Решение № 124236377, 06.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Справа№200/7673/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119), Державної судової адміністрації України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач №1, ДСА України), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач №2, ТУ ДСА України в Київській області), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру окладу судді з 01.01.2024 - 3028,00 грн;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Київській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно на підставі ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 - 3 028,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу та з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- зобов`язати ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Київській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення ОСОБА_1 виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно, розрахованої виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 - 3 028,00 грн з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що нарахування та виплата суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102,00 грн є протиправною. Позивачка вважає, що розмір суддівської винагороди повинен обчислюватися виходячи із встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. На її думку, застосування відповідачем № 1 спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є неправомірним та суперечить Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про прожитковий мінімум", які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди.

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем № 1 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до пункту першого частини третьої статті 135 Закону базовий розмір посадового окладу судді і місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» виокремлено такі демографічні групи населення, як діти віком до 6 років, діти віком від 6 до 18 років, працездатні особи та особи, що втратили працездатність. А також такі соціальні групи населення, як судді, працівники інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, працівники податкових і митних органів, прокурори окружної прокуратури.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не суперечить Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про прожитковий мінімум» та жодним чином не дискримінує професійну діяльність суддів.

Отже, на думку відповідача, не можна стверджувати, що встановлення окремих розмірів прожиткового мінімуму для суддів (прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) призвело до порушення гарантій незалежності суддів.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не визнана у законному порядку неконституційною, а отже підлягає обов`язковому виконанню.

Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також не вносились, норма пункту 1 частини 3 статті 135 залишається чинною та незмінною з редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016.

Відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди застосовується норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», отже - матеріальне становище не погіршується.

Таким чином, гарантовані конституційні права і свободи не порушені, а прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не передбачає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод суддів.

Посадовий оклад судді Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_1 , як і інших суддів, розраховано з дотриманням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме - статті 135, відповідно до якої Закону базовий розмір посадового окладу судді і місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Наведене в сукупності, на думку відповідача, виключає будь-яку протиправність дій Територіального управління, яке діяло правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими законами України, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідач № 2 правом на відзив не скористався.

В подальшому позивачкою надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що статтею 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», на думку позивачки, не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону № 1402, а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Додатково зауважила, що розмір виплаченої індексації за жовтень 2024 року склав 118,88 грн, що свідчить про порушення відповідачем гарантій незалежності судді. Відповідачем не зазначено, яким чином вказана сума відшкодовує подорожчання споживчих товарів і послуг.

Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивачка, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Указом Президента України № 278/2020 від 16.07.2020 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області.

Наказом голови Краматорського міського Донецької області від 21.07.2020 № 32-К позивачка зарахована до штату суду.

Наказом в.о. голови Краматорського міського Донецької області від 28.07.2020 № 33-К позивачці встановлена щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 20 відсотків.

Рішенням Голови Верховного суду від 20.07.2022 № 296/о/149-22 ОСОБА_1 відряджена для здійснення правосуддя до Богуславського районного суду Київської області з 25.07.2022 року.

Наказом голови Богуславського районного суду Київської області від 26.07.2022 № 10/ к ОСОБА_1 вважається такою, що приступила до виконання повноважень судді Богуславського районного суду Київської області.

Сторонами не заперечується, що в період з 01.08.2024 року по 31.10.2024 року, розмір посадового окладу позивачки становив 63060 грн.

Безспірною є та обставина, що при обчисленні розміру посадового окладу відповідачем застосовано базову величину 2102 грн. (2102 х 30 = 63060).

Нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди здійснює ТУ ДСА в Київській області.

Обчислення суддівської винагороди позивачу з 01.08.2024 року по 31.10.2024 року проведено у відповідності до статті 7 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Позивач такі дії ТУ ДСА в Київській області вважає протиправними з тих підстав, що відповідно до норм спеціального законодавства суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 гривень.

Відтак, спірною обставиною у справі є правомірність дій відповідача №1 при нарахуванні та виплаті позивачці суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.08.2024 року по 31.10.2024 у розмірі 2102,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-ІХ установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Судом встановлено, що позивачу суддівську винагороду у спірному періоді обчислено на підставі приписів статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Ця обставина сторонами не заперечується.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України № 3460-ІХ, разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тому законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України № 3460-ІХ.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп (II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас Закон України № 3460-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що Закон України № 3460-ІХ не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону". Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач 1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Відтак, суд доходить висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 гривень на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. у період з 01.08.2024 по 31.10.2024 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України № 3460-ІХ ) була неправомірною.

Позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021 в справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.

Підсумовуючи суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 року складає 3028,00 гривень.

До 2021 року спорів тотожних цьому, який виник між ОСОБА_1 та ТУ ДСА в Київській області, ДСА України не виникало, оскільки для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року.

Тому релевантними висновками Верховного Суду, які підлягають врахування при ухваленні цього рішення є ті, що викладені в постановах від 10.11.2021 в справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Київській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні та похідні від них вимоги про зобов`язання ТУ ДСА України в Київській області вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.

Згідно норм частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу ч. 1-2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головним розпорядником бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.

Пунктами 2 та 4 ч. 5 ст. 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (п. 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що ТУ ДСА України є територіальними органами ДСА України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Відповідач №1 - територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2024 рік).

Судом встановлено, що сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2024 рік була застосована в розрахунковій величині 2 102 гривні.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.

Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа № 280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди" яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із урахуванням зазначеного висновку Суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що пред`явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно, розрахованої виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119), Державної судової адміністрації України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру окладу судді з 01.01.2024 - 3 028,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно на підставі ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119) з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 включно, розрахованої виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу та з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Повний текст рішення складено та підписано 06 січня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко