Приговор № 124505113, 16.01.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22060/18

Провадження № 1-кп/127/866/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Вінниці, кримінальне провадження, відомості про яке внесені 01 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000040 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 25 від 16 листопада 2016 року, ОСОБА_6 , призначено на посаду начальника Вінницького відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області.

ОСОБА_6 , як начальник Вінницького відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області, відповідно до ч. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, як керівник органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Так, ОСОБА_4 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, переслідуючи мету уникнути відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, 31.01.2018 приблизно 15 год. 30 хв. перебуваючи на особистому прийомі - начальника Вінницького відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області, полковника поліції ОСОБА_6 , під час спілкування з останнім, намагався домовитись про не притягнення його до кримінальної відповідальності шляхом висловлення пропозиції у наданні неправомірної вигоди.

В подальшому, 02.02.2018, приблизно 12 год. 59 хв., ОСОБА_6 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів за вчиненням злочину, провів особисту зустріч із ОСОБА_4 , в своєму робочому кабінеті, де, не звертаючи уваги на неодноразові попередження ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 запропонував надати ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 5 тисяч доларів США (що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 02.02.2018 еквівалентно 139347,31 грн.) або 150 тисяч гривень.

Під час судового провадження між прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, 27 грудня 2024 року укладено угоду про визнання винуватості.

Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище надати їй неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Погодженого сторонами призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 369 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовний за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся та суду пояснив, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті він скоїв інкриміноване діяння та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості, пообіцявши, що в майбутньому такого більше ніколи не повториться.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого і ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого, призначивши узгоджене сторонами угоди покарання.

Заслухавши думку прокурора, захисника та показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, що полягає в пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище надати їй неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, є доведеною та підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який вину визнав та повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Показання обвинуваченого суд вважає переконливим доказом його винуватості з підстав їх належності та допустимості.

Обвинувачений додатково зазначив, що до вчиненого ставиться самокритично та шкодує, що так сталось.

Аналіз вказаних доказів у справі свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченого, який вину визнав та повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд вважає вказані докази достатні для надання юридичної оцінки дій обвинуваченої та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище надати їй неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Заслухавши думку прокурора, захисника, показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, який вчинено ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Потерпілих у кримінальному провадженні немає.

Таким чином, з матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненому злочині визнав в повному обсязі в чому щиро розкаявся; активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває; займається волонтерською діяльністю; має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_4 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачена може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння розкритті кримінального правопорушення. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди та призначає узгоджене сторонами вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 27 грудня 2024 року, укладеної між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого.

Крім того, у відповідності до положень ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період 03.07.2018 по 13.07.2018.

На підставі ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта №2208/18-21 від 12.04.2018, становлять 1430 грн.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2018 (Справа №127/16091/18), скасувати.

Заставу, внесену згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2018 (Справа №127/16091/18) за ОСОБА_4 в сумі 140960 гривень, з урахуванням заяви заставодавця ОСОБА_7 від 24.12.2024, зарахувати на рахунок Військової частини НОМЕР_1 , як благодійну пожертву на підтримку ЗСУ.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України та ст.ст. 60, 65, 369 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 27 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000040.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 3 ст. 369 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03.07.2018 по 13.07.2018, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто 16.01.2025.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 1430 грн.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2018 (Справа №127/16091/18), скасувати.

Заставу, внесену згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2018 (Справа №127/16091/18) ОСОБА_7 за ОСОБА_4 в сумі 140960 гривень на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, перерахувати на Збройні сили України та зарахувати на рахунок Військової частини НОМЕР_1 , код ЄРДПУО: 26614633, рахунок UA118201720313291003301090108, в ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, м. Тернопіль, вул. Дубовецька, 1, як благодійну пожертву.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: клаптик паперу, білого кольору, із надписом «5 $ , 150000 грн. та 120» виконаний в частині аркушу білого паперу розмірами 8,2*8,5 см., який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. Клопотання про його скасування місцевим судом може подаватися прокурором у разі невиконання умов угоди про визнання винуватості згідно зі ст. 476 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: