Решение № 124473530, 31.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/768/24

Провадження № 2-а/302/29/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2024 с-щеМіжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області (кодЄДРПОУ 40108913,адреса місцезнаходження:м.Ужгород,вул.ФеренцаРакоці,13Закарпатська область)про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення,-

В С Т А Н О В И В :

03.06.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який в подальшому уточнив в редакції від 25.06.2024 року, до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та у пред`явленому позові позивач ОСОБА_1 просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2260062 від 28.05.2024 р. та закрити справу за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу відповідного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що постановою поліцейського відділення поліції №2 (селище Міжгір?я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Криванич В.І. серія ЕНА №2260062 від 28.05.2024 року його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 28.05.2024 року о 16:47 годині в селі Сойми водій, керуючи транспортним засобом RENAULT SCENIC реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 не зупинився на знак стоп контроль, чим порушив п.8.4 ПДР України, порушення вимог дорожніх знаків, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Позивач заперечує проти обставин, зазначених у постанові, вказуючи про те, що вони не відповідають дійсності. Вказує, що він не вчиняв інкримінованого йому поліцейським Криваничем В.І. правопорушення. В ході розгляду справи заперечував свою вину, просив працівника поліції надати докази вчинення правопорушення, однак поліцейський не зміг їх надати, після чого безпідставно склав постанову, яку він оскаржує. Вважає вказану постановунеправомірною, так як в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та вказує, що Правил дорожнього руху він не порушував, поліцейським при винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст.ст.278,279,268 КУпАП. та накладення на нього штрафу є безпідставним, посилаючись на те, що факти наведені в ній не відповідають дійсності та вимогам Закону, а тому винесені з істотним порушенням вимог КУпАП та його прав, як водія, а тому постанова підлягає скасуванню як протиправна. Вважає, що працівник поліції дійшов передчасного висновку про його винуватість, оскільки поліцейський не зміг надати докази вчинення правопорушення.

За фактичними обставинами позивач ОСОБА_1 зазначає, що він дійсно 28 травня 2024 року керував автомобілем Renault Scenic, д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись з с.Сойми у напрямку с-ща Міжгір?я. Виїхавши за межі с. Сойми він призупинився, оскільки перед ним утворився невеликий затор із автомобілів, що рухалися у попутному з ним напрямку. Причиною затору було те, що особи у військовій формі на дорозі перевіряли транспортні засоби. Тоді він повільно просувався вперед, періодично зупиняючись, аж поки не під?їхав до людей у формі. У цей час до його автомобіля підійшов поліцейський Криванич В.І. та звинуватив його у порушенні вимог п. 8.4 ПДР, однак він заперечив висунуті звинувачення та попросив надати докази вчинення правопорушення. Однак поліцейський Криванич В.І. докази не надав, виніс щодо нього постанову.

Вважає позивач, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 KУпAП та звертає увагу, що поліцейським Криваничем В.І. при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення та винесенні постанови були допущені порушення, зокрема: у п.5 Постанови поліцейським зазначено про те, що він не зупинився на знак «стоп контроль›, чим порушив вимоги п.8.4 ПДР «порушення вимог дорожніх знаків».

Вказує,що розділом33та Додатком1до ПДРнeпередбачено дорожній знак «Стоп контроль». Натомість ПДР передбачений дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», віднесений до знаків пріоритету, а також дорожній знак 3.41 «Контроль», віднесений до заборонних знаків. Який саме з цих двох знаків aбo взагалі інший знак мав на увазі поліцейський, зі змісту постанови не зрозуміло. Та відповідно, у Постанові не зазначено, вимоги якого саме із зазначених у розділі 33 ПДР знаків він не виконав.

Також у оскаржуваній постанові не конкретизовано, який саме з підпунктів пункту 8.4. ПДР було ним порушено. Відповідно поліцейський ОСОБА_2 не визначився, до якої саме групи дорожніх знаків відноситься знак «стоп контроль», вимоги якого він, позивач, нібито не виконав.

При цьому,формулювання «Порушеннявимог дорожніхзнаків» можевживатися виключноу сукупностііз посиланнямна відповіднийпункт розділу 33 «Дорожні знаки», нормами якого врегульовані правила застосування відповідних дорожніх знаків, що зобов`язані виконувати водії. Натомість, п. 8.4 ПДР визначає лише групи, на які поділяються дорожні знаки, а не правила застосування конкретного дорожнього знаку.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті KУпAП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. А тому вважає, що у змісті Постанови поліцейським належним чином не розкрито склад вчиненого правопорушення, а також не зазначено доказів, якими підтверджується його, позивача, вина у вчиненні правопорушення, що в сукупності дає підставі стверджувати про незаконність та необґрунтованість винесеної Постанови.

Позивач ОСОБА_1 також зазначає, що оскаржувана ним постанова не містить відомостей про докази, які свідчать про факт порушення ним ПДР та як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом, а якому, з урахуванням уточнень від 25.06.2024, позивач просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2260062 від 28.05.2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення (а.с.2-7).

УхвалоюМіжгірського районного судуЗакарпатської області від07.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.Витребувано від відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою серії ЕНА № 2260062 від 28.05.2024 року відносно ОСОБА_1 (а.с.11-12).

20.06.2024 року на адресу суду через систему Електронний суд надійшов відзив відповідача ГУНП в Закарпатській області, поданий представника ОСОБА_3 , в редакції від 20.06.2024, на позовну заяву ОСОБА_1 , та в якому відповідач зазначає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №2260062 від 28.05.2024, якою водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу є законною, складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, посилання позивача на порушення ГУНП норм законодавства в даному випадку, вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позовні вимоги не визнають повністю та просять у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі (а.с.15-18).

25.06.2024 через систему Електронний суд на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Рішка С.І. про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.24).

25.06.2024 року до суду надійшла від представника позивача адвоката Рішка С.І. заява про уточнення позову, в якій зазначає про описку, допущену у мотивувальній та прохальній частині позову ОСОБА_1 , а саме даті складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення 28.05.2024 року та в уточненому позові просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2260062 від 28 травня 2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення (а.с.28-29).

Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/768/24, також надані сторонами докази, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення відповідача проти позову, та враховуючи всі обставини у даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимогст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно достатті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зістаттею252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно дост.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни відповідач, відповідно дост.251 КУпАПмав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Суд звертає увагу, щостаттею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху (ст.121 КУпАП).

У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Як встановленосудом тавбачається зоскаржуваної постановипо справіпро адміністративне правопорушення серії ЕНА №2260062 від 28.05.2024 року, складеної поліцейськимВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській областіКриванич В.І., позивача по даній справі ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.8).

У змісті оскаржуваної постанови зазначається, що 28.05.2024 року о 16:47 год. в селі Сойми Теслевич М.М., керуючи транспортним засобом RENAULT SCENIC державний номерний знак НОМЕР_1 , не зупинився на знак «стоп контроль», чим порушив п.8.4 ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідно до ч.1ст.122 КУпАП, відповідальність за даною нормою настає, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості і необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік і класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33Правил дорожнього руху, а їх умовний зовнішній вигляд - додатком № 1 до цих Правил.

Згідно п.8.4 а ПДР України Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Scenic» державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку «стоп контроль», чим порушив п.8.4 ПДР України.

Згідно п.п. 8.4 б)ПДРУкраїни заборонні Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема: знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Відповідно до знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

У п.5 оскаржуваної постанови поліцейським зазначено про те, що Позивач не зупинився на знак «стоп контроль», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків.

Однак розділом 33 та Додатком 1 до ПДР не передбачено дорожній знак «Стоп контроль». Натомість ПДР передбачений дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», віднесений до знаків пріоритету, а також дорожній знак 3.41 «Контроль» віднесений до заборонних знаків. Проте, в оскаржуваній постанові поліцейським не зазначено, вимоги якого саме дорожнього знаку із зазначених у розділі 33 ПДР, не виконано ОСОБА_1 та які саме з підпунктів пункту 8.4. ПДР водієм ОСОБА_1 порушив.

Суд звертає увагу, що формулювання «Порушення вимог дорожніх знаків» може вживатися виключно у сукупності із посиланням на відповідний пункт розділу 33 «Дорожні знаки», нормами якого врегульовані правила застосування відповідних дорожніх знаків, що зобов?язані виконувати водії. Натомість, пункт 8.4 ПДР визначає лише групи, на які поділяються дорожні знаки, а не правила застосування конкретного дорожнього знаку.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Проте, у змісті оскаржуваної постанови поліцейським ОСОБА_2 не розкрито склад вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а також не зазначено доказів, якими підтверджується його вина у його вчиненні, що в сукупності дає підставі стверджувати про необґрунтованість винесеної 28.05.2024 року постанови серії ЕНА № 2260062.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Також слід зазначити, що спеціальної розмітки «стоп-лінія» для знаку 3.41 «Контроль», в ПДР України не визначено, у зв`язку з чим вважати що водій повинен був зупинитися саме перед даною лінією, в суду підстав немає.

Окрім цього, судом було досліджено відеоматеріал, доданий відповідачем до відзиву у форматі mp4, на якому міститься відеозапис з фіксацією інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та відповідно до якого вбачається, що поруч з автомобілем чорного кольору знаходиться поліцейський Криванич В.І., який повідомляє водієві, що необхідно зупинятися, на що водій повідомляє, що йому відомо де треба зупинятися. Далі перевіряються документи, надані водієм, з`ясовуються його анкетні дані. В подальшому, без роз`яснення суті правопорушення відносно ОСОБА_1 оформлюється постанова про порушення п.8.4 ПДР та зазначається про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, також поліцейським роз`яснено, що їх дії можуть бути оскаржені в суді протягом 10 днів та на протязі 14 днів сплатити штраф, вручено водієві копію постанови, за отримання якої він розписався. На цьому відеозапис закінчується.

Отже, у даному відеоматеріалі не спростовано факти та обставини справи, викладені у пред`явленому Теслевич М.М. позові, а саме не зафіксовано тих обставин, що водій ОСОБА_1 дійсно не зупинився на вимогу дорожнього знаку (та якого саме) та доводи позивача належними доказами відповідачем не спростовані.

Тобто, факт порушення водієм транспортного засобу марки RENAULT SCENIC державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 пункту 8.4 ПДР України поліцейським СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Криванич В.І. не доведений належним і допустимим доказом. На спростування доводів позивача та підтвердження того, що водій ОСОБА_1 дійсно допустив порушення вимог ПДР, доказів відповідачем не надано.

Суд вважає,що відповідачемналежним чиномне задокументованота недоведено належнимиі допустимимидоказами фактпорушення позивачемп.8.4ПДР України,а самене наданожодного доказу, який підтверджував би факт того, що водій ОСОБА_1 не виконав зупинку перед контрольним пунктом.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 наголошує, що 28.05.2024 року він рухався на транспортному засобі повільно у дорожньому заторі та здійснив повну зупинку перед знаком, який був перед блокпостом, де перевіряли документи особи у військовій формі, та його пояснення відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з`ясовані всі обставини справи, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, а оскаржувана постанова є такою, що винесена без достатніх правових підстав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії поліцейського відділення поліції №2 (смт. Міжгір`я) Хустського районного РУП ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Криванич В.І. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності доказів вини - є протиправними, а відтак винесена постанова серіїЕНА №2260062 від 28.05.2024 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

А отже, суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеніст. 286 КАС України.

Частиною 3статті 286 КАС Українипередбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.1 ч.1ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивачане спростованівідповідачем належнимита допустимимидоказами,а томупостанову пронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2260062 від 28.05.2024 року слід скасувати, а провадження у даній справі про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст.ст.2,5,9,77,241-246,286 КАС України, ст.ст.9, 122, 245, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2260062 від 28.05.2024 року, винесену поліцейським відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Криванич В.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО