Решение № 124266433, 02.01.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4374/24

Провадження № 2/309/1155/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: судді Волощук О. Я.

за участю секретаря судового засідання Кальчевої Д. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.05.2022 року у розмірі 33765,81 гривень станом на 18.07.2024 р. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн. судового збору

Позовні вимоги вмотивовані тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, з метою отримання яких ОСОБА_1 27.05.2022 року підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Внаслідок укладення кредитного договору відповідачка отримала платіжні інструменти - кредитні картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 задля можливості користування банківським рахунком.

Відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку здійснювала операції за рахунком.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 не сплатила заборгованість за операції, які були проведені за допомогою платіжного інструменту - банківської картки НОМЕР_1 за період часу 26.08.2023 р. - 27.08.2023 р. в розмірі 49280,20 грн.

За поясненнями ОСОБА_1 , наданими позивачу у зверненні ОСОБА_1 , позивачем встановлено, що 26.08.2023 р. приблизно о 20:30 на її фінансовий номер телефону поступив дзвінок з номеру НОМЕР_4 , співрозмовниця представилась працівницею (оператором) компанії «Київстар» та повідомила, що у її номеру НОМЕР_5 вийшов термін використання, але термін можна продовжити в телефонному режимі, через певну комбінацію. Не підозрюючи нічого ОСОБА_1 набрала зі свого мобільного телефону комбінацію по підказці «оператора» та натиснула клавішу виклику, після чого її SIM- картка НОМЕР_5 перестала працювати.

Зібрані у ході перевірки дані свідчать про те, що первинний несанкціонований вхід в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 став можливим через компрометацію клієнтом конфіденційних даних (фінансовий номер не змінювався, вхід в акаунт Приват24 здійснено шляхом коректного вводу логіну, та відновлення пароля через РIN-код). Використовуючи вказані дані, треті особи отримали доступ до акаунту клієнта, змінили пароль Приват24 клієнта та здійснили операції по картковому рахунку.

Вина банку в проведених операціях по картці - відсутня.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 18.07.2024 р. має заборгованість в розмірі 33765,81 грн., яка складається з наступного:

27319,22 грн. - заборгованість за тілом кредита;

6446,59 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Не погоджуючись із позовом представник позивачки адвокат Бітюра А. А. надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що дійсно, внаслідок шахрайських дій щодо ОСОБА_1 , вона втратила сім-карту за номером мобільного телефону НОМЕР_5 та 28.08.2024 року дізналась про факт перерахування з її кредитної карти НОМЕР_1 грошової суми в розмірі 46722,79грн. за період часу з 26.08.23 по 27.08.23.

За даним фактом шахрайських дій 29.08.2023 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12023071050000521, яке на даний час триває та відповідачкою повідомлено позивача про факт безпідставного списання коштів з її рахунку.

Відповідачка, як володілець та користувач банківської картки, своїми діями не сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції, а позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідачки.

Позивач у відповіді на відзив навів заперечення проти відзиву та просив задоволити позов в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бітюра А. А. в судове засідання не з`явились. Представником відповідачки надано заяву про проведення судового засідання у їх відсутності, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дослідивши письмові пояснення сторін, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» за договором банківського обслуговування. Зазначені обставини визнані відповідачем.

27.05.2022 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачки було здійснено власноруч на планшеті, як передбачено вимогами Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі».

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 22.07.2024 року № 0000003672577193, ОСОБА_1 за кредитним договором отримала кредитні картки: НОМЕР_1 від 27.05.2022 року терміном дії до 03/23, 5168745026758133 від 27.08.2023 р. терміном дії до 07/27 та 4149629368305389 від 28.08.2023 р. терміном дії до 08/27.

Згідно виписки за договором за період з 27.05.2022 по 22.07.2024 року, вбачається, що в період з 26.08.2023 р. по 27.08.2023 р. здійснено банківські операції - грошові перекази на загальну суму 49 290,55 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача грошової суми за кредитним договором № б/н від 27.05.2022 станом на 18.07.2024 у розмірі 33765,81 грн., яка, як вбачається з розрахунку заборгованості складається із заборгованості за поточним тілом кредиту - 27319,22 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 6446,59 грн. та яка оспорюється відповідачкою як її заборгованість.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2023 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила, що 26.08.2023 р. приблизно о 20:30 на її фінансовий номер телефону поступив дзвінок з номеру НОМЕР_4 , співрозмовниця представилась працівницею (оператором) компанії «Київстар» та повідомила, що у її номеру НОМЕР_5 вийшов термін використання, але термін можна продовжити в телефонному режимі, через певну комбінацію. Не підозрюючи нічого ОСОБА_1 набрала зі свого мобільного телефону комбінацію по підказці «оператора» та натиснула клавішу виклику, після чого її SIM- картка НОМЕР_5 перестала працювати. 28.08.2024 року ОСОБА_1 у додатку «Приватбанк» дізналась, що з її кредитної картки НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти на загальну суму 46722,79 грн.

29.08.2023 року відповідачка звернулася в поліцію із заявою про шахрайство.

Представник відповідачки надав суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023071050000521 від 29.08.2023 р. за ч. 4 ст. 190 КК України.

На час розгляду справи Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування по факту даного кримінального правопорушення.

Факт звернення ОСОБА_1 до банку про скасування спірних транзакцій та здійснення перевірки, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій, та порушення кримінального провадження не заперечується позивачем.

Відповідно до ст.12 ЦПК України встановлений принцип змагальності сторін, згідно якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18) вказано, що: «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Крім того, як вказано у позові, перевіркою сервісів банку було встановлено зміни у обліковому записі (зміна паролю) та вхід до застосунку «Приват 24» по клієнту ОСОБА_1 з нетипового для клієнта пристрою - MI 9T|XIAOMI (imei: 968CC3BECF64D423).

Судом встановлено факт звернення відповідачки до банку про наявність спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки дійсно було відсутнє волевиявлення на вчинення такого перерахування, а банком не заперечується факт її (відповідачки) підтвердження безпідставності таких перерахувань.

Згідно ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження №61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження №61-16504св18) вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

При вирішенні спору приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, з якою погодився Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд зауважує на тому, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції з перерахування коштів з банківської картки НОМЕР_1 в період з 26.08.2023 по 27.08.2023.

Отже, суд, вважає, що списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням, поза її волею і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання коштів, відповідачка звернулася до правоохоронних органів.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), який також погодився з позиціями викладеними у попередніх постановах Верхового Суду, на які посилається суд, мотивуючи дане рішення у цій справі.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин у справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними належними та достатніми доказами, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, відмовляючи у позові, залишає за позивачем понесені ним судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Волощук О.Я.