Решение № 124466848, 15.01.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року Справа № 280/10830/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, будинок 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 жовтня 2024 року №084150005057 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року і призначити їй пенсію по інвалідності з 03 серпня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у другій половині вересня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, яка з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Однак, рішенням відповідача від 04 жовтня 2024 року №084150005057 позивачу відмовлено у призначені пенсії по інвалідності у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, зокрема, до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року згідно із довідкою від 04 вересня 2024 рок у №01-12/1133, оскільки відсутня сплата внесків. Крім того, з розрахунку стажу, проведеного внаслідок розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності позивачу стало відомо, що відповідачем також не враховано до страхового стажу позивача інші періоди догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, а саме: з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року (1 рік), з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року (1 місяць 5 днів), з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (1 рік), що разом складає 2 роки 1 місяць 5 днів. Позивач вважає таке рішення протиправним, адже належним доказом наявності у неї страхового стажу є довідка про отримання (неотримання) допомоги Василівського УСЗН від 04 вересня 2024 року № 01-02/1133, надана нею разом із заявою про призначення пенсії та свідоцтво про народження дитини, а відповідальність за несплату страхових внесків покладається на роботодавця, а не працівника. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, а третій особі - пояснення.

Також, вказаною ухвалою судді від ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області витребувані засвідчені належним чином копії матеріалів звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності та детальний розрахунок стажу позивача.

12 грудня 2024 року представником третьої особи до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними документами надано пояснення по справі, у яких останній заперечує проти задоволення позову та вказує про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, наявність якого з урахуванням положень статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є обов`язковою умовою для призначення пенсії по інвалідності. В задоволенні позову просить суд відмовити.

09 січня 2025 року представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років. За результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року згідно довідки № 01-12/1133 від 04 вересня 2024 року, оскільки відсутня сплата внесків. Період зараховано частково відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж станом на 27 вересня 2024 року позивача становить 08 років 00 місяців 00 днів. На підставі вищевикладеного, підстави для здійснення призначення пенсії по інвалідності з 27 вересня 2024 року з врахуванням статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні. Враховуючи вищезазначене, задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, якій встановлена інвалідність ІІІ групи.

Первинно інвалідність ІІІ групи позивачу встановлена 03 серпня 2023 року, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №167107.

27 вересня 2024 року позивач звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно пункту 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка з урахуванням принцип екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 жовтня 2024 року № 084150005057 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За вказаним рішенням вік заявника становить 42 роки 7 місяців 4 дні.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 32 від Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 9 років, в той час як страховий стаж позивача становить 8 років.

Окрім того, вказаним рішенням позивача повідомлено про те, що до її страхового стажу зараховано не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року згідно довідки № 01-12/1133 від 04 вересня 2024 року, оскільки відсутня сплата внесків. Період зараховано частково відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, із розрахунку стажу, проведеного за результатами розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності від 27 вересня 2024 року, позивачу стало відомо про не зарахування до її страхового стажу періоди догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Позивач не погоджуючись із рішення відповідача про відмову у призначені пенсії по інвалідності, а також не зарахуванні до її страхового стажу під час призначення пенсії по інвалідності вищезазначених періодів догляду за дитиною, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати (...) пенсія по інвалідності.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

За змістом частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

У силу підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Так, на дату звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивачу виповнилось повних 42 роки, а тому для призначення їй пенсії по інвалідності необхідно підтвердити наявність страхового стажу мінімальною тривалістю 9 років.

Пенсійний орган у рішенні від 04 жовтня 2024 року обчислив страховий стаж позивача та визначив, що такий становить 8 років.

Спірним у цій справі є не зарахування відповідачем до документально підтвердженого страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

На переконання позивача, цей період підтверджений довідкою Василівського УСЗН від 04 вересня 2024 року № 01-02/1133, відповідно до якої у період з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року позивач отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є достатнім для обчислення страхового стажу.

Водночас відповідач зауважив, що страховий стаж має бути підтверджений за даними персоніфікованого обліку, тоді як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу у період з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року відсутні, тому період зараховано частково відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням наданого до суду розрахунку стажу позивача, проведеного відповідачем за результатами розгляду заяви позивача, до її страхового стажу із періоду по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, вказаного у довідці Василівського УСЗН від 04 вересня 2024 року № 01-02/1133, не зараховано період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Згідно відомостей з реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страхові внески, копія яких міститься в матеріалах справи, за позивача у період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року не сплачувались.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з таких міркувань.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої статті 24 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд враховує, що система персоніфікованого обліку впроваджена з 01 липня 2000 року, тобто увесь спірний період роботи позивача (з 13 грудня 2000 року по 01 жовтня 2013 року) має бути підтверджений саме за даними персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Як зазначалось раніше, у матеріалах справи наявна довідка з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про відсутність індивідуальних відомостей про особу щодо позивача у період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

При цьому суд враховує, що з урахуванням інформації, що міститься у довідці Василівського УСЗН від 04 вересня 2024 року № 01-02/1133 та у довідці з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 , наданої третьою особою до суду разом із поясненнями, у період з 14 грудня 2006 року по 27 жовтня 2009 року страхувальником у відношення позивача виступав Василівський УСЗН, оскільки саме він виплачував позивачу у вказаний період державну допомогу по догляду за дитиною до 3- х років.

Суд зазначає, що з урахуванням положень статті 106 Закону №1058-IV та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а та від 09 жовтня 2020 року у справі №341/460/17 відповідальність за невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати страхованих внесків та, як наслідок, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про сплату таких внесків покладається на страхувальника.

За наведених обставин суд доходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду по догляду за дитиною до 3-х річного віку з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

При цьому, суд не вбачає правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року з огляду на наступне.

Згідно розписки -повідомлення від 27 вересня 2024 року № 5885, копія якої міститься в матеріалах справи, до заяви про призначення пенсії по інвалідності позивачем надано копію паспорту, виписки з акту огляду МСЕК про встановлення, взяття або зміну групи інвалідності, а також довідку Василівського УСЗН від 04 вересня 2024 року № 01-12/1133 про отримання (неотримання) допомоги.

Документів, які підтверджували б факт догляду позивачем за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року позивачем до відповідача не надавалось.

Оскаржуваним рішенням в даній справі питання щодо зарахування до страхового стажу періодів догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 27 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року не вирішувалось.

Судом встановлено, що свідоцтва про народження дітей НОМЕР_2 від 15 серпня 2003 року, НОМЕР_3 від 02 листопада 2006 року, НОМЕР_4 від 11 травня 2016 року, на які у позові посилається представник позивача, з урахування розписки - повідомлення від 08 серпня 2023 року № 5354 надавались разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності від 08 серпня 2023 року, за результатами якої ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 16 серпня 2023 року за № 084150005057 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, та яке позивачем в судовому порядку не оскаржувалось.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Таким чином, оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції органів пенсійного фонду, з огляду, що при розгляді цієї справи суд позбавлений можливості розраховувати весь наявний для призначення пенсії стаж, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити пенсію по інвалідності задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 27 вересня 2024 року щодо призначення пенсії по інвалідності з урахуванням уже зарахованого страхового стажу за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 жовтня 2024 року №084150005057.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення по відношенню до позивача.

Керуючись статтями 9, 139, 242-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 жовтня 2024 року №084150005057 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 27 вересня 2024 року щодо призначення пенсії по інвалідності з урахуванням уже зарахованого страхового стажу за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 жовтня 2024 року №084150005057.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 15 січня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов