Решение № 124372180, 13.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38233/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа ГУ ПФУ в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа ГУ ПФУ в Одеській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 155250028613 від 22.07.2024 року про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 15.07.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 31 жовтня 1985 року по 25 серпня 2002 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , заведеної 12 вересня 1986 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу періодів роботи з 31 жовтня 1985 року по 25 серпня 2002 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , заведеної 12 вересня 1986 року. Зазначене призвело до відсутності необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. За відсутності страхового стажу позивачеві відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності. Позовні вимоги просить задовольнити.

ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявленими вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп умовою для призначення пенсії по інвалідності при досягненні віку від 52 до 55 років є наявність страхового стажу тривалістю 13 років. У позивача є тільки 10 років 10 місяців 11 днів страхового стажу, що не дає права на призначення пенсії. До страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі з 31.10.1985 року, з 12.02.1993 року по 25.08.2002 року за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12 вересня 1986 року. Трудова книжка містить недоліки, а саме: відсутня інформація про встановлений мінімум та виконання вихододнів; відсутня довідка про перейменування та реорганізацію колгоспу; запис про звільнення засвідчений нечітким відтиском печатки; індивідуальні відомості про застраховану особу відсутні.

ГУ ПФУ в Одеській області із заявленими вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що за відсутності необхідної кількості страхового стажу 13 років, позивач не має права на призначення йому пенсії по інвалідності. для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп умовою для призначення пенсії по інвалідності при досягненні віку від 52 до 55 років є наявність страхового стажу тривалістю 13 років. У позивача є тільки 10 років 10 місяців 11 днів страхового стажу, що не дає права на призначення пенсії. До страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі з 31.10.1985 року, з 12.02.1993 року по 25.08.2002 року за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12 вересня 1986 року. Трудова книжка містить недоліки, а саме: відсутня інформація про встановлений мінімум та виконання вихододнів; відсутня довідка про перейменування та реорганізацію колгоспу; запис про звільнення засвідчений нечітким відтиском печатки; індивідуальні відомості про застраховану особу відсутні.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 10.04.2024 року серія 12ААГ №950815.

15.07.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області та рішенням від 22.07.2024 року № 155250028613 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу та необхідного документа.

Так, за змістом рішення: вік заявника 55 років; страховий стаж 10 років 10 місяців 11 днів.

До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.09.1986 року: з 31.10.1985 року по ?, та довідки № 36 від 27.06.2024 за період роботи у колгоспі ім. Шевченка, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів) та історична довідка про зміну назви і реорганізацію колгоспу, з 12.02.1993 по 25.08.2002, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відтиском печатки, індивідуальні відомості про застраховану особу відсутні.

Позивач вважає, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 31 жовтня 1985 року по 25 серпня 2002 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12 вересня 1986 року.

Відповідачі вважають, що спірний період роботи не підтверджений належними документами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788).

Відповідно до ст. 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Як встановлено судом, на час звернення до пенсійного органу із заявою позивач досяг віку 55 років та йому зараховано страхового стажу 10 років 10 місяців 11 днів із необхідних 13 років.

Позивачеві не зараховано період його роботи згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.09.1986 року з 31.10.1985 року, з 12.02.1993 по 25.08.2002.

Підставами для незарахування вищенаведених періодів роботи слугували недоліки у документах, зокрема відсутність інформації про мінімум та виконання вихододнів у колгоспі, відомості щодо зміни назви та реорганізації колгоспу, а також нечіткий відтиск печатки на записі про звільнення з колгоспу.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 12.09.1986 року позивач 31.10.1985 року прийнятий у члени колгоспу Шевченко Горностаївського району Херсонської області. Запис засвідчений підписом голови колгоспу із посиланням на наказ та відтиском печатки.

Наступний запис у трудовій книжці це прийняття позивача у члени колгоспу імені Шевченко Горностаївського району Херсонської області із посиланням на відповідний наказ.

Запис № 4 25.08.2002 року позивач звільнений за угодою сторін з членів СТОВ ім. Шевченка із посиланням на відповідний наказ, засвідчений підписом голови та відтиском печатки (відтиск нечіткий).

На сторінках № 6-9 трудової книжки значаться посади позивача у колгоспі починаючи з 31.10.1985 року і до 2002 року.

На сторінках № 18-21 зазначена інформація щодо мінімуму трудової участі та виконання трудової участі за період з 1985 року до 2002 року.

Окрім того, у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 12.09.1986 року під записом № 3 наявний запис про перейменування колгоспу із посиланням на відповідний наказ.

Таким чином, записами трудової книжки колгоспника підтверджена трудова діяльність позивача у період з 31 жовтня 1985 року по 25 серпня 2002 року.

Перевіривши записи у трудовій книжці позивача та доводи пенсійного органу в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Подібний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.

Окрім того, відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове

державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.

У цих спірних правовідносинах пенсійним органом не наведено обставин щодо здійснення ним заходів по встановленню інформації щодо спірного трудового періоду позивача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, 88008, м. Ужгород, площа Народна, 4) № 155250028613 від 22.07.2024 року про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 15.07.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 31 жовтня 1985 року по 25 серпня 2002 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12 вересня 1986 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов