Решение № 124236123, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/21842/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 13.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Україні в Дніпропетровській області (надалі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30 травня 2024 року, а також у протиправному неврахуванні пільгового стажу роботи за Списком №1 в повному обсязі;

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.06.2024 №047050027478;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021, а також зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1993 по 05.07.1996, з 17.05.2000 по 18.12.2000, та з 26.12.2000 по 20.12.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту зверненням за призначенням пенсії, тобто з 30 травня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло Рішення №047050027478 від 07.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивачка не досягла пенсійного віку 50 років та не має необхідного для призначення пенсії пільгового стажу. Також, позивачка вказує, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу наступні періоди: з 01.09.1993 по 05.07.1996, з 17.05.2000 по 18.12.2000 та з 26.12.2000 по 20.12.2001. Також, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 08.05.2002 по 31.01.2014 згідно з довідкою №57 від 22.02.2023, яка видана ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продакс», оскільки відсутні докази на підтвердження проведення атестації робочих місць, а також не зараховано період з 11.01.2015 по 25.08.2021 згідно з довідкою від 13.03.2023 №229/35, яка видана АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», оскільки пільгова довідка та накази про результати проведеної атестації робочого місяця видані різними підприємствами. Довідку про перейменування підприємства не надано. Рішення про відмову у призначенні пенсії позивачка вважає протиправним, тому і звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог. Вказує, що пільговий стаж позивача за наданими документами становить 01 рік 00 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Період навчання з 01.09.1993 по 05.07.1996 не зараховано до страхового стажу, оскільки ім`я позивачки у дипломі НОМЕР_2 не відповідає зазначеному у паспорті імені. Період з 17.05.2000 по 18.12.2000 не зараховано, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про роботу. Період отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2000 по 20.12.2001 не зараховано, оскільки дата наказу про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті припинення допомоги по безробіттю. Для уточнення даних по зарахуванню стажу з 26.12.2000 по 20.12.2001 позивачу запропоновано надати уточнюючу довідку. Також, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди з 08.05.2002 по 31.01.2014, а також з 11.01.2015 по 25.08.2021, оскільки відсутні дані щодо атестації робочих місць, а також з огляду на те, що довідка та накази про результати проведеної атестації робочих місць видані різними підприємствами. Також, відповідач заперечує право позивачки на призначення пенсії до досягнення нею 50 років, як це визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30 серпня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та не погоджується з доводами відповідача, які вказані у відзиві. Наводить висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а на підтримку своєї позиції. Вказує на недопустимість порушення права на пенсійне забезпечення осіб, які працювали в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці. Позивач зазначає про відсутність розбіжностей щодо підприємств, які видавали уточнюючі довідки та накази про результати проведеної атестації робочих місць.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, на обліку в територіальних ораганах Пенсійного Фонду України не перебуває.

30.05.2024 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву про призначення пенсії на пільгових умовах та винесено рішення №047050027478 від 07.06.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивачка не досягла віку 50 років та з огляду на те, що позивачці не вистачає необхідного пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1.

Судом встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивачки не зараховано:

період навчання з 01.09.1993 по 05.07.1996 згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки ім`я у дипломі не відповідає зазначеному у паспорті імені;

з 17.05.2000 по 18.12.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про роботу;

з 26.12.2000 по 20.12.2001 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки дата наказу про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті припинення допомоги по безробіттю, необхідно надати уточнюючу довідку.

Також, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 08.05.2002 по 31.01.2014 згідно з довідкою №57 від 22.02.2023, яка видана ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продакс», оскільки відсутні відомості щодо атестації робочих місць за умовами праці;

з 11.01.2015 по 25.08.2021 згідно з довідкою від 13.03.2023 №229/35, яка видана АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», оскільки пільгова довідка та накази про результати проведеної атестації робочого місяця видані різними підприємствами. Довідку про перейменування підприємства не надано.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 10.01.2043.

Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо пенсійного віку.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частинидругої якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. У даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тобто, з урахуванням вищевказаного, позивач на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах досяг необіхідного пенсійного віку у 46 років з необхідних 45 років, а тому позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу періоду навчання позивачки з 01.09.1993 по 05.07.1996 року.

Як стверджує відповідач у спірному рішенні, період навчання з 01.09.1993 по 05.07.1996 згідно з даними диплома НОМЕР_2 не був зарахований до страхового стажу, оскільки ім`я у дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає імені позивачки у паспорті - ОСОБА_2 .

Суд вважає такі висновки пенсійного органу невмотивованими, оскільки не базуються на нормах діючого пенсійного законодавства, а допущена в перекладі імені з російської мови на українську помилка не виключає приналежності виданого диплома позивачці.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до ст. 18 цього Закону, до професійно-технічних навчальних закладів належать також навчально-курсові комбінати, навчальні центри та інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Випускнику професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

За наявності відповідного документа про освіту встановленого зразка період навчання зараховується до страхового стажу.

Так, згідно з записами 1-2 Трудової книжки НОМЕР_3 та диплома НОМЕР_2 позивачка навчалася у Верхньодніпровському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку з з 01.09.1993 по 05.07.1996.

З диплома молодшого спеціаліста НОМЕР_2 вбачається, що його видано ОСОБА_3 (дівоче прізвище позивачки). В свідоцтві про одруження НОМЕР_4 зазначено, що ОСОБА_4 після одруження має прізвище чоловіка - ОСОБА_5 .

Прізвище позивачки в свідоцтві про народження НОМЕР_5 - ОСОБА_2 (рос. мовою), а в трудовій книжці НОМЕР_6 - ОСОБА_2 (укр. мовою), а в паспорті НОМЕР_7 - ОСОБА_2 .

Відтак, на переконання суду, розбіжність в написанні імені позивачки є типовою помилкою при здійсненні перекладу імені з російської на українську мову та не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення.

При цьому, у суду відсутні сумніви щодо приналежності диплома молодшого спеціаліста ІЛ ВЕ №006384 Наталі Миколаївні Добродумській.

Таким чином, період навчання позивачки підтверджений належним чином, а тому період навчання з 01.09.1993 по 05.07.1996 повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивачки періоду роботи з 17.05.2000 по 18.12.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про заробітну плату.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Також, суд вказує, що з 2000 року в Україні в повному об`ємі запроваджено персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб (фактично, щодо всіх працюючих та само зайнятих осіб). За даними цього обліку здійснюється призначення пенсій.

При цьому, суд вказує, що в матеріалах справи, зокрема, в довідці форми ОК-5, відсутні докази нарахування заробітної плати позивачу його роботодавцями у спірний період з 17.05.2000 по 18.12.2000.

Також і відсутні докази сплати за позивача страхових внесків у встановленому розмірі.

А тому, суд вказує на обґрунтованість дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 17.05.2000 по 18.12.2000.

Відтак, в цій частині позовних вимог позов не підлягає задоволенню.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2000 по 20.12.2001.

Так, відповідачем-2 у спірному рішенні відмова у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу пояснюється тим, що дата наказу про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті припинення допомоги по безробіттю.

Аналіз норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин суд приходить до переконання, що наявні в трудовій книжці позивача розбіжності не можуть бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 26.12.2000 по 20.12.2001.

Щодо незарахування відповідачем-2 до пільгового стажу періодів роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи: з 08.05.2002 по 31.01.2014 згідно з довідкою №57 від 22.02.2023, яка видана ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продакс», оскільки відсутні відомості щодо атестації робочих місць за умовами праці.

Зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, у довідці про підтвердження наявного трудового стажу №57 від 22.02.2023 містяться відомості щодо атестації робочих місць. Зокрема, в період з 08.05.2002 по 10.01.2015 атестація робочих місць проведена на підставі наказів про атестацію робочих місць №127 від 04.03.2002 (погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці №003/07-1-68 від 13.03.2002) та №336 від 20.09.2007, №129 від 10.04.2013, погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці №003/07-1-68 від 13.03.2002, №003/07-1-282 від 22.11.2007, №1437/0/192-13 від 11.04.2013 відповідно.

Суд вказує, що порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383).

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.

Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.

Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації, а так само невикористання пенсійним органом повноважень щодо перевірки поданих для призначення пенсії документів не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Також, відповідачем -2 не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 11.01.2015 по 25.08.2021 згідно з довідкою від 13.03.2023 №229/35, яка видана АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», оскільки, на думку відповідача-2, пільгова довідка та накази про результати проведеної атестації робочого місяця видані різними підприємствами.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та звертає увагу, що надані позивачем довідки від 13.03.2023 №229/35 та від 22.02.2023 №57 містять відомості про хронологію змін найменування та реорганізацію підприємства Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, що не було взято до уваги відповідачем-2 при прийнятті оскаржуваного рішення та призвело до неправомірної відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивачу спірних періодів роботи.

Також, з довідки форми ОК-5 вбачається, що філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський титан» та «Вільногірський ГМК «ПРАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» мають один і той же ідентифікаційний код - 33173973.

Відтак, відповідачем-2 неправомірно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021.

Суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивачки пільгового стажу, зокрема періодів роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021, - є протиправним та підлягає скасуванню.

Порушені права позивача підлягають також захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021, а також зарахувати до страхового стажу наступні періоди - з 01.09.1993 по 05.07.1996 та з 26.12.2000 по 20.12.2001.

З урахуванням незарахованих відповідачем періодів навчання та роботи позивачки її стаж станом на дату звернення за призначенням пенсії становив понад 18 років з необхідних 07 років 06 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивачки спірні періоди роботи та призначити пенсію, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи та призначити пенсію є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Таким чином, саме ГУ ПФУ в Одеській області має здійснити зарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу позивача та здійснити призначення пенсії позивачу.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу спірних періодів роботи та призначення пенсії слід відмовити.

Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів з 01.09.1993 по 05.07.1996 та з 26.12.2000 по 20.12.2001, а також до пільгового стажу за Списком №1 - періодів з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, з моменту зверненням за призначенням пенсії - тобто, з 30 травня 2024 року.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 виплачувати пенсію, оскільки фактично таків вимоги спрямовані на майбутнє. Суд наголошує, що станом на час вирішення спору по суті, пенсія позивачу пенсійним органом не призначена, відтак, стверджувати, що після її призначення остання не буде виплачена не вбачається за можливе. Відтак, на переконання суду, права та охоронювані законом інтереси позивача в цій частині не порушені.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №04150027520 від 20.06.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 183) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу наступні періоди з 01.09.1993 по 05.07.1996 та з 26.12.2000 по 20.12.2001, а також до пільгового стажу за Списком №1 - періоди роботи з 08.05.2002 по 31.01.2014 та з 11.01.2015 по 25.08.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 183) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 30 травня 2024 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 183) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон