Постановление суда № 124341799, 26.12.2024, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/14/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року місто Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

26 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , який спливає 03 січня 2025 року.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також прокурор вказав, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , були вчинені ним як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодження майна потерпілих та їх близьких родичів, що перебуває у їхньому віданні.

При цьому прокурор вказав, що підставою для продовження строків цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , з урахуванням даних про особу обвинуваченого, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду; впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані судом, та, оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_6 , який є організатором вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у складі організованої групи, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності - тяжких злочинів, серед яких за вимагання, порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово - самовільно залишив місце свого мешкання, виїхав із міста Лозова Харківської області у місто Харків, де знаходився протягом тривалого часу.

Сукупність наведених даних характеризують ОСОБА_6 , у тому числі, як особу схильну до переховування.

На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики, про які йдеться вище, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , є реальними ї їх ступінь на даний час не зменшився.

Крім того, прокурор зазначив, що наведені ризики, та той факт, що обвинувачений схильний до переховування та має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування (проживання), вказують на те, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_17 проти задоволення клопотання прокурора також заперечувала.

У свою чергу захисник звернулася до суду із клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу - з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

При цьому захисник зазначила, що ризики, про які йдеться у клопотанні прокурора, жодними доказами не підтверджені, а їх перелік у клопотанні є недостатнім.

ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, має постійне місце мешкання, де проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною, що вказує на наявність міцних соціальних зв`язків.

Він жодного разу будь-яким чином не перешкоджав розгляду кримінального провадження, не було жодного випадку переховування від суду чи органів досудового розслідування.

Окрім того він має намір укласти контракт та стати до лав Збройних Сил України.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника, прокурор - заперечував.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

14 квітня 2021 року ОСОБА_6 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 квітня 2021 року - під час досудового розслідування, щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 11 грудня 2021 року, включно.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленою під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - по 29 січня 2022 року, який у подальшому був неодноразово продовжений судом, востаннє до 15 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року зазначену ухвалу скасовано, відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був неодноразово продовжений згідно із ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2022 року, 01 лютого і 30 березня 2023 року. Востаннє по 30 травня 2023 року.

До 30 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 були продовжені і певні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 28 липня 2023 року, дію якого у подальшому було неодноразово продовжено судом - востаннє до 03 січня 2025 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність наступних обставин: негативна репутація обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема систематичне вчинення ним кримінальних протиправних дій у минулому; наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень - тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; свідоме порушення умов цілодобового домашнього арешту та обмежень, встановлених судом.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності - тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, організатором яких він є, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 , хоча й має постійне місце мешкання та родину, працевлаштований, однак раніше судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності, через незначний проміжок часу після звільнення із місця позбавлення волі у зв`язку із заміною покарання на більш м`яке, йому знову було повідомлено про підозру у вчиненні аналогічних за видом кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна ( ОСОБА_6 вчиненому повторно), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

Водночас, ОСОБА_6 висунуто обвинувачення ще й у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Суд, враховуючи викладене, доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, про які йдеться у клопотанні прокурора, та які доведені прокурором під час судового розгляду.

Так, у даному випадку, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, у яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом із цим встановлюючи існування ризику переховування від суду, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан та спосіб життя.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , який хоча й має постійне місце мешкання та сім`ю, працевлаштований, однак порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, зокрема самовільно виїхав із міста Лозова у місто Харків, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, може залишити місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

Разом із цим, не може залишатися поза увагою суду, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінальних правопорушень, те, що потерпілі, які згідно із обвинувальним актом були безпосередніми учасниками подій вчинення злочинів щодо них, судом не допитані, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченим ОСОБА_6 спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для них аспекті, є реальним.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч. 3 ст. 189 КК України, тобто у тому числі і за вимагання, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_6 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим з наведених вище підстав, у тому числі обсягу висунутого обвинувачення, даних про особу ОСОБА_6 , його спосіб життя та репутацію, суд доходить висновку про те, що ступінь встановлених відносно нього ризиків є достатньо високим.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, наявність та відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , його репутацію, те, що обвинувачений раніше не дотримався умов такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам, оскільки вони продовжують існувати і на даний час, а ступінь їх не зменшився.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які характеризують ОСОБА_6 , тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні дані про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вчинених ним дій під час судового розгляду, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, ступінь яких щодо зазначеної особи не зменшився.

При цьому обставини, на які посилається захисник у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння, та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі особистого зобов`язання.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Щодо доводів захисника, як на підставу зміни запобіжного заходу, про бажання ОСОБА_6 проходити військову службу у Збройних Силах України, чого він не може зробити перебуваючи під вартою, то суд зазначає, що спеціальний порядок вирішення цього питання, передбачений ст. 616 КПК України - «Скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміна запобіжного заходу з інших підстав» та здійснюється судом виключно за клопотанням прокурора про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочинів на території Харківської області як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, організатором та керівником якої є ОСОБА_6 , вид і розмір об`єктів посягання - майнові права та майно в особливо великому розмірі, дані про потерпілих, у тому числі про види їх діяльності, висвітлення подій даного кримінального провадження у засобах масової інформації, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого - задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , даних про його особу, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави в межах застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, тобто по 23 лютого 2025 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3