857 10755,35

серпень 2021 31 144 826 1189,44

вересень 2021 30 144 796 1146,24

жовтень 2021 31 144 765 1101,60

листопад 2021 30 145 735 1065,75

грудень 2021 31 198 704 1393,92

січень 2022 31 1309 673 8809,57

лютий 2022 28 199 645 1283,55

березень 2022 31 198 614 1215,72

квітень 2022 30 -913 0 0,00

травень 2022 31 1309 553 7238,77

червень 2022 30 -913 0 0,00

липень 2022 31 1372 492 6750,24

серпень 2022 31 -1961 0 0,00

вересень 2022 30 1372 431 5913,32

жовтень 2022 31 1372 400 5488,00

листопад 2022 30 1372 370 5076,40

грудень 2022 31 -3027,5 0 0,00

січень 2023 31 1416,5 308 4362,82

лютий 2023 28 1416,5 280 3966,20

березень 2023 31 1416,5 249 3527,09

квітень 2023 30 -3027,5 0 0,00

травень 2023 31 1416,5 188 2663,02

червень 2023 30 1416,5 158 2238,07

липень 2023 31 1416,5 127 1798,96

серпень 2023 31 -3027,5 0 0,00

вересень 2023 30 1416,5 66 934,89

жовтень 2023 31 1416,5 35 495,78

листопад 2023 30 1416,5 5 70,83

грудень 2023 5 -30911,93 не рахується,

що в сукупності складає 323 915,50 гривень.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивачки до відповідача, що полягає у стягненні з неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 17.12.2019 по 30.11.2023. Підставою звернення до суду стала наявність заборгованості у ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь позивачки на утримання спільної дитини ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження, що стягуються відповідно до рішення суду про стягнення аліментів.

Відповідно до Рішення КСУ у справі N 1-25/2010 від 29.06.2010 N 17-рп/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1, 2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Способи захисту порушеного права та / або інтересу містяться у нормі ст.16 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Так, способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права.

Стаття 8 СК України врегульовує, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Ч.8-9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Вказані норми узгоджуються із приписами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Крім того, на виконання ч.4 ст.263 ЦПК України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд враховує висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 10.01.2021 у справі №359/240/21, провадження № 61-16327 св 23.

Так, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Саме за вказаною формулою судом здійснювався розрахунок, наведений вище.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач на виконання судового рішення мав сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 з 17.12.2019 до повноліття дитини.

Твердження сторони відповідача про складнощі із працевлаштуванням та, відповідно, недостатність рівня доходу після початку воєнного стану (до 01.02.2024), що пов`язано із повномасштабною агресією рф, а також у зв?язку зі вжитими державою карантинними обмеженнями, не свідчать про відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості. Наявними доказами не доведено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Особливостей стану здоров`я, що могло би вплинути на працездатність, ОСОБА_2 також не повідомлено. Таким чином, ним не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. За відсутності належних та допустимих доказів суд не може дійти висновку й про те, що боржник мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Відповідно, позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Проте, встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період (з 17.12.2019 по 30.11.2023) значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами (44 649,61 гривень), врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, а також розмір заробітку відповідача, що дозволяє зробити висновок про незадовільний матеріальний стан боржника, суд вбачає підстави для зменшення розміру пені до 30000 гривень.

Враховуючи положення п.8 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону), судом не встановлено винесення відповідних постанов, що мають значення для розрахунку суми заборгованості за вказаний період.

Під час розгляду справи встановлено, що судове рішення про стягнення аліментів змінено чи скасовано не було. Крім того, відповідач не звертався із заявами про відстрочку або розстрочку його виконання, з позовними заявами про зменшення розміру аліментів, припинення їх виплати, а також із заявами щодо оспорювання розміру заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом ст. 89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно, за результатами розгляду справи, суд задовольняє частково заявлений позов у спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені), розрахунок якої здійснений за період з 01.01.2020 по 05.12.2023 за прострочення сплати аліментів, нарахованої на заборгованість, що виникла за період з 17.12.2019 по 30.11.2023, у сумі 30 000,00 гривень. У задоволенні іншої частини судом встановлено підстави для відмови.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу сторонами до стягнення не заявлено.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задовольняються в частковому обсязі, на відповідача слід покласти судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 073,60 гривень, що підлягає стягненню в дохід держави, оскільки ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за пред`явлення даного позову до суду.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 229, 240, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, нараховану на заборгованість, що виникла за період з 17.12.2019 по 30.11.2023, у сумі 30000,00 гривень (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Реквізити сторін та третьої особи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 44993352, адреса місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя Л.А. Вайнраух