Решение № 124345249, 11.12.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4542/24

2/296/2273/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

11 грудня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої судді Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Дзюман О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гарбузюк О.Л.,

представника відповідача - адвоката Вірьовкіна О.І.,

представника третьої особи - Баб`яка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про зміну визначеного місця проживання дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою та просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з батьком - ОСОБА_1 за його місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу з відповідачкою має дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26.05.2014 шлюб з відповідачкою розірвано. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 30.10.2019 визначено місце проживання дітей разом з матір`ю. Проте, дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , через складні стосунки з матір`ю, 15.11.2020 та 05.10.2021 відповідно, переїхали на постійне місце проживання до батька за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають на його утриманні, відповідачка матеріальної допомоги не надає. Дочка ОСОБА_3 категорично не хоче спілкуватися з матір`ю. Також, в березні 2022 року, дочки, у зв`язку із введенням воєнного стану, виїхали до Польщі, що було забезпечено власними силами позивача. За час перебування в Польщі з березня 2022 року по серпень 2022 року матір не виявляла зацікавленості в житті дочок, не цікавилася навчанням, чи потрібно їх матеріально утримувати. Отже, місце проживання дочки ОСОБА_3 має бути визначене разом з ним, а дочка ОСОБА_4 вже є повнолітньою, тому не має правового статусу дитини.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2024 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

09.07.2024 на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач ініціював даний спір з метою уникнення обов`язку сплачувати аліменти на утримання доньки. Діти час від часу проживають з бабусею (матір`ю позивача). Позивач не працює і перебуває на фактичному утриманні своєї матері, отже матеріальної можливості забезпечувати дочку ОСОБА_3 у нього немає. В свою чергу, небажання дитини спілкуватися з матір`ю і відсутність її прихильності не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт проживання дочки разом з відповідачем, з яким у позивачки конфліктні відносини, що впливає на думку дитини.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23 вересня 2024 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гарбузюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначила, що між сторонами наявний спір щодо місця проживання дочки ОСОБА_3 , тому звернулись до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовільнити. Вказав, що з 2013 року, відповідачка неодноразово лікувалася у психіатричній лікарні на денному стаціонарі, однак доказів цього у нього немає, тому дитина не може знаходитися разом з матір`ю. В свою чергу, з ОСОБА_2 склались конфліктні відносини і з нею не спілкується. Відповідачка, після того, як діти стали проживати з ним, неодноразово викликала поліцію, щоб повернути дочку, однак ОСОБА_3 за власним рішенням не захотіла повертатися до матері та проживати разом з нею. Він піклується про дітей, які проживають разом з ним, а Органом опіки та піклування Житомирської міської ради перевірялися всі ці обставини.

Представник відповідачки - адвокат Вірьовкін О.І. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що спір ініційований батьком дитини, з яким дочка ОСОБА_3 і так проживає, натомість мати дитини не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що ОСОБА_2 забороняє їй спілкуватись з позивачем. Отже, між сторонами відсутній предмет спору. Позов є помстою позивача, з яким у відповідачки склались конфліктні відносини, зокрема, з приводу неповернення ним боргу за рішенням суду. Будь-яких доказів психічного захворювання ОСОБА_2 до суду не надано, а заяви сусідів, наявні в матеріалах справи, з цього приводу, такі обставини жодним чином не підтверджують. Додатково вказав, що відповідачка не перешкоджала виїзду дітей в Польщу та відвідувала їх там.

Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Житомирської міської ради - Баб`як М.М. в судовому засіданні підтримав висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, затверджений рішенням виконкому №1929 від 04.12.2024 "Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 ", згідно якого орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . Також пояснив, що минулого року виникав спір з приводу місця проживання дитини, однак по суті судом розглянутий не був. Відповідачка на засідання органу опіки в грудні 2024 року не з`явилась, цього року на контакт не виходила.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2019 року в справі № 295/4889/19, яке набрало законної сили 23.11.2022, визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Адресою місця проживання ОСОБА_2 на час прийняття рішення визначено: АДРЕСА_2 .

Також вказаним рішенням встановлено та не потребує доказування в силу приписів ч.4 ст.82 ЦПК України, наступне:

-рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26.05.2014 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано;

- рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.07.2014 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.06.2014 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_3 до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 підтверджено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 з 02.04.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (копія паспорту ОСОБА_1 ).

Адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_3 з 12.02.2020 зазначено: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади № 2024/002212939 від 04.03.2024.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Житомир» №206 від 19.03.2024, виданої позивачу, та акту обстеження житлових умов від 04.04.2024 № 23, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.11.2020, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05.10.2021, - фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

У відповідності до довідки №4 від 04 березня 2024 року, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Фаховим коледжем при Житомирському інституті ПрАТ «ВНЗ «МАУП» та отримує заробітну плату від вказаного закладу.

За змістом акту обстеження умов проживання від 19.04.2024, затвердженим начальником служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради О.В.Біблою, за адресою: АДРЕСА_1, проживають: ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_7 (бабуся, матір позивача). В будинку наявна окрема кімната для проживання дочки ОСОБА_3 , є навчальне приладдя, продукти харчування, гігієни, створено належні умови для виховання та розвитку дитини. Дитина перебуває на повному матеріальному утриманні батька, з матір`ю спілкуватися категорично відмовляється.

В період проживання ОСОБА_3 в Польщі, з квітня 2022 року постановою суду району Прага-Полудне у місті Варшава, Пятий відділ організаційного забезпечення розгляду цивільних справ, останній призначено тимчасового опікуна - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8

19.06.2024 мешканці багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 звертались до начальника Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області із заявою з приводу вжиття заходів до ОСОБА_2 у зв`язку із її протиправною поведінкою (порушення громадського порядку).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною другою статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 (далі - Конвенції про права дитини) слідує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно статей 18, 19 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

В судовому засіданні в якості свідка допитано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно якої визначається місце проживання з одним із батьків.

ОСОБА_3 показала, що навчається в ліцеї № 7 в м.Житомирі в 6 класі. З 2021 року проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . З матір`ю ОСОБА_2 в неї складні стосунки. Остання періодично приходить до неї в школу під час навчання на уроки, телефонує, задає дивні питання інтимного характеру, неадекватно поводиться, що викликає у неї почуття дискомфорту. Матір періодично (декілька разів на тиждень) навідується до неї за адресою проживання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 намагалася з нею нормально спілкуватися, однак після неодноразових сварок, в 2021 році переїхала, з допомогою сестри ОСОБА_4 , від матері до місця проживання батька. При цьому матір перешкоджала їй у переїзді. Під час перебування в Польщі, матір відвідала її один раз в 2022 році. У батьків конфліктні відносини. Також показала, що наразі їй комфортно проживати з батьком, в будинку в неї є своя кімнати, батько повністю матеріально утримує, а мати періодично надає допомогу (в вересні та жовтні 2024 року). З матір`ю не бажає проживати і не бажає з нею спілкуватися.

Свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається на 2-му курсі архітектурного факультету за спеціальністю «Архітектура та містобудування» Київського національного університету будівництва та архітектури, показала, що сторони по справі є її батьками. До 14 років проживала разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 , після чого переїхала жити до батька, оскільки з матір`ю постійно сварились, навчання погіршилось внаслідок цього. ОСОБА_3 є її сестрою, навчається в ліцеї № 7 в м.Житомирі. В 2021 році допомогла ОСОБА_3 переїхати жити до батька за проханням останньої. Сестра жалілася постійно на матір, на конфлікти із нею, на важку психологічну атмосферу. Після переїзду до батька, сестри намагалися нормально спілкуватися з ОСОБА_2 , однак все завершується сварками, нецензурною лайкою, особистими образами. Її та ОСОБА_3 матеріально повністю утримує батько, у ОСОБА_3 в будинку є своя кімната. З матір`ю залишаються напружені стосунки через її неадекватну поведінку.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У цій справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 04.12.2024 №1929 затверджено висновок органу опіки та піклування, який вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

У висновку також зазначено, що батьки мають належні житлові умови та стабільні доходи для виховування дитини. Обстеження умов квартири відповідачки відбулось ще в жовтні 2023 року, а під час виготовлення висновку такі умови обстежити не вдалося через відсутність зв`язку із ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики ліцею № 7, батько ОСОБА_3 відвідує батьківські збори, попереджає про відсутність дочки через хворобу або з поважних причин, відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків. Матір часто відвідує дочку у школі, цікавиться її успіхами у навчанні.

На засідання виконавчого комітету ОСОБА_2 не з`явилася, а ОСОБА_3 повідомила, що бажає жити з батьком. З матір`ю намагається спілкуватися, однак це складно через занадто нав`язливу манеру спілкування з її сторони.

Суд відзначає, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Отже, у цій справі судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , який виповнилося на момент розгляду справи по суті повних 12 років, бажає проживати з батьком. Така думка була висловлена нею самостійно в судовому засіданні. Основною причиною такого бажання є конфліктні відносини з матір`ю та неможливість комфортного спілкування з останньою, що психологічно травмує дитину.

Наведені обставини підтверджені також показаннями свідка ОСОБА_4 , поясненнями позивача, висновком органу піклування.

Також слід зазначити, що позивачка жодного разу не з`явилася в судові засідання, щоб надати відповідні пояснення по суті справи, як і не з`явилася на засідання органу опіки та піклування. При цьому у відзиві не заперечувала того факту, що ОСОБА_3 проживає разом з батьком.

Твердження представника відповідачки про відсутність предмету спору є безпідставним, оскільки з відзиву на позовну заяву чітко вбачається, що ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову та, зокрема, зазначає, що небажання дитини спілкуватися з матір`ю і відсутність її прихильності не може бути покладено в основу рішення суду.

Наведене вказує на відсутність згоди батьків щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, а отже про спір між ними.

Слід також зазначити, що юридичне визначення місця проживання малолітньої дитини (зміна місця проживання) впливає на обов`язок сплати аліментів тому із батьків, з ким проживає дитина.

Отже, враховуючи думку дитини у цій справі, відповідальне ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків, наявність належних умови для виховання та розвитку дитини, повноцінне матеріальне забезпечення батьком потреб дитини, забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 саме з батьком, оскільки за обставин цієї справи таке місце проживання дитини, яка фактично самостійно його і змінила після проживання разом з матір`ю, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 25777327) про зміну визначеного місця проживання дитини, - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 за його місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2024 року.

Суддя М. В. Петровська