Решение № 124497900, 17.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2025 рокусправа № 380/14602/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.06.2024 №37822/03-16 про відмову в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про державну службу відповідно до заяви від 19.06.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 Про державну службу, п.п. 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.06.2024 №143/7.4-22/51, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.06.2024 №144/7.4-22/51, з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області 19.06.2024 року.

Ухвалою від 12.07.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 19.06.2024 позивач подав заяву про перехід на інший вид пенсії - відповідно до п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу», як державному службовцю , який на дату звернення за призначенням пенсії має стаж державної служби понад 20 років. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.06.2024 №37822/03-16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що посади працівників митниці до переліку посад державних службовців у державних органах, визначених ст.25 ЗУ «Про державну службу», не передбачені. Позивач зазначає, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Тобто на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачка досягла пенсійного віку встановленого ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності законом №889 мав понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, то відповідно вона набула права на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» №3723-ХІІ. Вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у зарахуванні стажу роботи та в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889- VIII неправомірною.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві на позовну заяву заперечує щодо заявлених позовних вимог. Стверджує, що основним критерієм, за яким слід визначати можливість зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, є присвоєння за займаною посадою відповідного рангу, про що, робиться запис в особовій справі державного службовця. За нормами Митного кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХII та актами Кабінету Міністрів України.

Оскільки посадовим особам митних органів згідно зі ст. 573 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХII, періоди роботи Позивача на митниці Державної митної служби України не підлягають зарахуванню до стажу державної служби, та не дають права на перерахунок.

Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії та доданих документів, встановлено, що до заяви Позивач надав трудову книжку, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №143/7.4-22/51, №144/7.4-22/51 від 18.06.2024 відповідно до яких він працював на посадах державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Мостиська-залізничний" Державної митної служби України Львівська митниця, з присвоєнням персонального звання "Інспектор митної служби 2 рангу" з 21.06.1993 по 02.112022. Станом на 01.05.2016 року стаж на посадах державної служби відсутній. Враховуючи вищевикладене, Позивачу проведено перерахунок в частині звільнення. Здійснити перерахунок, у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, згідно наданих документів - підстав немає.

Із вказаних підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, але за умови віднесення посад до категорій посад держаних службовців. Крім того, ст.25 Закону №3723 визначено сім категорій посад, які особи могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорії посад державної служби, встановлюються відповідний ранг. Митним кодексом України було передбачено для працівників митних органів персональні звання, спеціальну форму та відзнаки. Отже, період перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що не заперечується сторонами по справі.

19.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності подана позивачем заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.06.2024 №37822/03-16 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії згідно Закону України «Про держану службу».

Відмова мотивована тим, що «…До заяви ОСОБА_1 надав трудову книжку, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №№ 143/7.4-22/51, 144/7.4-22/51 від 18.06.2024р згідно яких він працював на посадах державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Мостиська-залізничний Державної митної служби Українаи Львівська митниця з присвоєнням персонального звання "Інспектор митної служби 2 рангу" з 21.06.1993р по 02.112022р.

Стаж роботи в митній службі на посадах, на яких були присвоєні персональні звання, згідно Закону №889 не зараховуються до стажу державної служби, що не дає права на перерахунок. Станом на 01.05.2016 року стаж на посадах державної служби відсутній.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 проведено перерахунок в частині звільнення, провести перерахунок - перехід на інший вид пенсії згідно наданих документів у ОСОБА_1 підстав немає.…».

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні правові норми.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.05.2016 набув чинностіЗакон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993(далі - Закон №3723-XII).

Частиною першоюстатті 37 Закону №3723-XIIвстановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"особам, які на день набрання чинності цимЗакономзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону України "Про державну службу"(Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу"(Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинностіЗаконом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону № 3723-XIIлише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першоюстатті 37 Закону №3723-XIIвік і страховий стаж.

Пунктом 10Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIIIвизначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цимЗакономзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIIIдля осіб, які на день набрання чинності цимЗакономмають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 від 21.11.1979 НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач працював у митних органах:

- 21.06.1993 31.03.1997 інспектор Львівської митниці; 21.06.1993 прийняв присягу державного службовця; 13.08.1996 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;

- 01.04.1997 17.04.2005 інспектор Західної регіональної митниці; 24.06.1999 присвоєно персональне звання «Інспектором митної служби 1 рангу»; 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»;

- 18.04.2005 - 31.12.2006 інспектор відділу оперативних чергових Львівської митниці; 08.12.2006 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

- 01.01.2007 30.04.2008 інспектор відділу оперативних чергових Західної регіональної митниці;

- 01.05.2008 07.12.2019 на посадах: інспектор відділу оперативних чергових Львівської митниці, старший інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська», старший інспектор сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська», старший інспектор сектору оперативних чергових митного поста «Мостиська», державний інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська», старший державний інспектор сектора відділу митного оформлення №5, 2, 3 митного поста «Мостиська», державний інспектор сектора відділу митного оформлення №1,2 митного поста «Львів-аеропорт», державний інспектор митного поста «Мостиська- залізничний». Крім того 05.06.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця, 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу»;

- 08.12.2019 30.06.2021 державний інспектор сектора відділу митного оформлення №5, 2, 3 митного поста «Мостиська-залізничний» Галицької митниці. 25.06.2020 присвоєний 7 ранг державного службовця, 25.06.2020 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

- 01.07.202122.11.2022 державний інспектор митного поста «Мостиська-залізничний», державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська-залізничний».

Тобто, позивач працював на посадах у митних органах (Львівська митниця, Західна регіональна митниця та Галицька митниця) у період з 21.06.1993 по 02.11.2022 безперервно, що не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно доЗакону України "Про державну службу" було відсутність у нього необхідного стажу державної службиу зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи на посадах працівника митної служби.

Суд не погоджується з позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цимЗакономобчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинностіЗаконом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283(далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених устатті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Спеціальнимзаконом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, єМитний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI(далі -МК України).

Відповідно до частини першоїстатті 569 МК Українипрацівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених устатті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з частиною першоюстатті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно доЗакону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України "Про державну службу", були передбачені іМитними кодексами України від 11.07.2002 року тавід 12.12.1991 року.

Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював з 21.06.1993 по 02.11.2022 в митних органах на різних посадах, що становить більше 20 років. При цьому, згідно записів у трудовій книжці позивач:

- у 1993 прийняв присягу державного службовця;

- 13.08.1996 присвоєно персональне звання інспектор митної служби 2 рангу;

- 24.06.1999 присвоєно персональне звання інспектор митної служби 1 рангу;

- 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби ІІІ рангу;

- 08.12.2006 присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби І рангу;

- 05.06.2013 присвоєний 12-й ранг державного службовця;

- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи І рангу.

- 08.12.2019 присвоєний 7-й ранг державного службовця;

- 25.06.2020 присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби І рангу.

Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно доЗакону України «Про державну службу».

Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першоюстатті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на умовахстатті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27.06.2024 №37822/03-16 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 Про державну службу, п.п. 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 Nє 3723 Про державну службу, п.п. 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Київській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.06.2024 №143/7.4-22/51, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.06.2024 №144/7.4-22/51 суд зазначає наступне.

Варто звернути увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10,12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійним органом зроблено висновок, що останній не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Таким чином, вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну службу» відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.06.2024 №143/7.4-22/51, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.06.2024 №144/7.4-22/51 є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, за наявності всіх встановленихзакономумов для переведення на пенсію за віком відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київські області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 на посадах в митних органах з 21.06.1993 по 02.11.2022 та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 19.06.2024 з урахуванням висновків суду.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, то суд ураховує наступне.

В позовній заяві зазначено, що крім сплати судового збору, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7ст. 134 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав угоду про надання правової допомоги від 01.07.2024 №44/24, ордер серії ВС №1294943 від 09.07.2024, квитанцію про оплату авансового платежу у сумі 3000,00 грн від 02.07.2024 №0.0.3738750692.1, додаткову угоду від 01.07.2024.

Відповідачі не надали своїх заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними.

Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.06.2024 №37822/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 21.06.1993 по 02.11.2022 та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 19.06.2024 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна