Решение № 124205175, 02.01.2025, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1844/24

Провадження № 2/732/59/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді - Бойко А.О., за участю секретаря судового засідання - Пінчук С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 44127243) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Городнянського районного суду Чернігівської області звернулася Топчий Д. А., яка діє на підставі довіреності від 04.09.2024 в інтересах ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 74000,00 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» сплачений судовий збір у розмір 2422,40 грн.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 28 жовтня 2024 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06 грудня 2024 року о 09 год 00 хв.

Ухвалою суду від 06.12.204 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02 січня 2025 року на 10 год 00 хв.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про можливість проведення судового засідання за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 8).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації. Так, за інформацією з ЦНАП Городнянської міської ради відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 74), проте рекомендоване повідомлення повернулося до суду неврученим адресату з відміткою працівника відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Про поважні причини неявки суд не повідомлений.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення (а. с. 77) про вручення судової кореспонденції відповідачу про дату, час та місце підготовчого судового засідання, а тому суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний про наявність судової справи, в якій він є стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд встановив наступне.

29 січня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (позивачем, позикодавцем за договором) та фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем, позичальником за договором) було укладено договір надання грошових коштів у позику № 2871410124, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику в розмірі 10000 грн 00 коп. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно пунктів 1.3., 1.5. та/або 1.6. цього договору, його додатків.

Пунктами 1.1.1.-1.1.5. договору встановлено: тип позики кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; процентна ставка фіксована; дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»- 1,5% на день (547,5% річних); процентна ставка позаакційна (базова) - 2,5% на день (912,5% річних).

Строк позики (строк дії договору) становить 30 днів (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору, зокрема, визначено, що орієнтовний строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики 29.01.2024, а дата повернення позики 28.02.2024.

Відповідно до п. 5.2. договору строк дії цього договору, вказаний у п. 1.2. договору, діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, але не раніше повного виконання сторонами своїх обов`язків, та визначається як період від дати отримання позичальником позики до фактичної дати повернення позики, процентів за дисконтною та/або (позаакційною) базовою процентними ставками, штрафних санкцій, які мають бути сплачені у разі невиконання умов договору та інших нарахувань передбачених договором.

Згідно із пунктами 1.5., 1.5. договору на період строку, визначеного пунктом 1.2. договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,5% (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», Правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», «Повторний кредит») від суми позики за кожен день користування позикою. У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до розділу 4 цього договору застосовується поза акційна (базова) процентна ставка визначена у п. 1.1.5 цього договору з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. У випадку користування позикою понад строк, встановлений пунктом 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в пункті 1.2. цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день (з урахуванням Програми Лояльності «ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», Правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»«Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою.

Позичальник зобов`язаний повернути товариству позику, нараховані проценти згідно умов договору не пізніше строку, вказаного в пункті 1.2. та/або пункті 1.3. договору (п. 1.8. договору).

Згідно із пунктами 1.9., 1.10. договору розрахунок сукупної вартості позики за дисконтною (зниженою) процентною ставкою та термін платежу згідно строку, передбаченого пунктом 1.2. цього договору, зазначені в графіку розрахунків (таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору). Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням- пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення - пропозицію укласти договір та сам договір одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.

Цей договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором fy07xzm1a. (а. с. 31)

Суд, дослідивши умови та зміст договору надання грошових коштів у позику №2871410124 від 29.01.2024 дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи квитанції до платіжної інструкції № 19751-1354-84572111 від 29.01.2024, позивач провів 29.01.2024 успішну транзакцію в сумі 10000,00 грн на платіжну картку відповідача за № рахунку НОМЕР_2 (а. с. 43), який відповідає тому номеру рахунку, який зазначений відповідачем у реквізитах у договорі надання грошових коштів у позику №2871410124 від 29.01.2024.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем виконані зобов`язання в частині перерахунку відповідачу грошових коштів відповідно до п. 1.1 договору надання грошових коштів у позику №2871410124 від 29.01.2024.

Розділ 4 договору визначає умови пролонгації строку позики. Так, згідно із умовами цього розділу сторони закріпили, що позичальник має право продовжити строк (надалі-пролонгація) користування позикою. У випадку ініціювання позичальником пролонгації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. При цьому розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації змінюється та визначається виходячи з поза акційної (базової) процентної ставки, визначеної у пункті 1.1.5. цього договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді (додатковому договорі), укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді (додатковому договорі), що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті. Після кожного продовження строку позики, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата терміну дії договору на відповідну кількість календарних днів. Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі, із застосуванням одноразового ідентифікатора, через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди (додаткового договору), що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 29 січня 2024 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем - ОСОБА_1 був укладений договір надання грошових коштів у позику № 2871410124, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач надав відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов`язання щодо його своєчасного повернення належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 74000,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 64000,00 грн - заборгованість за процентами, які нараховувалися позивачем по 11.10.2024 включно.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд враховує, що відповідно до умов договору та доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн, строк позики складає 30 днів (п. 1.2. договору).

Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем позикою. Також, матеріали справи не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими строк користування позикою продовжувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк кредитування у вказаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому у п. 1.6 договору передбачено, що увипадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в пункті 1.2. цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день (з урахуванням Програми ЛояльностіТовариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», Правил акції Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка у розмірі 2,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, фактично договором надання грошових коштів у позику № 2871410124 від 29.01.2024 передбачене застосування регулятивної норми частини 1 статті 1048 ЦК України при нарахуванні процентів як протягом строку позики/кредиту, встановленого п. 1.2. договору, так і після закінчення цього строку.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті

1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (п. 6.20 постанови ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

З врахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід констатувати, що з аналізу змісту даного договору випливає, що ним передбачене нарахування процентів у період після закінчення строку користування позикою і фактично встановлено продовження нарахування процентів за користування позикою у тому ж розмірі, що вони мали нараховуватися протягом встановленого договором строку користування позикою.

Як вже зазначалося вище, доказів того, що строк користування відповідачем позикою продовжувався, матеріали справи не містять.

За умовами договору надання грошових коштів у позику № 2871410124 від 29.01.2024 (а. с. 14) та відповідно до таблиці обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (а.с. 22) загальна вартість заборгованості за позикою складає 14500,00 грн (10000,00 грн - заборгованість за позикою та 4500,00 грн - заборгованість за процентами).

Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування позикою (30 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 2871410124 від 29.01.2024 у розмірі 14500,00 грн, з якої: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4500,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 44127243) судовий збір у розмірі 475,00 грн.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складений і підписаний 02.01.2025.

Суддя А. О. Бойко