Решение № 124421136, 19.09.2024, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4864/23

2/405/784/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:

головуючого судді Драного В.В.

за участю секретаря Чалої В.Є., Дятел О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні з порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 39906,63 грн. В обґрунтування позову вказав, що він у відповідності до досягнутої усної домовленості на початку травня 2019 року з відповідачем у період з 06.05.2019 року по 14.06.2021 року неодноразово, в якості позики, надавав власні грошові кошти відповідачу, шляхом перерахування цих коштів на загальну суму в розмірі 39906,63 грн. із власної кредитної картки на картку відповідача. Відповідач зобов`язувався повернути отримані кошти поступово, по мірі накопичення ним грошових коштів від його власних прибутків. Проте, незважаючи на час, який минув з моменту надання грошових коштів відповідачу, а минуло практично два роки, останнім не прийнято жодних заходів щодо повернення грошових коштів. Письмову вимогу про повернення позичених коштів, яка була надіслана відповідачу, останній проігнорував, надіслав письмові заперечення, зміст яких суперечить обставинам взаємовідносин між сторонами.

За вказаних обставин просив стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 39906,63 грн. за договором позики та судовий збір.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.07.2023 року відкрито провадження у справі з порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті.

19.01.2024 року за вх. № 1603 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зокрема вказав, що ніяких усних домовленостей на позику коштів з позивачем у нього не було. Відповідач є колишнім зятем позивача, і кошти, які позивач перераховував на картку відповідача відшкодовували покупки предметів побуту та їжі, які відповідач купляв для позивача за свої кошти.

29.04.2024 року за вх. № 11358 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву, як таких, що не спростовують позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на викладене у позовній заяві, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Зокрема вказав, що відповідач колишній зять позивача, гроші позичав на діяльність магазину, який він відкрив, розписки про отримані кошти не надавав, була усна домовленість про перерахунок коштів на йому на карту.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що докази отримання коштів відповідачем відсутні, відповідач витрачав свої кошти на продукти харчування, а колишній тесть повертав ці кошти на банківську карту відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно банківської довідки № K8PVINVL9GDN6T0D від 04.11.2021 року ОСОБА_1 перерахував на користь ОСОБА_4 у період з 01.01.2019 по 04.11.2021 року грошові кошти у розмірі 39906,63 грн., з яких: 38974,89 грн. - сума перерахованих коштів, 931,74 грн. комісія за послуги банку, а саме:

-06.05.2019 року 502,51 грн.;

-22.05.2019 року 502,51 грн.;

-22.08.2020 року 150,75 грн., комісія 4,52 грн.;

-04.09.2020 року 1105,53 грн., комісія 33,17 грн.;

-04.09.2020 року 4020,10 грн., комісія 120,60 грн.;

-02.10.2020 року 10050,25 грн., комісія 301,51 грн.;

-25.11.2020 року 301,51 грн.;

-27.11.2020 року 100,50 грн.;

-02.12.2020 року 2211,06 грн., комісія 65,90 грн.;

-15.12.2020 року 1256,28 грн., комісія 37,69 грн.;

-20.01.2021 року 2010,05 грн., комісія 59,90 грн.;

-29.01.2021 року 3648,24 грн., комісія 109,45 грн.;

-15.02.2021 року 301,51 грн., комісія 9,05 грн.;

-15.02.2021 року 301,51 грн., комісія 9,05 грн.;

-14.03.2021 року 1407,04 грн.;

-30.03.2021 року 402,01 грн.;

-05.04.2021 року 2010,05 грн.;

-15.04.2021 року 351,76 грн.;

-29.04.2021 року 2311,56 грн.;

-04.06.2021 року 1005,03 грн., комісія 30,15 грн.;

-14.06.2021 року 5025,13 грн., комісія 150,75 грн. (а.с. 9-10).

У квітні 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення боргу (безпідставно набутого майна) у розмірі 38974,89 грн., на яку отримав письмові заперечення від відповідача, в яких ОСОБА_4 вказав, що ніяких усних домовленостей на позику коштів не було, кошти які перераховував ОСОБА_1 на картку ОСОБА_4 це кошти за покупки предметів побуту, іжі, які відповідач купував за свої власні кошти для ОСОБА_5 та його дружини (а.с. 11, 12, 13).

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Відповідно до частини першоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ст. 1047ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі,якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частини перша та друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підтвердження укладення сторонами договору позики позивач надав суду відповідну банківську довідку, згідно якої він перерахував ОСОБА_4 грошові кошти у загальному розмірі 38974,89 грн.

Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року в справі № 757/27533/15-ц.

Тобто, банківська довідка не є договором позики, відповідно до якого виникають у сторін певні права та обов`язки, а є лише тим документом, який підтвержує перерахунок/надходження коштів від платника до отримувача.

Разом з тим, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Такі дії суд вчиняє згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), за змістом якого суд уповноважений під час розгляду справи самостійно перевірити доводи сторін щодо порушення їх прав.

Оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію правовідносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначення, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, і самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Так,статтею 1212 ЦК Україниврегульовано випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11, ч. ч. 1 та 2 ст.509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2ст. 11 ЦК України.

Частиною 2ст. 11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Згідност. 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 19.06.2019 року у справі № 643/822/17, провадження № 61-21998св18.

Так, судом встановлено, що відповідач одержав від позивача 38974,89 грн., що підтверджується відповідною банківською довідкою. Факт отримання відповідачем вказаних коштів ним не заперечується.

При цьому, твердження відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 38974,89 грн., які були внесені позивачем на його рахунок, є відшкодуванням потрачених ним коштів на купівлю товарів побуту та продуктів харчування для колишнього тестя (позивача), належними доказами не підтверджені.

Будь-яких документів, які б підтверджували перерахунок даних грошових коштів в якості погашення витрачених відповідачем коштів на потреби позивача не надано.

Таким чином, оскільки відповідачем заперечується факт наявності договору позики, укладеного між сторонами, а позивачем не доведено факт його укладання, то факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 38974,89 грн. у сукупності з тим, що відповідач відмовляється їх повертати, але при цьому не довів наявність інших правових підстав їх отримання, свідчить про те, що відповідач набув дані грошові кошти без достатньої правової підстави.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що відповідач добровільно не бажає повернути позивачу перераховані ним грошові кошти, які зберігає у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 38974,89 грн.

Сума комісії у розмірі 931,74 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки є оплатою послуг за надані банківські послуги та не входить в суму, яка перерахована позивачем на банківську картку відповідача та фактично отримана останнім.

Крім цього, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1048,55 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набержна Перемоги, 30, ЄДРПОУ 14360570) про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 38 974 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 89 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1048,55 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.09.2024 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В.Драний