Постановление суда № 124200943, 02.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

02 січня 2025 року справа № 380/26116/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в м. Львові у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відновити відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку (III група, ставка 5%) з 25.10.2018.

31.12.2024 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника податків №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 до набрання законної сили рішенням у справі.

Заява обгрунтована тим, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки. Проте, оскаржуване рішення прийнято за наслідками проведеної камеральної перевірки. Контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про здійснення позивачем видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

На думку позивача рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % має наслідком зміну системи оподаткування, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності, а також тим, що рішення може призвести до накопичення боргів та виникнення стану неплатоспроможності. Такі обставини будуть мати своїм наслідком неможливість виконання зобов`язань перед контрагентами по укладених договорах, нанесе шкоду фінансово-економічному стану як позивача так і його контрагентів.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя виходила з такого.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Аналіз наведених норм вказує на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже з наведеного видно, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суддя зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Суддя звертає увагу на те, що пресдавник позивача до заяви про забезпечення позову не надав жодних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суддя зазначає, що наявність ознак протиправності оскарженого рішення може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, на час розгляду заяви, відсутні, оскільки доводи представника позивача базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, оскільки на цій стадії не доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС України пов`язує із застосуванням заходів забезпечення позову.

При цьому, суддя зауважує, що сторона позивача не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №380/26116/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Ухвалу з питань забезпечення позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мричко Н.І.