Решение № 124289047, 08.01.2025, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1524/24

Провадження № 2/386/599/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» 15.11.2024 звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 102145010 від 13.04.2021 в розмірі 22450 грн., витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивував тим, що 13.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційної телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний договір № 102145010 про споживчий кредит, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону відповідач в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту, а кредитодавець направив йому електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, який останній ввів, чим підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 102145010, тобто 13.04.2021 року було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа згідно вимог ст. 639 ЦК України. Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн. на строк 15 днів з процентною ставкою 2 % за кожен день строку користування кредитом від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок. Однак, відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші взяті на себе грошові зобов`язання, тому виникла заборгованість в розмірі 22450, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000, 00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 16 500,00 грн. та заборгованість за комісією 950, 00 грн.

08.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 04Т, у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за кредитним договором № 102145010 від 13.04.2021 року. В подальшому, 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» належне йому право вимагати повернення коштів за вказаним вище кредитним договором.

Ухвалою суду від 18.11.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відзив на позов не надходив. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .

Зі змісту ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 13.04.2021 року відповідач в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ «Мілоан» подав анкету-заяву на кредит №102145010 року, а кредитодавець направив відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, який останній ввів, чим підтвердив прийняття умов договору кредиту, тобто було укладено електронний договір про споживчий кредит № 102145010.

Згідно умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту № 102145010 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом перерахування цих коштів на картковий рахунок строком на 15 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.( а.с.-67-77).

З платіжного доручення №26720669 від 13.04.2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 5000,00 грн. згідно договору № 102145010.(а.с-14) . Отже, судом встановлено, що 13.04.2021 року відповідач підписав електронний договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримав від ТОВ «Мілоан» кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. на свій картковий рахунок.

ТОВ «Мілоан» надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та сплати процентів за користування коштами і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань.

З договору відступлення прав вимоги №04Т від 08.07.2021 року та витягу з додатку до даного договору встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 по договору про споживчий кредит № 102145010 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс».(а.с.-52-60).

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, на час відступлення прав вимоги 08.07.2021 року у відповідача наявна заборгованість за договором №102145010 в розмірі 22 450,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5000, 00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками 16 500, 00 грн .та 950, 00 грн. заборгованність за комісією.

Згідно договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року та витягу з додатку до даного договору, право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №102145010 ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ».(а.с.78-83)

За таких обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення і з нього на користь позивача слід стягнути заборгованості за договором про споживчий кредит №102145010 від 13.04.2021 року.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. сплаченого ними судового збору згідно платіжної інструкції. № 88 від 30.10.2024.

Крім того, на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір № 43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 року,(а.с.-47-51), додаткову угоду №102145010 від 30.09.2024 року до договору № 43657029 про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (а.с.-40, 46,85) та платіжну інструкцію №597 від 30.10.2024 року на суму 6000,00 грн., (а.с.-20), а тому відшкодування понесених ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 223, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № 102145010 від 13.04.2021 року у розмірі 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн., 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» судові витрати в сумі 8 422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн.. 40 коп., з яких 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - судовий збір та 6000 ( шість тисяч) грн.., 00 коп. витрати на правову допомогу.

Відомості про учасників справи:

Місцезнаходження позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» : п.і. 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1,код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346

Місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.