Постановление суда № 124292175, 09.01.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10157/24

Провадження № 1-кс/461/264/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

09.01.2025 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання слідчої відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крупсько Миколаївського району Львівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142400000055 від 30.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№42024142400000055 від 30.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 332 КК України.

Слідча відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженнямпрокурора Спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону,звернулась дослідчого суддіз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_4 , покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобіганням спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні; знищити, сховати чи спотворити речі та документи, що прямо або опосередковано можуть вказувати на причетність ОСОБА_4 ,а такожінших осібдо вчиненихкримінальних правопорушень; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, просили застосувати інший більш м`який запобіжний захід, вказуючи на необґрунтованість клопотання. З цього приводу захисником подано письмові заперечення підтримані у судовому засіданні.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч.3ст.332КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписівст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

07.01.2025 о 23 год. 31 хв. у приміщенні службового кабінету №313 СУ ГУНП у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 83 у порядку ст.208 КПК України, затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

08.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обгрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-повідомленням УСБ України у Львівській області щодо ознак вчинення кримінального правопорушення;

-матеріалами виконаного оперативними співробітниками УСБ України у Львівській області доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України;

-протоколами допитів свідка ОСОБА_7 ;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_8 ;

-протоколом огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів та імітаційних засобів від 07.01.2025;

- протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_8 ;

-протоколами невідкладних обшуків від 07.01.2025;

-протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України;

-речовими доказами;

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв`язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Оцінюючи ризикнезаконного впливуна іншихучасників даногопровадження,зокрема свідківслідчий суддявраховує положенняст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.

Слідчий суддя виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров`я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв`язки та сімейне становище. Зокрема, слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, надає допомогу брату, який є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується позитивно.

Водночас, у ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.

Також,ухвалюючи рішенняза клопотанням,у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У свою чергу, доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену у клопотанні практику Європейського Суду з прав людини, прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи відхиляються судом.

З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до ч.5ст.12КК України,тяжким злочиномє передбаченецим Кодексомдіяння (діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше двадцятип`яти тисячнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо позбавленняволі настрок небільше десятироків.

Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Разом з тим, враховую, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов`язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

У даному конкретному випадку фактично розмір застави запропонований слідчим та прокурором ґрунтується на розмірі інкримінованих незаконних доходів. Разом з тим, положення чинного КПК України не вказують на те, що розмір застави повинен бути визначений виходячи виключно із наявного у підозрюваного майна, зокрема коштів та нерухомості. Такі відомості повинні бути враховані у сукупності із усіма обставинами справи. Перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання або для проведення процесуальної чи слідчої дії повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися. Виключна увага на розмірі ймовірних збитків від кримінального правопорушення або на розмірі статків підозрюваного є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та його обґрунтувати. Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку, він не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу до особи було застосовано безальтернативне ув`язнення. Сума застави повинна бути оцінена, враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Належного обґрунтування застосування застави понад максимальний розмір визначений КПК України, тобто того, що тут має місце виключний випадок, слідчим та прокурором не наведено. Фактично прокурор та слідчий посилаються на категорію злочину, залишаючи поза увагою принцип презумпції невинуватості. Більше того, в ході розгляду клопотання встановлено, що питання матеріального становища підозрюваного та спроможності внести відповідний розмір застави органом досудового розслідування та прокурором не досліджувалось, доказів спроможності внести відповідний розмір застави клопотання не містить, а запропонований розмір застави фактично ґрунтується на коштах, які були вилучені у підозрюваного.

На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вчиненого умисно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що має високий рівень суспільної небезпеки, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останнім своїх процесуальних обов`язків, у сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 гривень.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 гривень.

Підозрюваний ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №42024142400000055 від 30.08.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали до 07 березня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1