Решение № 124284549, 07.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/12683/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (позивач/ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач/ГУ ПФУ у Л/о), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунки № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно з Додатком № 1 до заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ГУ ПФУ у Л/о відмовило в прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат, поданих ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105), Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою ФСС від 19 липня 2018 року № 12 (далі - Постанова № 12). Підставою відмови зазначено: «Підприємство боржник по сплаті ЄСВ. У разі відсутності страхового стажу 6 міс. за останніх 12 міс. розмір середньоденної допомоги не може перевищувати розмір допомоги обчислений з мін. з.п. У разі наявності розбіжн. за даними СПОВ та сумою фактично нарах. зазначається пояснення». Такі відмови відповідача позивач уважає протиправними, оскільки несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску не повинна порушувати законні права та інтереси третіх осіб, зокрема, порушувати їх право на належне соціальне забезпечення, адже обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на оплату листка тимчасової непрацездатності в належному розмірі.

З огляду на викладене адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж у переважній більшості працівників, включених до спірних заяв-розрахунків позивачем, протягом розрахункового періоду згідно з даними індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам слід було здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною четвертою статті 12 Закону № 1105 (6700,00 грн/30,44 = 220,11 грн (для випадків, які настали в 2023 році)). Однак страхувальником у заявах-розрахунках № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників неправильно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону № 1105. Всупереч зазначеному позивач під час обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам положення частини четвертої статті 12 Закону № 1105 не застосовував. Вважає, що дії ГУ ПФУ у Л/о щодо відмови у прийняті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону № 1105.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позивач подав до суду клопотання від 14 червня 2024 року, від 27 червня 2024 року, від 24 липня 2024 року, від 05 серпня 2024 року, від 16 жовтня 2024 року, в яких просить під час ухвалення рішення у цій справі врахувати судову практику судів першої та апеляційної інстанції з аналогічного предмета спору.

Відповідач подав до суду заперечення на клопотання від 02 липня 2024 року, від 26 липня 2024 року, від 07 серпня 2024 року, в яких заперечує щодо врахування судом судової практики, пропонованої позивачем, також наводить протилежну практику суду першої інстанції з подібного предмета спору.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 25 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; у залученні до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 відмовлено.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» подав до ГУ ПФУ у Л/о заяву-розрахунок № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року з Додатком № 1 про нарахування застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.

ГУ ПФУ у Л/о відмовило у прийнятті вказаної заяви-розрахунку. Причина відхилення: «Підприємство боржник по сплаті ЄСВ. У разі відсутності страхового стажу 6 міс. за останніх 12 міс. розмір середньоденної допомоги не може перевищувати розмір допомоги обчислений з мін. з.п. У разі наявності розбіжн. за даними СПОВ та сумою фактично нарах. зазначається пояснення. Додайте розрахунок ОСОБА_118, ОСОБА_110 ».

ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» подав до ГУ ПФУ у Л/о заяву-розрахунок № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року з Додатком № 1 про нарахування застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.

ГУ ПФУ у Л/о відмовило у прийнятті вказаної заяви-розрахунку. Причина відхилення: «Підприємство - боржник по сплаті ЄСВ. У разі відсутності сплати ЄСВ, то місяці не зараховуються до страхового стажу. Якщо стаж за ост. 12 міс. менше 6 міс., то застосовується обмеження мінімальною заробітною платою. У разі наявності розбіжності між сумою СПОВ та сумою всього зазначається причина розбіжності. По ЕЛН ОСОБА_115 В., ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , додайте розрахунок або зазначте причину розбіжності».

ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» подав до ГУ ПФУ у Л/о заяву-розрахунок № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року з Додатком № 1 про нарахування застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.

ГУ ПФУ у Л/о відмовило у прийнятті вказаної заяви-розрахунку. Причина відхилення: «ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_113 , ОСОБА_110 - Будь ласка, перевірте правил. обчис. С/Д. Стаж % вкажіть, коментар щодо розбіжності Суми за даними СПОВ та суми згідно Вашого розрахунку, як проведено розрахунок ЛН + долучіть скан. розрахунку ЛН + вкажіть коментар щодо невідповідності про страх. стажу відповідно до даних Реєстру 3О та не застосування обмеження мінімальною ЗП. (п.4 ст.12 ЗУ 1105). Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, мають страховий стаж менше 6 місяців = обчислення с/д проводять виходячи з нарахованої ЗП, але не більше за розмір допомоги обчислений із мінімальної ЗП на час настання страхового випадку».

Уважаючи такі відмови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За цих обставин суд резюмує, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню, адже несвоєчасна сплата або несплата страхових внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам в належному розмірі.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини першої статті 1 Закону № 1105 встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1105 застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

На підставі статті 11 Закону № 1105 страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною першою статті 12 Закону № 1105 закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону № 1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; догляд за хворою дитиною (пункти 1, 2 частини першої статті 15 Закону № 1105).

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (частина четверта статті 12 Закону № 1105).

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях (частини перша - третя статті 14 Закону № 1105).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління (частина перша статті 23 Закону № 1105).

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 25 Закону № 1105).

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктами 32, 33 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Водночас пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Суд встановив, що ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» подав до ГУ ПФУ у Л/о заяви-розрахунки № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року з Додатками № 1 до них про нарахування застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, утім ГУ ПФУ у Л/о відмовило у прийнятті вказаних заяв-розрахунків, зазначивши такі причини їх відхилення:

1) «Підприємство боржник по сплаті ЄСВ. У разі відсутності страхового стажу 6 міс. за останніх 12 міс. розмір середньоденної допомоги не може перевищувати розмір допомоги обчислений з мін. з.п. У разі наявності розбіжн. за даними СПОВ та сумою фактично нарах. зазначається пояснення. Додайте розрахунок ОСОБА_118, ОСОБА_110 »;

2) «Підприємство - боржник по сплаті ЄСВ. У разі відсутності сплати ЄСВ, то місяці не зараховуються до страхового стажу. Якщо стаж за ост. 12 міс. менше 6 міс., то застосовується обмеження мінімальною заробітною платою. У разі наявності розбіжності між сумою СПОВ та сумою всього зазначається причина розбіжності. По ЕЛН ОСОБА_114 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , додайте розрахунок або зазначте причину розбіжності»;

3) «ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, Ткачук, ОСОБА_110 - Будь ласка, перевірте правил. обчис. С/Д. Стаж % вкажіть, коментар щодо розбіжності Суми за даними СПОВ та суми згідно Вашого розрахунку, як проведено розрахунок ЛН + долучіть скан. розрахунку ЛН + вкажіть коментар щодо невідповідності про страх. стажу відповідно до даних Реєстру 3О та не застосування обмеження мінімальною ЗП. (п.4 ст.12 ЗУ 1105). Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, мають страховий стаж менше 6 місяців = обчислення с/д проводять виходячи з нарахованої ЗП, але не більше за розмір допомоги обчислений із мінімальної ЗП на час настання страхового випадку».

У відзиві на позовну заяву відповідач також пояснює, що до спірних заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку, а саме:

- по заяві-розрахунку № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року: застраховані особи, зазначені у заяві-розрахунку, перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно з поданими електронними листками непрацездатності настали у жовтні 2023 року (розрахунковий період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 36 застрахованих осіб по 45 листках непрацездатності на 295 календарних днів на суму 226088,67 грн. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно з даними індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону № 1105 (6700,00 грн/30,44 = 220,11 х 295 = 64932,45 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку страховий стаж застрахованих осіб неправильно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 226088,67 грн за 295 календарних дні. Переплата становить 16115622,00 грн;

- по заяві-розрахунку № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року: застраховані особи, зазначені у заяві-розрахунку, перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно з поданими електронними листками непрацездатності настали у жовтні 2023 року (розрахунковий період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року) та в листопаді 2023 року (розрахунковий період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 43 застрахованих осіб по 61 листках непрацездатності на 312 календарних днів на суму 239867,29 грн. Серед них у 1 застрахованої особи (1 листок непрацездатності на суму 1155,95 грн за 5 календарних днів) сплата ЄСВ у розрахунковому періоді більше шести місяців. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно з даними індивідуальними відомостями за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону № 1105 (6700,00 грн/30,44 = 220,11 х 307 = 67573,77 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку страховий стаж застрахованих осіб неправильно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 238711,34 грн за 307 календарних днів. Переплата становить 171137,57 грн;

- по заяві-розрахунку № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року: застраховані особи зазначені у заяві-розрахунку, перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно з поданими електронними листками непрацездатності настали у листопаді 2023 року (розрахунковий період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 54 застраховані особи по 70 листках непрацездатності на 384 календарних днів на суму 314962,78 грн. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно з даними індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону № 1105 (6700,00 грн/30,44 = 220,11 х 384 = 84522,24 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку страховий стаж застрахованих осіб неправильно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 314962,78 грн за 384 календарних дні. Переплата становить 230440,54 грн.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.

Отже, у цій справі виникла ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до незарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та, водночас, до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.

Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1058:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частинах першій, третій, шостій, десятій статті 20 Закону № 1058, якими передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Відповідно до приписів статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отож, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі № 235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

На підставі викладеного працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій працівників позивача.

Суд зазначає, що наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов`язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам.

Із матеріалів справи суд встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.

Тож унаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівники позбавлені соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

З огляду на наведене суд висновує, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню.

Несвоєчасна сплата або несплата страхових внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі.

Адже відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Посилання позивача та відповідача на судову практику судів першої та апеляційної інстанції суд відхиляє, адже відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7267,20 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 7267,20 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80000) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, поданих відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунки № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно з Додатком № 1 до заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, поданих відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80000) 7267,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна